Особливе місце при визначенні потреби в матеріалах повинне відводитися питанням визначення запасів. Основною причиною утворення виробничих запасів є неспівпадіння в просторі і за часом процесів виробництва і споживання матеріальних ресурсів. Запаси потрібні для забезпечення безперервності і ритмічності виробництва, але при мінімальному вилученні матеріальних цінностей зі сфери їх активного використання. На зниження розмірів запасів впливають надійність, регулярність і швидкість доставки ресурсів до місця їх споживання, своєчасне проведення фінансових розрахунків [3, c. 74].

Надмірне утворення запасів приводить до збільшення грошових ресурсів в обороті і уповільнення їх оборотності.

4. найважливішим чинником підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення високої його ефективності був і залишається науково-технічний прогрес;

До останнього часу НТП виникав еволюційно. Перевага віддавалася вдосконаленню вже існуючих технологій, частковій модернізації машин і устаткування. Такі заходи давали певну, але незначну віддачу. Недостатні були стимули розробки і впровадження заходів щодо нової техніки. У сучасних умовах потрібні революційні, якісні зміни, перехід до принципово нових технологій, до техніки подальших поколінь - корінне переозброєння всіх галузей народного господарства на основі новітніх досягнень науки і техніки. Найважливіші напрями НТП: широке освоєння прогресивних технологій автоматизація виробництва створення використання нового вигляду матеріалів [11, c. 236]. В умовах ринковій економіці дуже важливі заходи науково-технічного характеру.

5. високими темпами проводити техпереозброєння виробництва;

6. понизити незавершене виробництво;

7. стимулювання високої ефективності і віддачі праці працівників підприємства за допомогою оплати праці.

Важливим чинником в підвищенні матеріальної зацікавленості працівників заводу в кінцевих результатах праці повинне стати преміювання. Розмір премії залежить від рівня виконання показників.

Показники преміювання для різних служб повинні встановлюватися з урахуванням їх специфіки і виконуваних функцій.

Система преміювання повинна бути націлена на підвищення матеріальної зацікавленості працівників в кількісних і якісних результатах праці, економію матеріально-технічних ресурсів, а також на зниження витрат на виробництво і підвищення його рентабельності.

В умовах ринкових відносин на підприємстві зростає значення показника прибутку як джерела засобів для розширення і технічного вдосконалення виробництва, а також збільшення доходів учасників цього виробництва.

Колективи підприємств, їх керівники головну увагу приділяють матеріальному стимулюванню праці. Велика частина прибутку після сплати податків прямує до фонду споживання. Таке положення ненормальне. Очевидно, у міру розвитку ринкових відносин підприємства почнуть приділяти належну увагу розвитку виробництва на перспективу і направлятимуть необхідні засоби на нову техніку, оновлення виробництва, на освоєння і випуск нової продукції [13, c. 127]. Крім того, необхідно створити організаційні передумови, економічні і соціальні мотивації для творчої праці учених, конструкторів, інженерів, робочих. Корінні перетворення в техніці і технології, мобілізація всіх, не тільки технічних, але і організаційних, економічних і соціальних чинників створять передумови для значного підвищення продуктивності праці. Належить забезпечувати впровадження новітньої техніки і технології, широко застосовувати на виробництві прогресивні форми наукової організації праці, удосконалювати його нормування, добиватися зростання культури виробництва, зміцнення порядку і дисципліни, стабільність трудових колективів [29, c. 193]. Хоча, все вище сказане є важливим і необхідним для сучасних підприємств, але потрібно враховувати реалії сьогоднішнього життя. Подібні заходи зможуть запровадити, напевно, дуже нескоро і дуже небагато підприємств через економічну, соціальну кризу, яка загострилась у багатьох розвинених країнах світу.

Одним з важливих чинників інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозберігання повинне перетворитися на вирішальне джерело задоволення зростаючої потреби у паливі, енергії, сировині і матеріалах. У вирішенні всіх цих питань важлива роль належить промисловості. Належить створити і оснастити народне господарство машинами, устаткуванням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних і інших матеріалів, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, створення і застосування високоефективних маловідходних і безвідходних технологічних процесів. Тому така необхідна модернізація вітчизняного машинобудування - вирішальна умова прискорення НТП, реконструкції всього народного господарства. Не можна забувати і про використання вторинних ресурсів.

Важливим чинником оптимізації процесу постачання та використання матеріальних ресурсів на підприємстві є диспетчеризація та оперативне розпорядження.

Диспетчеризація - це система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи по виконанню виробничих завдань згідно заздалегідь розроблених календарних графіків. Головна мета такої системи - попередити, виявити і ліквідовувати виробничі неполадки і відхилення від графіка, а також направити рух виробничого процесу в рамки встановленого організаційно-технологічного режиму, забезпечуючи умови для виконання виробничих завдань [4, c. 289].

Диспетчеризація є завершальним етапом оперативного управління виробництвом. Відповідно до головної мети диспетчеризація охоплює наступні види робіт:*

безперервний облік і збір інформації про хід виконання розроблених і прийнятих до виконання календарних графіків виробництва;*

виявлення відхилень від встановлених планових завдань і аналіз їх причин;*

вживання оперативних заходів по усуненню і подальшому попередженню відхилень від графіка;*

координація поточних робіт взаємозв'язаних виробничих підрозділів для забезпечення рівного ритму виробництва відповідно до календарного графіка.

Диспетчеризація здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів зв'язку і сигналізації. У роботі диспетчерських служб широко застосовуються різні прилади і апарати як провідникових, так і безпровідникових засобів зв'язку, телевізійні установки, світлові табло, блоки автоматичного рахунку і обліку випуску виробів, апаратура магнітного запису, звукопідсилювальні станції і ін. [25, c. 417]

На підставі даних оперативного обліку і контролю ходу виробництва здійснюється оперативне управління всією виробничо-господарською діяльністю підприємства. До сфери оперативного управління підприємством відносяться завдання, безпосередньо пов'язані з реалізацією виробничих планів підприємства. Серед цих завдань можна виділити як актуальні для всіх видів організацій (постачання, складський облік), так і характерні тільки для торгових організацій (операції з консигнаційним товаром, роздрібна торгівля).

ВИСНОВОК

Отже, управління матеріальними ресурсами є цілеспрямованою