За цих обставин важливою умовою зміцнення позицій України на світових ринках є коригування її зовнішньоекономічної політики у напрямку
створення конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій, озброєних
технологіями стратегічного маркетингу на глобальному ринку. Державна
підтримка таких високотехнологічних корпорацій об’єктивно необхідна для
реалізації великих коопераційних проектів. Специфіка ефективної
міжнародної спеціалізації України теж вимагає розробки обґрунтованих
маркетингових програм та організації державної підтримки щодо створення
міжнародних конкурентних переваг для вітчизняних товарів на світових
ринках. [4]

3.2 Напрямки розвитку зовнішньої торгівлі України
Перехід до ринкової системи господарювання об’єктивно вимагає
піднести ефективність використання основного капіталу, посилити
інноваційний процес в усіх галузях національної економіки.
З метою усунення зазначених вище негативних явищ в сфері
зовнішньоекономічних відносин Україні необхідно розв’язати такі
завдання: по-перше, обмежувати ввіз продукції чорної металургії,
покращувати якість металу, зменшувати масу готових виробів,
домагатися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо.
По-друге, визначити пріоритетні напрямки розвитку експортної
спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої
продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері
верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки,
створення нових видів металів. Я вважаю, що ці напрямки повинні
стати сферою всебічної підтримки держави.
По-третє, відмінити імпортне (ввізне мито) на такі стратегічні
для України товари, як нафтопродукти, ліс, кольорові метали,
целюлоза. У той же час доцільно обмежити імпорт алкогольних
напоїв,сигарет.
По-четверте, виготовляти в Україні імпортозамінну продукцію:
зернові, картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси,
холодильники, автомобілі, тканини та ін. Водночас, експортуючи
переважно товари паливноенергетичної групи, слід поліпшити
обробку сировини (титану, урану, сільськогосподарської
продукції). Так, глибина переробки сільськогосподарської сировини в
Україні становить лише близько 50% від рівня розвинутих країн.[7]
По-п’яте, враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в
Україні, не слід поспішати з подальшою лібералізаціею
експортно-імпортних відносин, на яку нашу державу активно
підштовхує Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Йти таким
шляхом можна, лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів.
Навіть у США понад 35 % товарів захищені нетарифними бар’єрами.
По-шосте, слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою
умовою цього є стабільньсть чинного законодавства у
зонішньоекономічній діяльності. На жаль, в Україні так часто
переглядаються закони, що стабільною можна вважати лише постійну
зміну законів. По-сьоме, важливо налагодити надійний митний контроль. У розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно
контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй
відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг,
сертифікація товарів. Цей процес супроводжується контролем
податкових і банківських установ. В Україні недосконалий сам
Митний кодекс: у ньому налічується лише 164 статті, тоді, як у
Митному кодексі Росії – понад 400 статей. [10, с.10-14]
Це, звичайно, не всі проблеми входження України в світове
господарство, на наш погляд треба також звернути увагу, по-перше,
на успішно функціонуючі економіки інших країн, які б могли
стати певним взірцем для нашої країни. По-друге, на запозичення
досвіду впровадження радикальних економічних реформ, трансформацію
соціально-економічної системи до принципово нового якісного
стану. По-третє, на вивчення економічного потенціалу інших країн з
метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх
господарських зв’язків, поглиблення міжнародного поділу праці.
Як вже було зазначено, важливу роль у подальшому розвитку
зовнішньої торгівлі України відіграватиме структура перебудова її
економіки. У цьому плані одним із першочергових структурних
пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на
світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного
комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей,
захист внутрішнього ринку. Для розв’язання цієї проблеми
передбачено: розробити урядову програму щодо переведення теплових
електростанцій на тверде паливо з одночасною модернізацєю
вугільної промисловості; розширення експорту електроенергії, що
виробляється на давальному паливі; проведення комплексу
економічних та організаційних заходів для стимулювання скорочення
споживання енергоресурсів; розширення наукових досліджень і
розробок з проблеми видобутку власної нафти з виходом на
конкретні науково-технічні і наукові проекти; збільшення обсягу
переробки нафти на давальних умовах заводами України з
розрахунками за неї частиною готової продукції; розвиток атомної
енергетики з дотриманням необхідного рівня безпеки; розробка
системи плати за транзитне транспортування паливно-енергетичних
ресурсів через територію України; подолання залежності економіки
України від поставок продукції з країн СНД.
Одним із шляхів заохочення іноземних інвесторів і формування
міжнародних економічних відносин є створення спільних підприємств. Нині прилавки українських магазинів переповнені імпортними
товарами. Значною мірою – це результат непродуманої
зовнішньоекономічної політики держави, внаслідок якої придушується
вітчизняний виробник. Так, програма розробки і освоєння
виробництва електронних касових апаратів передбачає створення
вітчизняного масового виробництва цих апаратів для задоволення
потреб всіх галузей господарства. Якби при цьому враховувався
позитивний досвід Китаю, то на внутрішній ринок були б допущені
лише 2 зарубіжні фірми, які виробляють подібну продукцію. У
той же час на український ринок допущено приблизно 40 різних
іноземних фірм, продукція яких не завжди відповідає вимогам
сертифікації. Такі приклади не поодинокі, і наше завдання
полягає в тому, щоб розглядати ці нагальні для держави проблеми
негайно, не затягуючи прийтяття законів у парламенті перетворюючи
їх на політичні дебати.
З проблемою міжнародних економічних відносин тісно повязане
питання зовнішнього боргу України. По-перше, згідно з підписаною між Росією і Україною угодою прийнято
“нульовий варіант” щодо розподілу активів і боргів. Це означає,
що Росія сплачує іноземним державам частку колишнього боргу, а Україна не претендує на свою частку майна та активів.
Щорічно по зовнішньому боргу України Росія сплачує близько 700
млн. дол. Проте розподіл активів і боргів відбувається не на