Усі ці етапи бюджетного планування є взаємозв'язаними і спрямованими на координацію роботи всіх учасників бюджетного процесу з метою підготовки проекту Закону України про Державний бюджет України на наступний рік.

У процесі бюджетного планування має вирішуватись низка важливих економічних завдань? які виходять далеко за межі суто фіскальних інтересів держави, їх можна розділити на стратегічні й тактичні. Стратегічні визначають сам підхід до формування бюджету, тактичні — основні проблеми й напрями його складання. Стратегічним і водночас найактуальнішим, до того ж найскладнішим, завданням є визначення оптимальної величини бюджетного фонду держави.

Особлива складність проблеми полягає в тому, що в бюджеті не тільки централізуються фінансові ресурси, а й концентруються основні проблеми, пов'язані з реалізацією системи економічних інтересів загальнодержавних, корпоративних і особистих. Як відомо, між вказаними інтересами завжди існують суперечності. Вони породжені природою як власності, так і самої людини (особистості). Фінансові ресурси в будь-який момент обмежені за величиною, а тому в процесі їх розподілу між різними суб'єктами економічних відносин виникають суперечності, викликані тим, що їхні інтереси не збігаються. Світовий досвід свідчить про те, що повністю задовольнити інтереси кожного із суб'єктів практично неможливо, а визначити найбільш прийнятні форми і методи їх реалізації — завдання цілком реальне. Форми і методи розподілу фінансових ресурсів повинні забезпечити поєднання різних економічних інтересів. Бюджетний механізм має будуватись у такий спосіб, щоб, з одного боку, забезпечував достатні надходження до бюджетних фондів, а з іншого — створював матеріальну заінтересованість суб'єктів господарювання в одержанні високих фінансових результатів. Необхідно розробити таку модель бюджетного фонду держави, яка б дала змогу збалансувати існуючі суперечності між прагненням суб'єктів господарювання до максимізації своїх фінансових ресурсів і необхідністю вилучення частини їх у бюджет.

Визначення економічно обґрунтованих меж бюджетного фонду держави має особливо важливе значення. Перекоси у фінансових пропорціях, допущені під час формування бюджетного фонду, завдають великої шкоди. Надмірна централізація фінансових ресурсів у руках держави стримує розвиток підприємницької діяльності, а надмірне скорочення бюджетних коштів ставить під загрозу реалізацію загальнодержавних потреб. Формування і використання бюджетного фонду держави диктується закономірностями розвитку суспільного виробництва. Обсяг бюджетного фонду — це усвідомлена кількісна міра, яка відбиває об'єктивні умови розвитку суспільства. Водночас конкретний розмір бюджетного фонду держави залежить від впливу економічних, соціальних, політичних і міжнародних факторів. Поєднання цих факторів, їх взаємний вплив визначають конкретну величину бюджетних коштів, які держава концентрує у своїх руках.

Багаторічна практика бюджетного планування свідчить про те, що процес формування і використання бюджетного фонду регулювався через механізм соціально-економічного планування. Недоліки такого планування загальновідомі. В умовах формування ринкових відносин особливо актуальним є питання розроблення наукових основ визначення величини бюджетного фонду країни.

Як відомо, в пізнанні кількісного аспекту будь-якого економічного процесу можна виділити два щаблі — емпіричне і наукове пізнання. Перший дає розуміння самого економічного процесу, а другий — математично його описує. Розроблення математичної моделі дає можливість приймати обгрунтовані рішення в управлінні відповідним економічним процесом. На сьогодні не існує математичної моделі бюджетного фонду держави. Теоретично кількісні параметри фонду мають верхню і нижню межу: верхньою межею слугує обсяг фінансових ресурсів державного сектору економіки, збільшений на надходження коштів від інших власників; нижньою — обсяг витрат на суспільну соціальну й економічну сфери, на оборону й управління. Реальний же розмір бюджетного фонду держави істотно відрізняється від указаних меж, оскільки на нього впливають не тільки потреби в суто загальнодержавних ресурсах, а й багато інших факторів. До речі, для визначення загальнодержавних потреб необхідна відповідна нормативна база, яка поки що не розроблена. Саме тому і не розв'язане завдання побудови математичної моделі бюджетного фонду держави.

Тактичні завдання бюджетного планування відбивають механізм складання проекту бюджету. Слід наголосити, що бюджетне планування — це триєдине завдання; перше — визначення реальних джерел і достовірних обсягів доходів бюджету; друге — оптимізація структури витрат бюджету, третє — досягнення збалансованості між: доходами і витратами. Крім того, важливо встановити оптимальну структуру розмежування бюджетних коштів між рівнями бюджетної системи і передбачити резервні кошти.

Перше тактичне завдання бюджетного планування починається з визначення реальних доходів і розроблення заходів, які забезпечили б їх повне і своєчасне надходження до бюджету. В основу побудови системи бюджетних доходів мають бути покладені принципи, які б сприяли мобілізації достатніх для діяльності держави фінансових коштів й одночасно давали змогу використати платежі суб'єктів господарювання в бюджет як фінансові регулятори. До таких принципів належать:—

розроблення податкової політики, спрямованої на ефективний перерозподіл національного доходу та недопущення надмірного податкового тягаря на платників податків і зборів;—

установлення таких податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які б забезпечили стійкість фінансового становища держави, повноту, стабільність і своєчасність формування бюджетного фонду;—

введення ставок оподаткування та визначення бази оподаткування, адекватних реальним умовам функціонування і розвитку економіки;—

використання платежів у бюджет для стимулювання розвитку виробництва і підвищення його ефективності.

Розроблення системи податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які б