6. Потім з цього масиву корисної інформації вибираються рішення, що найбільше реалізуються.

7. Останнім кроком оцінного аналізу сировини і матеріалів є введення цього оптимального варіанту у виробництво [20, c. 81].

1.2. Визначення оптимальної кількості замовлень

Раціональна організація матеріально-технічного постачання і збуту значною мірою зумовлює на підприємстві рівень використання засобів виробництва, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності. Цим визначається роль і значення матеріально-технічного постачання і збуту в системі виробничого менеджменту.

Постачання виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції - його завершенням. Під матеріально-технічним постачанням підприємства розуміється процес забезпечення його всіма видами матеріально-технічних ресурсів в необхідні терміни і в об'ємах, необхідних для нормального здійснення його виробничо-господарської діяльності. Від організації постачання, своєчасності надходження матеріальних ресурсів у виробництво в необхідному асортименті, кількості і належної якості значною мірою залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість і ефективність діяльності колективу підприємства [1, c. 205].

Основним завданням підприємства по організації і управлінню матеріально-технічним постачанням є своєчасне, безперебійне і комплектне постачання виробництва всіма необхідними матеріальними ресурсами для здійснення виробничого процесу в точній відповідності із затвердженими плановими завданнями. При цьому сам процес постачання повинен здійснюватися при мінімальних транспортно-складських витратах і якнайкращому використанні матеріальних ресурсів у виробництві.

В процесі планування матеріально-технічного постачання необхідно визначити:

1. Які види матеріальних ресурсів необхідні для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства.

2. Кількість матеріальних ресурсів, яка буде потрібна для виконання виробничої програми.

3. Необхідні площі складських приміщень для зберігання матеріальних ресурсів.

4. Витрати на матеріально-технічне постачання [10, c. 143].

Існує безліч методів визначення кількості матеріальних ресурсів, що замовляються. Всі вони мають свої особливості, переваги і недоліки, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати.

При визначенні оптимальної кількості замовлень слід враховувати:

- незалежні від кількості замовлень витрати (F), які утворюються як постійні початкові витрати, необхідні для здійснення запиту пропонованої сировини і матеріалів, обліку і порівняння пропозиції, а також здійснення самого процесу замовлень

- процентну ставку витрат для здійснення складського зберігання сировини і матеріалів

- калькуляційну процентну ставку (Z), яка відповідає бажаному середньому нарахуванню відсотків за товари, що зберігаються на складі

- закупівельну ціну (P) складської сировини і матеріалів.

- і загальну потребу в сировині і матеріалах в перебігу певного періоду (R).

Оптимальна кількість замовлень (q) є тим самим коефіцієнтом, який приводить до найнижчих загальних витрат (KL ) і до найнижчих витрат для здійснення процесу постачання виробництва сировиною і матеріалами по їх замовленню (KB).

Загальні витрати для здійснення складського господарства KL, які залежать від вартості сировини і матеріалів, від витрат на зміст складських запасів, від процентної ставки і тривалості термінів зберігання, визначаються як:

Витрати, необхідні для здійснення постачання виробництва сировиною і матеріалами, залежать від частоти надходження матеріалів, що замовляються, за певний період часу:

Таким чином, вираз для визначення загальних витрат для матеріально-технічного постачання виробництва сировиною і матеріалами має вигляд:

Оптимальну кількість замовлень отримують за допомогою визначення значення q з цього виразу після прирівнювання до нуля значення K:(2)

[16, c. 198-201]

1.3. Вибір підприємств - постачальників сировини і матеріалів

В умовах ринкової економіки однієї з основних завдань підприємця є оптимальний вибір з великого числа підприємств - постачальників, що пропонують свою продукцію, тієї, яка підходить для даного підприємства, гідних постачальників сировини і напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів і ін.

Вищою мірою при виборі підприємства - постачальника сировини і матеріалів є наступні чинники:

- підприємство-замовник повинне піти на договірні відносини з різними підприємствами-постачальниками сировини і матеріалів. Таким чином, забезпечується можливість уникнути односторонньої залежності.

- у підприємства-замовника повинні бути договірні відносини з підприємствами-постачальниками, обмеженими неозорою кількістю постачань (знижки за оптову кількість постачання сировини і матеріалів).

- кількість постачальників слід оптимізувати [27, c. 218].

Визначення методів і форм постачання залежить від складності продукції, що випускається, складу комплектуючих виробів і матеріалів.

Розглянемо найбільш часто використовувані методи і форми:

1. Закупівля товару (матеріальних ресурсів) однією партією.

Передбачає постачання товарів великою партією за один раз (оптові закупівлі на товарно-сировинних біржах, аукціонах, у постачальників і ін.). Переваги: простота оформлення документів, гарантія постачання всієї партії, підвищені торгові знижки.

Недоліки: велика потреба в складських приміщеннях, уповільнення оборотності капіталу.

2. Регулярні закупівлі дрібними партіями. В цьому випадку покупець замовляє необхідну кількість товарів, яка поставляється йому партіями протягом певного періоду. Основні переваги: прискорюється оборотність капіталу, оскільки товари оплачуються у міру надходження окремих партій; досягається економія складських приміщень і витрат на утримання зайвих запасів. Недоліки: ймовірність замовлення надмірної кількості товару; необхідність оплати всієї кількості товару, визначеного в замовленні.

3. Щомісячні закупівлі по котирувальних відомостях. Використовуються для закупівлі дешевих і швидко використовуваних товарів. Переваги: зниження витрат на складування і зберігання; прискорення оборотності капіталу; своєчасність постачань.

4. Отримання товару в міру необхідності. Цей метод схожий на регулярне постачання товарів, але характеризується наступними особливостями:

- кількість товару точно не встановлюється, а визначається приблизно;

- оплачується тільки поставлена кількість товару;

- після закінчення терміну контракту замовник не зобов'язаний приймати і оплачувати товари, які повинні бути поставлені.

Переваги: відсутність чітких зобов'язань по закупівлі певної кількості товарів; прискорення обороту капіталу; мінімум роботи по оформленню документів [24, c. 131].

Процедура отримання і оцінки пропозицій від потенційних постачальників може бути організована по-різному. Найбільш поширеними і ефективними є наступні:

1. Конкурентні торги (тендори) - проводяться у випадку, якщо передбачається купити сировину, матеріали на велику суму або з міркувань