Курсова робота - Зовнішня торгівля України
34

країн.
При цьому держави, що знаходяться на шляху до ринкових реформ, мають
витрачати значні зусилля, концентруючи їх на окремих напрямах, найбільш
доступних з огляду на існуючі умови господарювання. У цих умовах і
виникає питання про конкурентоспроможність національної економіки як
можливості реалізації конкурентних переваг країни на зовнішніх ринках.
З одного боку, конкурентоспроможність є однією з форм прояву об'єктивної
економічної категорії - конкуренції, а проблема її підвищення звичайно
розглядається в контексті розвитку міжнародних економічних відносин і
просування країни на зовнішніх ринках. З іншого боку, внаслідок
міжнародного розподілу праці і необхідності для всіх економік, незалежно
від надбудовних чинників, виходу на ринки, економіки всіх країн
номінально конкурентоспроможні. [3, 1]
Сучасне розуміння конкурентоспроможності національної економіки
неможливе без вирішення цілого ряду методологічних проблем, пов'язаних,
по-перше, із з'ясуванням самої суті конкуренції, по-друге, створенням
чіткої, структурованої системи показників для її аналізу і, по-третє,
з'ясуванням можливості їх використання з метою отримання моделі,
придатної для комплексної оцінки конкурентоспроможності і прогнозування
її динаміки.
Динаміка показників конкурентоспроможності національної економіки
формується під впливом валютного курсу, який є важливим регулятором
зовнішньоекономічних відносин і впливовим важелем у розвитку економіки,
особливо української, у зв'язку із довготривалою загальною кризою і
незавершеністю формування ринкової інфраструктури.
Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується процесом глобалізації. Україна бере участь у сучасних процесах глобалізації як невід’ємна складова світової економіки. Але цей об’єктивний процес
відбувається досить повільно, супроводжується значним ускладненням та
загостренням суперечностей. Вітчизняна економіка ще має пройти тривалий
шлях ефективного інтегрування у системі міжнародного поділу праці і
товарообміну, подолати певні технологічні та інші перешкоди на цьому
шляху, вирішити проблеми здійснення прогресивних структурних зрушень, це зокрема передбачає посилення уваги до раціональної організації
зовнішньоекономічних зв’язків нашої країни, забезпечення їх динамічного
зростання і оптимізації в умовах глобалізації.
Використання вигод від участі у міжнародному поділі праці дозволяє
кожній країні постійно підвищувати свою економічну ефективність і
результативність, даючі їй можливість зосереджуватись на виробництві тих
товарів та послуг, по яких вона має переваги у конкурентоспроможності у
порівнянні з іншими країнами. Збільшення частки країни у світовому
експорті спричиняє покращення її економічного стану, якщо зростання
експорту продукції галузей з високою продуктивністю супроводжується
підвищенням питомої ваги цієї продукції в загальному обсязі виробництва
даної країни. Проте важлива не стільки частка країни у світовому
експорті, скільки те, що саме країна експортує. Перехід на експорт більш
складних наукомістких товарів підтримує зростання продуктивності у
країні, навіть якщо обсяг експорту зростає повільно.
У зв’язку з цим не можна визначити раціональною структуру вітчизняного
експорту, в якому домінують сировина та продукція з низьким рівнем
переробки. Експортний профіль України визначають продукти з низькою
часткою доданої вартості, а також товари, випуск яких пов’язаний з
шкідливим, екологічно небезпечним виробництвом (продукція чорної
металургії та основної хімії). Подібна експортна спеціалізація України
склалася ще за радянських часів, певною мірою визначалася наявністю
відповідних природних ресурсів (вугілля, залізна і марганцева руда
тощо). До того ж виробництво та експортування цих товарів є значно більш
простою справою, ніж виробництво і реалізація на зовнішньому ринку
продукції високотехнологічних галузей економіки. Цим зумовлена переважно сировинна спрямованість вітчизняного експорту, що призводить до невигідних пропорцій міжнародного товарообміну.
Рівень розвитку продуктивних сил – один з вирішальних чинників, які
насамперед сприяють підвищенню ефективності участі України у системі
міжнародного поділу праці і міжнародному товарообміні. За кількісними
характеристиками виробничого науково-технічного та інтелектуального
потенціалу наша країна може бути гідним партнером світогосподарських
взаємовідносинах. За сприятливих умов цей потенціал дозволяє послідовно
вирішувати завдання оптимізації її зовнішньогосподарських зв’язків. Крім
того, розв’язанню цього завдання сприяють такі об’єктивні чинники, як
багаті природні ресурси, вигідне географічне положення нашої країни,
наявність необхідної інфраструктури, що обслуговує зовнішньоекономічні
зв’язки тощо. Проте націленість України на більш ефективне включення у
систему міжнародного поділу праці і світового товарообміну в умовах
глобалізації потребує здійснення прогресивної структурної перебудови
економіки і відповідного реформування її орієнтованого на експорт
сектора. [10]
Основу цього сектору, крім традиційних галузей видобувної та
металургійної промисловості, які виступають зараз основним джерелом
валютних надходжень від експорту, можуть скласти високотехнологічні,
наукомісткі галузі, пов’язані зі створенням, зокрема, нових поколінь
літаків, ракетоносіїв, створенням нових матеріалів, розвитком
електрозварювального виробництва, рівень яких не поступається кращим
закордонним аналогам. За даними світового банку, щодо розвитку науки і
технологій Україна посідає досить високе місце, що виступає необхідною
передумовою для її прогресивної переорієнтації з експорту сировинних
матеріалів на готову наукомістку продукцію та на нові технології.
Значний експортний та конкурентний потенціал мають також галузі
агропромислового комплексу, модернізація яких спроможна вивести наше
сільське господарство до складу високоефективних галузей, які поряд з
іншими визначатимуть економічний профіль України у системі міжнародного поділу праці. При цьому розширення експортної орієнтації
сільськогосподарського виробництва може стати одним з основних факторів
економічного зростання галузі та підвищення конкурентоспроможності її
продукції.
Нарешті, необхідно краще використовувати вигідне географічне положення України. Транзитні перевезення вантажів, використання створеної мережі нафто- і газопроводів виступають також суттєвим джерелом валютних
надходжень. Біля двох десятків європейських країн отримують газ, що
надходить через українські газові магістралі. Але існуюча система
газопроводів потребує значного оновлення та нарощення потужностей,
оскільки 17% газопровідної мережі вже відпрацювали свій строк, а 15%
наближаються до нього.
Разом з тим необхідно здійснювати додаткове більш глибоке обґрунтування
наших зовнішньоекономічних пріоритетів, зумовлених розгортанням

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8