Реферат

З дисципліни “Державне регулювання економіки”

на тему:

Державне регулювання ринку праці

Зміст

Вступ……………………………………………………………………3

1. Структура функціонування державного регулювання ринку праці………..4

2. Баланс трудових ресурсів і прац……………………………………………..7

3. Державне регулювання зайнятості ………………………………………….9

4. Державна система соціального захисту населення…………………………12

Висновок………………………………………………………………14

Список використаної літератури…………………………………….15

Вступ

Ринок праці як важлива багатопланова сфера економічного і соціально-політичного життя суспільства потребує кваліфікованого регулювання з метою підвищення ефективності його функціонування. Саме створення дієвої системи регулювання сфери зайнятості є одним з основних соціальних заходів розвитку суспільства.
Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентноспроможністю.
Державне регулювання зайнятості населення має грунтуватися на :
- забезпеченні соціального партнерства суб’єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії , реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;
- сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;
- добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;
- дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення;
- підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту;
- забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;
- певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходу.

1. Структура функціонування державного регулювання ринку праці

Процес функціонування ринку праці є одним з найбільш складних процесів, тому що він містить у собі дослідження не тільки правових, економічних, соціальних, але й морально-психологічних факторів.

Ринок праці функціонує для регулювання розвитком ТР. У цілому можна виділити три рівня сегмента регулювання процесом розвитку ТР: держава, підприємство й суспільство. На малюнку представлена структура державного регулювання ринку праці.

Система функціонування ринку праці включає органи державного регулювання; організацію інфраструктурного сектора, що здійснюють функції наукової й інформаційної підтримки, професійного утворення, охорони здоров'я, культури, спорту та ін., організацію сфери трудового посередництва, підприємств і організацій, що здійснюють виробництво продукції, робіт, послуг, які використовують трудовий потенціал працівників.

Державні органи керування ТР включають сукупність органів державної законодавчої, судової, виконавчої влади, централізовано регулюючі основні соціально-економічні відносини в країні, а також методи керування й механізм їхнього використання. Їхніми завданнями є прийняття законів, контроль за їхнім виконанням, виробіток і реалізація державної політики в області соціально-трудових відносин, що охоплюють питання оплати й мотивації праці, регулювання зайнятості й міграції населення, трудового законодавства, рівня життя й умов праці, а також розгляду трудових суперечок.

Центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво роботою з формування, використанню й розвитку ТР, забезпеченню єдиної державної політики в області праці, зайнятості й соціального захисту населення й одночасно координуючу роботу із цих напрямків на Україні, є Міністерство праці і соціальної політики України (МПіСПУ).

Мал.1 Структура державного регулювання зайнятості

Основними завданнями МПіСПУ є розробка пропозицій і реалізація основних напрямків і пріоритетів державної соціальної політики за рішенням комплексних проблем соціального розвитку, народонаселення, удосконаленню системи оплати праці й соціального партнерства, підвищенню рівня життя й доходів населення, розвитку соціального страхування, кадрового потенціалу, організації пенсійного забезпечення й соціального обслуговування, поліпшенню умов і охорони праці, удосконалення законодавства про працю, зайнятість і соціальний захист населення, забезпечення ефективної зайнятості населення й соціальних гарантій, соціального захисту родини, жінок, дітей, громадян літнього віку й ветеранів, інвалідів, громадян, звільнених з військової служби, і членів їхніх родин, здійсненню міжнародного співробітництва у встановленій сфері діяльності й наданню міжнародної гуманітарної допомоги становленню й розвитку державної служби зайнятості та ін.

Для системи регулювання соціально-трудових відносин на Національній тристоронній соціально-економічній раді погоджують Генеральну угоду. На підставі Ген.угоди утворюють Тарифну угоду для регулювання системи трудових відносин на підприємствах при затвердженні колективних договорів.

Генеральна угода встановлюється між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців і всеукраїнських профспілок і профоб'єднаннями. Також при затвердженні Тарифної угоди присутні організації роботодавців і підприємців та профспілок.

Державний центр зайнятості забезпечує зайнятість населення й попередження масового і скорочення тривалого безробіття та створення умов, необхідних для розвитку трудових ресурсів.

2. Баланс трудових ресурсів і праці

Для забезпечення раціонального використання потенціалу праці важливо використовувати зведений баланс трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (наявність трудових ресурсів) і витратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини балансу мають кореспондуватися. У першій характеризується чисельність та склад трудових ресурсів, у другій – їх розподіл та використання. Під трудовими ресурсами слід розуміти частину населення, яка володіє сукупністю необхідних фізичних та інтелектуальних здібностей для роботи в певній застосування праці. Зміни чисельності трудових ресурсів визначаються: співвідношенням народжуваності і смертності населення, станом здоров’я населення, тривалістю освіти, співвідношенням осіб, що вступають у працездатний і переходять у пенсійний вік. Характерною тенденцією структурних змін в складі трудових ресурсів є збільшення питомої ваги зайнятих в невиробничій сфері. Цей процес свідчить про підвищення ефективності виробництва. Основними джерелами інформації для визначення трудових ресурсів та їх структури є дані перепису населення, спеціальні дослідження, обстеження, прогнози на різних рівнях управління. Розрахунок