Державне регулювання ринку праці - заощаджень. Відповідно до статті 25 Декларації прав людини сучасна держава повинн�...

Реферат - Державне регулювання ринку праці

заощаджень. Відповідно до статті 25 Декларації прав людини сучасна держава повинна гарантувати право на такий рівень життя, який дозволяє забезпечити людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, необхідним для підтримання здоров’я, власного добробуту і добробуту сім’ї , право на соціальне забезпечення в разі безробіття, хвороби, каліцтва, старості та інших випадків до існування з незалежних від людей причин. Рівень доходів членів суспільства є важливим показником їх добробуту, оскільки визначає можливості матеріального й духовного життя індивіда: відпочинку, отримання освіти, підтримання здоров’я, задоволення нагальних потреб. Основними факторами, що безпосередньо впливають на величину доходів населення є : розмір заробітної плати, динаміка роздрібних цін, ступінь насичення споживчого ринку товарами. Суттєвий вплив на формування доходів населення справляють виплати за програмами державної допомоги. За рахунок цих джерел здійснюється пенсійне забезпечення, утримання тимчасово непрацездатних громадян, виплачується різного виду допомога. Соціальний захист включає в себе систему заходів, які будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку. Витрати на соціальний захист залежать від можливостей економіки. В країнах з ринковою економікою склалася троїста система фінансування соціальних програм, суб’єктами якої виступають держава, роботодавці та одержувач соціальних виплат. Вирішення питання про фінансування соціальних програм виявляється надзвичайно важливим з точки зору рівня заробітної плати, тому що дає змогу приєднувати до неї кошти, які витрачаються централізовано із суспільних фондів споживання. Державний соціальний захист, в свою чергу, може здійснюватися двома шляхами: через соціальне страхування та соціальну допомогу. Найбільш масштабна частина – це державне соціальне страхування. Переважна частка виплат іде на пенсії за віком, інвалідністю, у випадку смерті годувальника, на медичну допомогу. Однак соціальні виплати компенсують лише частину загального фонду засобів життя. Державна соціальна допомога також здійснюється двома шляхами: програми допомоги в грошовій формі та допомога в натуральній формі, тобто у вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування, житлової допомоги, позичок студентам. За умов інфляції очевидним є різке зниження рівня життя осіб х фіксованими доходами: викладачів, лікарів, студентів, пенсіонерів. У такому випадку держава використовує окремі елементи системи соціального захисту. До тимчасових заходів належать закони та постанови про компенсацію та індексацію доходів населення. Компенсація передбачає передачу державних дотацій на збиткову продукцію від виробника споживачу у разі збільшення цін на цю продукцію. Система компенсацій базується таким чином, щоб, з одного боку, захистити соціально вразливі верстви населення, а з іншого – прив’язати компенсаційні виплати до трудового вкладу кожного члена суспільства. Для розрахунку життєвого рівня населення в світовій практиці використовується показник індексу вартості життя.

Висновок

Важливу групу об’єктів державного регулювання становить ринок праці, а також зайнятість населення. Основним показником оцінювання ринку праці є співвідношення між наявними вільними робочими місцями та кількістю осіб, що шукають роботу. Об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є здібність людини до праці. При цьому предметом торгівлі є не тільки певний вид праці, а й час його використання. Ринок праці формується як система суспільних відносин, що відображає рівень розвитку та досягнення на даний період балансу інтересів між силами, які беруть участь у ринку. Стан ринку праці характеризується, з одного боку, рівнем зайнятості населення, а з іншого – рівнем безробіття. Ринок праці повинен регулюватися державою в поєднанні з ринковим механізмом саморегулювання. Державне регулювання зайнятості населення теоретично обґрунтовується положенням кейнсіанської теорії, за якою зменшення безробіття і, відповідно, збільшення зайнятості повинно досягатися за рахунок державної стимулюючої політики. Негативними наслідками такого регулювання є підвищення цін, тобто інфляція. Отже, інфляція є ціною, яку економіка повинна сплатити за зниження безробіття. Формування ринкового механізму господарювання неминуче веде і до необхідності формування ринково обґрунтованої системи розподілу робочої сили. Пропозиція на ринку праці прямо залежить від кваліфікації претендентів на ті чи інші робочі місця. Активне регулювання ринку праці передбачає наявність розгалуженої інфраструктури робочої сили, основними елементами якої є: служба зайнятості (біржа праці), центри підготовки та перепідготовки кадрів; фонд зайнятості; комерційні центри підготовки, перепідготовки та працевлаштування; державний фонд сприяння підприємництву; пенсійний фонд; фонди милосердя; організації профорієнтації населення, що шукає роботу.

Список використаної літератури

1. Дідківська Л. І, Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Навч. посібник К.: Знання 2006р.
2. Лукашевич В.Н . Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навч. посібник. Львів.: Новий Світ. 2006
3.Скрипник А.В. Державне регулювання економіки. К.: ЦУЛ. 2003
4.Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. К.: Знання 2004
5.Швайка Л.А.. Державне регулювання економіки. К.: Знання 2006

Сторінки: 1 2 3