2. Прогнозування загрози банкрутства.

Негативний вплив на підприємство неконтрольованих сил зовнішнього середовища, прорахунки у виборі його тактики і стратегії, недостатньо ефективний менеджмент у процесі прийняття поточних рішень можуть призвести до виникнення тенденції погіршення фінансово-економічного стану такого підприємства і появи загрози його банкрутства. Щоб запобігти банкрутству, вкрай важливо правильно оцінювати і прогнозувати передбанкрутний стан підприємства, визначати ту критичну межу, за якої загроза банкрутства перетворюється в його реальність. Така оціночна інформація дає змогу власникам і менеджерам своєчасно приймати систему заходів щодо оздоровлення економіки підприємств і досягнення їх стійкого фінансово-економічного стану.

У світовій практиці з цієї метою нерідко використовують індекс Альтмана, визначення якого базується на використанні кола економічних показників, що є важливими індикаторами фінансового стану підприємства, ступеня його незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку індексу Альтмана (Z) використовуються методи кластерного і дискримінантного аналізу. Їх практична реалізація дає змогу кількісно визначити «вагу» кожного економічного показника у формуванні інтегрального показника — індекса Z[1]. Останній указує на граничну межу фінансового економічного стану підприємства, за якою наступає реальна загроза банкрутства. В результаті проведених досліджень Альтманом була запропонована наступна модель прогнозування банкрутства[2]:

Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3 + 1,4 К4 + 1,2 К5,

де К1 — норма прибутку на авансований капітал, визначається діленням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на авансований капітал (активи) підприємства;

К2 — віддача авансованого капіталу за товарною продукцією, розраховується діленням вартості цієї продукції на величину вказаного капіталу;

К3 — коефіцієнт фінансового лівериджу, обчислюється діленням позичкового капіталу на власний капітал підприємства;

К4 — величина реінвестованого прибутку на одиницю авансованого капіталу, розраховується діленням прибутку підприємства, направленого на збільшення статутного капіталу підприємства, а також його резервного капіталу на активи підприємства;

К5 — питома вага власних оборотних засобів у авансованому капіталі, визначається діленням цих засобів на авансований капітал підприємства. Сума власних оборотних засобів розраховується відніманням від оборотних активів усіх короткострокових (поточних) зобов’язань підприємства.

Коефіцієнти зважування 3,3; 1,0; 0,6; 1,4 і 1,2 відображають «вагу» (значущість) кожного з показників у формуванні величини показника Z. Їх абсолютне значення є адекватним відображенням фінансово-економічного стану тих підприємств, які досліджувалися Альтманом за згаданий раніше період.

Критичне значення індексу Z, розраховане Альтманом за даними статистичної виборки, становить 2,675. З ним зіставляється його фактичне значення. Якщо Z факт. < 2,675, то в недалекому майбутньому можливе банкрутство підприємства за умови, що не будуть прийняті необхідні заходи щодо зміцнення його фінансово-економічного стану. В разі, коли Z факт. > Z крит. фінансово-економічний стан підприємства задовільний або ж міцний залежно від ступеня перевищення фактичного значення коефіцієнта Z над його критичним значенням.

Слід зазначити, що застосування Z критерію, визначеного Альманом, для прогнозу банкрутства вітчизняних підприємств, особливо аграрних, було б некоректним, оскільки коефіцієнти при фінансово-економічних показниках розраховувалися в іншому ринковому середовищі і для інших типів підприємств. Тому для вітчизняних дослідників, економістів та менеджерів одержана Альтманом модель прогнозування банкрутства має лише пізнавально-методичне значення. Цінною насамперед є методика побудови моделі прогнозування банкрутства, яка може бути використана з урахуванням сучасних умов функціонування вітчизняних підприємств. Є уже ,зокрема, перші спроби визначення індексу Z по аграрних підприємствах України. Проте одержані результати поки що не мають практичного значення, оскільки фактична інформація про фінансово-економічний стан аграрних підприємств за останні роки не відповідає вимогам побудови даного інтегрального показника. Адже більшість аграрних підприємств були збитковими, перебуваючи на межі або поза межею банкрутства, а тому неможливо одержати об’єктивну кількісну характеристику ступеня впливу («ваги») окремих важливих фінансово-економічних параметрів на показник Z.

Є підстави вважати, що з повним подоланням кризових явищ в АПК і зміцненням економіки аграрних підприємств сформується необхідна інформаційна база для побудови всебічно обґрунтованої моделі прогнозування банкрутства і широкого використання її в практиці.

Варіант 1

Задача 1

Підприємець має у своєму розпорядженні 1000 грн. Існують варіанти вибору:

можна вкласти одразу всю суму на 5 років під 15% річних (складний відсоток);

можна вкладати по 200 грн, в кінці кожного року протягом 5 років, але під 21% річних (складний відсоток);

можна вкладати по 200 грн, на початку кожного року протягом 5 років, але під 17% річних (складний відсоток);

можна купити облігації з терміном погашення 5 років і процентною ставкою 17% річних (простий відсоток).

Визначити, який з варіантів, запропонованих підприємцю, найбільш вигідний.

FV1= 1000*(1+0.15)5=2011.36

FVA = 200*((1+0.21)1-1+(1+0.21)2-1+(1+0.21) 3-1+(1+0.21)4-1+(1+0.21)5-1) =5501 грн

FVAB = 200*((1+0.17)1+(1+0.17)2+(1+0.17)3+(1+0.17)4+(1+0.17)5= 1641,4 грн

FV = 1000*(1+0.17*5)=1850 грн

ВМ=РП-ЗВ

РП- виручка від реалізації продукції

ЗВ- змінні витрати

%ВМ= ВМ/РП*100%

Пр= ПВ/%ВМ*100%

ЗФМ = РП-Пр

П=ВМ-ПВ

Задача 2

Підприємець реалізує сувеніри для туристів по 5 грн/шт., які купує у гуртового продавця за ціною 3грн/шт. І повертає не проданий товар за ціною придбання (тобто збитків від повернення товару нема). Для торгівлі підприємець орендує палатку за 150 грн у тиждень.

Яким буде поріг рентабельності?

Як зміниться поріг рентабельності, якщо закупівельна ціна сувеніра зросте до 3,5 грн/шт.?

Скільки сувенірів необхідно реалізувати за тиждень, щоб забежпечити прибуток у 700 грн?

ВМ=5-3=2