Розглянемо найбільш поширені види витрат на створення і зберігання виробничих запасів.

1. Витрати на підтримку запасів:

- комерційні витрати - відсотки за кредит; страхування; податки на капітал, вкладений в запаси;

- витрати на зберігання - утримання складів (амортизація, опалювання, освітлення, заробітна плата персоналу і т. д.); операції по переміщенню запасів;

- витрати, пов'язані з ризиком втрат унаслідок: старіння, псування, продажі по занижених цінах, уповільнення темпів споживання даних видів матеріальних ресурсів;

- втрати, пов'язані з упущеною вигодою від використання вкладених у виробничі запаси засобів в інші альтернативні напрями: збільшення виробничої потужності, зниження собівартості продукції; капіталовкладення в інші підприємства.

2. Витрати на управління виробничими запасами:

- на навчання управлінського і технічного персоналу;

- на утримання управлінського і технічного персоналу.

3. Не менш різноманітні види витрат, пов'язаних з дефіцитом запасів, тобто тих, що виникають на підприємстві за відсутності необхідних матеріальних ресурсів:

- витрати на прискорення доставки необхідних матеріалів: витрати на зв'язок і роз'їзди; премії за швидку доставку матеріалів; дорожчання за рахунок постачання малих партій матеріалів;

- витрати, пов'язані з коректуванням виробничої програми, прискорення відвантаження готової продукції, виготовленої з порушенням графіка;

- комерційні збитки і витрати; втрати прибутків і зростання частки накладних витрат, пов'язаних з скороченням об'єму продажів через відсутність в запасах необхідних матеріальних ресурсів [7, c. 63].

Можна узагальнено відзначити позитивні і негативні аспекти наявності значних виробничих запасів.

Позитивний аспект полягає в тому, що забезпечуються високий рівень обслуговування споживачів продукції і гарантований ритм роботи підприємства.

Негативні аспекти наявності великого виробничого запасу виявляються в тому, що вони в певних випадках призводять до зниження якості матеріальних ресурсів, не завжди можуть бути повністю затребувані, збільшують витрати на своє утримання і знижують швидкість обігу оборотних коштів.

1.5. Економічне використання ресурсів

Особливістю даної системи управління матеріальними ресурсами є відсутність в ній ієрархії управління, бо рух матеріальних ресурсів здійснюється не директивою, а за допомогою реальних економічних засобів. У такій системі всі її користувачі знаходитимуться в рівноправному положенні, а якщо і будуть привілеї, то тільки у добре працюючих підприємств.

В умовах ринкової економіки завдяки конкуренції між товаровиробниками встановлюється найбільш поширений рівень витрат матеріальних ресурсів, який і є суспільно необхідним. Для певного періоду часу цей рівень стабільний, з тенденцією до зниження.

Всяке перевищення суспільно необхідного рівня витрат для даного товаровиробника тягне негативні економічні наслідки - аж до банкрутства. Тому кожне підприємство вимушене працювати так, щоб його витрати не перевищували сталий суспільно необхідний рівень. У цьому полягає економічна основа механізму раціонального використання матеріальних ресурсів, тобто ресурсозберігання [12, c. 170].

Величина витрат матеріальних ресурсів значною мірою визначається характером процесу матеріалоспоживання. На процес матеріалоспоживання впливають наступні чинники:

1. Тип виробництва, а саме: масове, великосерійне, середньосерійне, дрібносерійне і одиничне.

2. Об'єм виробництва.

3. Ступінь регламентації виробничого процесу, перш за все в частині вимог до предметів праці - від його початкового стану і до готової продукції.

4. Тривалість виробничого циклу, що визначає величину незавершеного виробництва.

5. Номенклатура (асортимент) продукції, що випускається, або виконуваних робіт, тобто ступінь багатономенклатурності програми.

6. Гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкої переорієнтації для випуску нового виду виробів.

7. Вид виробів або робіт з огляду їх складності, енергоємності, матеріаломісткості і наукоємкості.

8. Рівень досконалості виробів, що виготовляються.

9. Рівень надійності виробів, що виготовляються, що визначає матеріалозатрати в процесі їх експлуатації.

10. Характеристика технологічних процесів з огляду їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.

Перераховані чинники зумовлюють процес управління матеріальними ресурсами. Так, наприклад, в масовому або великосерійному виробництві споживається досить значний об'єм матеріальних ресурсів, але обмеженої номенклатури, а в одиничному або дрібносерійному виробництві об'єм споживання невеликий, але достатньо обширний по номенклатурі.

Більше того, вказані чинники в основному формують галузеві особливості матеріалоспоживання, які найбільшою мірою виявляються в будівництві, агропромисловому комплексі, на транспорті, у сфері обслуговування [26, c. 289-291].

Все різноманіття процесів матеріалоспоживання можна звести до наступних парних характеристик, тобто матеріалоспоживання може бути:

- стабільне і нестабільне;

- детерміноване і стохастичне;

- рівномірне і нерівномірне;

- ритмічне і неритмічне.

Деякі їх представлених характеристик можуть перетинатися, деякі характеристики несумісні, можливі проміжні значення.

Таким чином, процес матеріалоспоживання включає використання перш за все таких видів матеріальних ресурсів, як сировину, основні матеріали, допоміжні матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби, паливо, причому безпосередньо у виробництві і при формуванні запасів.

Раціональне використання сировини і матеріалів хоча і є, в принципі, виробничим завданням, проте правильна виробнича система матеріально - технічного постачання передбачає ефективні норми витрати сировини і матеріалів і справляє на нього істотний вплив. При встановленні ефективних норм витрати сировини і матеріалів слід виходити з їх оптимальних величин, які є досяжними за даних конкретних умов виробничого процесу випуску продукції.

Витрата основної сировини і матеріалів по кожному виду визначається, при техніко-технологічному обґрунтуванні, з виразу:

де: Mk - витрата сировини і матеріалів по кожному виду, що відноситься до випуску продукції;

q - об'єм виробництва продукції, що випускається;

Mr1..Mr - нормована витрата сировини і матеріалів кожного виду, необхідна для виготовлення одиниці продукції, що випускається, від 1 до n.

Вищенаведений вираз є найнадійнішою основою для здійснення планування витрат основної сировини і матеріалів. Можливим є також статистичне обґрунтування витрати основної сировини і матеріалів або ж оцінка цієї витрати по порівняльних зіставних параметрах [5, c. 149].

Тривале ефективне використання матеріальних і енергетичних ресурсів вимагає організації економії сировини, матеріалів і енергетичних ресурсів, які повинні охопити всі сфери діяльності підприємства. Основою для організації цієї економії є орієнтований на неї технологічний розвиток підприємства,