рівень оподаткування доходу за окремими фінансовими інструментами. На відміну від акцій, за якими ставки оподаткування доходу є незмінними, по облігаціям, зокрема, державним, можуть встановлюватися певні податкові пільги. Наявність таких податкових пільг може бути додатковим стимулом для включення окремих інструментів у склад портфелю, що формується.

Сформований з урахуванням цих факторів портфель цінних паперів має бути оціненим у сукупності за критеріями доходності, ризику та ліквідності з тим, щоб бути впевненим у тому, що він за своїми параметрами відповідає такому типу портфелю, який визначено цілями його формування.

При формуванні портфеля цінних паперів інвестори повинні чітко сформувати свою стратегію управління. Стратегічне управління при формуванні інвестиційного портфеля передбачає виконання таких функцій як оцінка інвестиційної привабливості активів; розробка рейтингів, прогнозування стану ринку в цілому; аналіз ринку альтернативних вкладень; аналіз ринкового середовища, сильних і слабких сторін основних конкурентів; пошук нових можливостей, аналіз потреб потенційних клієнтів; динамічне спостереження за кон’юктурою ринку.

Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і прибутковість вкладень, їхній ріст, ліквідність вкладень. Під безпекою розуміється невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і стабільність одержання доходу. Безпека звичайно досягається на шкоду прибутковості і росту вкладень. Під ліквідністю будь-якого фінансового ресурсу розуміється здатність його брати участь у негайному придбанні товару. Так, готівкові кошти мають більшу ліквідність, ніж безготівкові. Ліквідність інвестиційних цінностей – це їхня здатність швидко і без втрат у ціні перетворюватись у готівку. Найбільш низькою ліквідністю володіє нерухомість. Жодна з інвестиційних цінностей не володіє всіма перерахованими вище властивостями. Тому неминучий компроміс. Якщо цінний папір надійний, то прибутковість буде низькою, тому що ті, хто віддають перевагу надійності, будуть пропонувати високу ціну і зіб’ють прибутковість. Головна мета при формуванні портфеля полягає в досягненні найбільш оптимального поєднання ризику і доходу для інвестора[2, c. 131].

Вибір стратегії значною мірою визначається типом управління. Виділяють два типи управління – активне й пасивне.

Активне управління передбачає ретельний моніторинг ринку, оперативне придбання фінансових інструментів, що відповідають цілям інвестування, а також швидку зміну структури портфеля. Інвестор використовує цю стратегію тоді, коли намагається одержати дохідність вищу за середньоринкову. Стратегія активного управління потребує значних витрат, тому що вона пов’язана з інформаційно-аналітичною підготовкою рішень, придбанням і розробкою технічного і методичного забезпечення.

Пасивне управління характерне для консервативних і помірковано-агресивних інвесторів. Головними цілями при пасивному управлінні є захист вкладень від інфляції й одержання гарантованого доходу при мінімальному рівні ризику і низьких витратах на управління.

Таким чином, при формуванні стратегії управління портфелем цінних паперів інвестор має керуватися основними принципами інвестування такими як безпечність, доходність вкладень, їх ріст та ліквідність.

3. Аналіз та оцінка ефективності фінансових інвестицій

Різноманітність інструментів фондового ринку визначає необхідність оцінки їх інвестиційних якостей. В процесі такої оцінки повинні бути враховані особливості випуску і обертання окремих цінних паперів в Україні, рівень їх безпеки та прибутковості ступінь ліквідності та інші фактори. З позицій інвесторів, на наш погляд, у даний час і у найближчій перспективі для фінансових інвестицій найбільший інтерес являють наступні інструменти фондового ринку:

акції;

облігації;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати.

Однією із найпоширеніших фінансових інвестицій є акція. Акція – дольовий цінний папір, який засвідчує частку власника у прибутку, майні, управлінні товариством. Акції можуть мати: номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну вартість і ринкову ціну або курс [5, с. 131].

Номінальна вартість – ціна, вказана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, яка припадає на одну акцію під час заснування компанії.

Емісійна вартість – ціна, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку; може відрізнятися від номіналу.

Балансова вартість – величина власного капіталу, що припадає на одну акцію. Якщо емітовано лише прості акції, то така вартість визначається діленням власного капіталу на кількість акцій. Якщо випущено й привілейовані акції, то власний капітал зменшується на сукупну вартість привілейованих акцій за номіналом або за викупною ціною (для відзивних акцій)[5, с. 131].

Ринкова вартість (курсова вартість) – ціна, за якою акції продаються та купуються на ринку; саме за цією ціною акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Курс акції - відношення ринкової ціни до номіналу, виражене у процентах.

Ліквідаційна вартість – визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує , якою є вартість майна акціонерного товариства, що припадає на одну акцію.

У деяких країнах акціонерні товариства емітують відзивні привілейовані акції. У такому разі емітент має право відкликати акції шляхом викупу їх у певний момент за відповідною ціною – ціною викупу (call price).

Також емітуються конверсійні привілейовані акції, які в певний період часу можна обміняти на прості акції за заздалегідь встановленим курсом.

Таким чином, найпростішим варіантом оцінки поточної вартості привілейованих акцій є співвідношення величини дивідендів та ринкової норми дохідності за акціями подібного класу ризику.

Для спеціалістів фондового ринку важливою задачею є визначення вартості простих акцій, оскільки вони не мають гарантованого рівня доходів. Як відомо, доходами за акціями є дивіденди та капітальний приріст вартості акції. Майбутні грошові потоки за простими акціями можуть складатися з суми нарахованих дивідендів – якщо акції використовуватимуться протягом невизначеного періоду часу, або із суми нарахованих дивідендів та прогнозної вартості реалізації фондового інструменту – якщо акції використовуватимуться протягом обумовленого періоду часу.

У разі оцінки поточної вартості простих акцій використовуються такі три варіанти прогнозування динаміки дивідендів:

дивіденди не змінюються – темп приросту дорівнює нулю;

дивіденди зростають із постійним темпом приросту;

дивіденди