2.2 Фактори динаміки експортного потенціалу України
Відкрита експортоорієнтована ринкова економіка, моделі якої
успішно реалізовані в багатьох країнах світу, є добрим взірцем для
національної економічної стратегії України в сучасних умовах її
розвитку. В цілому можна виділити дві групи факторів, які визначають
динаміку експорту: внутрішні або ендогенні, джерела впливу яких
знаходяться всередині країни і піддаються певному управлінню, і зовнішні
– екзогенні, вплив яких на експорт не залежить від здійснюваної країною
внутрішньої та зовнішньої політики.Позитивний вплив на обсяги експорту з України справлятимуть, відповідно, зростання виробництва і ВВП країн-торгових партнерів, збільшення світового попиту і покращення кон’юнктури щодо товарів, які складають основну частину нашого експорту, зниження тарифних і нетарифних бар’єрів з боку інших країн та відмова від політики імпортозаміщення, послаблення позицій конкурентів, скорочення кількості антидемпінгових розслідувань проти України, ефективне розв’язання торгових спорів, підвищення
світових цін на товари експорту і їх зниження на імпортні складові, що
застосовуються у подальшому експортному виробництві.
Фактично на сьогоднішній день зовнішні фактори здебільшого не сприяють збільшенню обсягів експорту з України. Це проявляється у сповільненні в останні роки темпів економічного зростання розвинутих країн Європи, куди експортується більша частина української продукції; мінливості попиту на
основні статті вітчизняного експорту – металургійну продукцію, сировину,
напівфабрикати; підвищенні з боку окремих країн нетарифних бар’єрів
(зокрема, за останні 40 років частка імпорту, охоплена нетарифними
обмеженнями, збільшилась у Японії на 64%, у країнах ЄС – на 198%);
виході на ринки нових постачальників, розширенні пропозиції і збільшенні
внаслідок цього можливостей вибору споживачів на користь кращої за
співвідношенням “ціна-якість” продукції. Так, сьогодні експорт
української сталі ускладнюється появою російських, китайських
конкурентів, експорт машин і устаткування – нових конкурентів з країн,
що розвиваються (Китай, Індія, Таїланд), експорт продовольства –
розширенням пропозиції з боку країн Європи, США, Туреччини, Ірану,
експорт у країни Азії – сильнішими у порівнянні з українськими позиціями
Франції, Росії, Білорусі, Болгарії, Польщі.
Підвищуються вимоги споживачів-імпортерів до показників енергомісткості, екологічності, якості, технічного та технологічного рівня,
післяпродажного обслуговування продукції. Результати проведеного фахівцями Інституту світової економіки НАН України регресійного аналізу на основі квартальних даних за 1997-2004 роки показують, що найбільший вплив на експорт з України до країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), які займають найбільшу частку у структурі нашого експорту, мають обсяги ВВП країн
ОЕСР (в=2,28). Серед інших включених у модель факторів (валютний курс,
обсяги прямих іноземних інвестицій, індекси світових цін, процентні
ставки за кредити) помітний вплив на експорт здійснюють валютний курс
(в=-0,88) та індекси вільних ринкових цін (в=0,673). Інші пояснювальні
змінні є статистично незначущими. На основі аналізу бета-коефіцієнтів
можна стверджувати, що експорт зростає зі збільшенням обсягів ВВП країн
ОЕСР та світових цін і зі зменшенням курсу національної валюти.
Основними шляхами забезпечення високих обсягів вітчизняного експорту, що стримуватимуть негативний вплив ряду факторів, є зміна товарної структури експорту в бік високотехнологічних, наукоємких товарів;
географічна диверсифікація експорту; підвищення якості,
конкурентоспроможності продукції з врахуванням останніх вимог
споживачів; забезпечення стабільного макроекономічного, інституційного і
політичного середовища; створення привабливого інвестиційного клімату; посилення її участі в інтеграційних процесах; підтримка малого і середнього бізнесу; збільшення кількості інфраструктурних об’єктів, що сприяють розвитку технологій; реалізація ефективної державної політики підтримки експорту. Розвитку експортного потенціалу України сприяв її вступу у Світову організацію торгівлі.

Розділ 3. Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України
3.1 Концептуальні основи формування стратегії міжнародної торгівлі
України
Економіка будь-якої країни на сучасному етапі не може обійтися без
виходу на світові ринки. Розширення рамок такого виходу за допомогою
збільшення обсягів і асортименту продукції національних товаровиробників
забезпечує нарощування потужності держави і сприяє зміцненню її
конкурентоспроможності на світових ринках.
З розпадом єдиного радянського простору перед молодими суверенними
державами виникла проблема проникнення на світові ринки зі своїми
товарами. Глибока ступінь їх глобалізації і вже існуюча структура
привели до того, що молодим державам доводиться вступати в конкурентну
боротьбу з більш економічно розвиненими країнами або об'єднаннями