2. Юридичні норми, які впливають на дивідендну політику

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоратив-ними правами кожної категорії приймають власники (загальні збори власників) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів. Порядок повідомлення вла-сників корпоративних прав про виплату дивідендів регламенту-ється статутом товариства. Як правило, підприємства дають від-повідне оголошення у заздалегідь визначених друкованих засо-бах масової інформації. В оголошенні про виплату дивідендів має міститися така інформація:*

назва підприємства;*

дата прийняття загальними зборами власників рішення про виплату дивідендів;*

період, за який виплачуються дивіденди;*

величина дивідендів на одну акцію (у відносному чи абсо-лютному виразі) в розрізі окремих їх категорій;*

строки та місце виплати;*

особливості оподаткування дивідендів.

У разі прийняття рішення про виплату дивідендів емітент корпо-ративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику корпоративних прав пропорційно його частці в статутному капіталі підприємства. Нарахування дивідендів може здійснюватися шляхом застосування визначеного процента до номі-нального капіталу, який належить окремим власникам корпоратив-них прав. Величина цього процента розраховується як відношення чистого прибутку (іншого джерела), який спрямовується на виплату дивідендів до обсягу статутного капіталу. В акціонерних товарист-вах дивіденди на одну акцію розраховуються діленням загальної суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди. За корпоративними правами однієї категорії виплачуються дивіденди однакового розміру .

Отже, величина дивідендів, яка належить окремому власнику, залежить від трьох основних показників:*

величини чистого прибутку, резерву дивідендів (інших дже-рел виплати);*

встановленого співвідношення між розподіленим і нерозпо-діленим прибутком;*

частки учасника (власника) в статутному капіталі.

Сума коштів, яка рішенням зборів власників спрямовується на виплату дивідендів, називається масою дивіденду. З прийняттям рішення про виплату дивідендів у підприємства зменшується власний капітал (прибуток). На суму нарахованих, але не випла-чених дивідендів збільшується обсяг заборгованості, яка зменшу-ється одночасно з виплатою дивідендів.

Порядок нарахування дивідендів (прибутку на корпоративні права) значною мірою залежить від форми організації бізнесу та форми власності. Розглянемо найсуттєвіші особливості нараху-вання дивідендів.

Акціонерні товариства. Право на одержання дивідендів в AT мають акціонери, які є власниками акцій (обліковуються в реєст-рі акціонерів) на початок строку виплати дивідендів, який вста-новлюється загальними зборами акціонерів незалежно від пері-оду, протягом якого акціонери володіли акціями. У разі продажу акціонером належних йому акцій після складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, але раніше дати ви-плати, право на отримання дивідендів залишається в особи, за-значеної в такому переліку. Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за результатами календарного року в повному об-сязі (ст. 9 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»). Загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про ви-плату проміжних дивідендів за результатами діяльності за квар-тал, місяць чи півріччя. AT разом зі звітом про діяльність підприємства повинні представити в ДКЦПФР інформацію про дивіденди, яка повинна містити такі відомості:*

дата закриття реєстру для виплати дивідендів (якщо вони виплачуватимуться);*

дата початку виплати дивідендів;*

дата закінчення виплати дивідендів.

Товариства з обмеженою відповідальністю. На відміну від акціонерних товариств, ТОВ можуть виплачувати дивіденди протягом року. Окрім того, учаснику товариства з обмеженою відпо-відальністю виплачуються дивіденди, які відповідають частці прибутку, одержаного товариством за період, протягом якого учасник володів корпоративними правами підприємства. Це означає, що на одержання дивідендів претендують не лише влас-ники, які володіють корпоративними правами товариства на мо-мент прийняття рішення про розподіл прибутку, а й ті, котрі на-лежали до числа власників протягом періоду, за який випла-чуються дивіденди.

Виплата дивідендів приватними підприємствами. Приватні підприємства не належать до господарських товариств. Кошти, які залишаються в розпорядженні приватного підприємства після спла-ти всіх податків та зборів, можуть бути виплачені власнику підпри-ємства. До 1 квітня 2000 р. такі виплати оподатковувалися прибут-ковим податком з фізичних осіб. Були внесені зміни у законо-давство, згідно з якими ці підприємства нараховують і сплачують податок на дивіденди в розмірі 25 % нарахованої суми дивідендів.

Особливості перерахування в бюджет дивідендів підпри-ємствами з часткою державної власності в статутному капі-талі. Платниками дивідендів є господарські товариства, створені в процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств, у статутному капіталі яких є частка державного майна. У разі прийняття рішення про виплату дивідендів такі підприємства по-винні надати органу державної податкової служби копію платіж-ного доручення із зазначенням суми перерахованих до Держав-ного бюджету дивідендів на державну частку у статутному капіталі. Сума дивідендів, яка підлягає перерахуванню в Держав-ний бюджет, визначається як результат від множення маси диві-денду на частку державного майна в статутному капіталі підпри-ємства (в процентах). Якщо величина зазначеної частки зміню-валася протягом звітного періоду, для розрахунку суми дивіден-дів визначається середньоарифметична частка майна, яка перебу-ває в державній власності.

Обрана підприємством дивідендна політика має узгоджувати-ся з податковим законодавством. Основні питання, які повинні з'ясувати фінансові служби в контексті виплати дивідендів та оподаткування, стосуються порядку оподаткування нерозподіле-ного прибутку (на рівні підприємства), розподіленого прибутку (на рівні одержувачів дивідендів) та нарахувань на дивіденди.

Згідно із законодавством України підприємство, яке виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 25 % нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат, незалежно від того, чи є емітент платни-ком податку на прибуток. Отже, ставка оподаткування розподі-леного прибутку (як і нерозподіленого) становить 25 %, безпосе-реднім платником податку на дивіденди є суб'єкт підприємни-цької діяльності — емітент корпоративних прав; об'єкт оподат-кування — сума дивідендів; строк сплати — до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Приклад

Загальні збори акціонерного товариства на пропозицію правління прийняли рішення про подрібнення акцій у співвідношенні