Починаючи з 1 квітня 2006 року новим керівником дизайнерського підрозділу Nokia буде Алістер Кертіс (Alastair Curtis), що у цей час відповідає за дизайн у бізнесі-групі Nokia Mobile Phones. Г-н Кертіс, що працює в Nokia з 1993 року, має великий досвід розробки багатьох дизайнерських рішень, що були відзначені нагородами.

Кажучи про нову організацію дизайнерського підрозділу, г-н Кертіс заявив: "Наявність багатопрофільного підрозділу допоможе нам проектувати чудові з погляду користувачів продукти, з використанням новітніх технологій, формуючи найкращий у галузі асортимент. Ми будемо, як і раніше, приділяти основну увагу простоті користування й стилю, що є основними характеристиками торговельної марки Nokia".

Кажучи про зміну керівництва, г-н Нуово відзначив: "Працюючи в Nokia, я набув величезного досвіду. Мені пощастило брати участь у грандіозних проектах, що втілювали ідею злиття технологій з дизайном. Я отримав величезне задоволення, працюючи у команді з талановитими фахівцями Nokia в області дизайну й інших галузей. Тепер я з нетерпінням чекаю можливості розширення мого творчого потенціалу в ході майбутнього тісного співробітництва з Vertu - виробником ексклюзивних моделей телефонів".

- світовий лідер в області мобільних комунікацій, рушійна сила й опора всієї мобільної індустрії. Nokіa забезпечує зв'язок між людьми і передачу необхідної інформації за допомогою простих у використанні та інноваційних продуктів, таких як мобільні телефони, а також рішень для роботи із зображеннями, іграми, мультимедіа для операторів мобільних мереж і організацій. Nokіa надає устаткування, рішення та послуги мережевим операторам і корпораціям.

VI. Стратегія виходу компанії Nokia на зовнішні ринки та їх специфікація.

Для кожного підприємства, що розвивається рано чи пізно настає момент, коли його починає не задовольняти характеристики вітчизняного ринку, політичний клімат чи економічні умови в державі, тому само собою виникає питання виходу підприємства на зовнішні ринки. Для України це доволі актуальне питання, але нестача фінансових засобів, ганебний стан основний засобів, невідповідність продукції міжнародним стандартам, а також застарілість технологій, є, для багатьох підприємств, одними з основних причин, що перешкоджають виходу на закордонні ринки. Але в Україні існують підприємства, продукція та послуги яких є конкурентноздатними не тільки на вітчизняному ринку, а потенціал виробництва перевищує внутрішні потреби країни. Тому для збільшення обсягу продажу продукції та більш ефективного використання виробничих потужностей цим підприємствам необхідно шукати нові ринки збуту Компанії, що вирішила вийти на іноземний ринок, необхідно взяти до уваги існування безлічі обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі - як у країні, на ринок якої воно збирається вийти, так і в своїй власній. До таких обмежень належать: митні тарифи (фіскальні і протекціоністські), валютний контроль із боку держави, ряд нетарифних бар'єрів. Маркетинг на міжнародній арені є дуже складним, тому що охоплює не тільки збут, але й інші сфери діяльності підприємства, в тому числі виробництво, НДВКР, постачання, фінанси і т.п. крім того тут необхідне глибоке розуміння соціально-економічних та національно-культурних умов, що склалися в країні, де підприємство наміряється здійснювати свою діяльність. Можуть мати місце різниця в каналах розповсюдження, методах транспортування та зберігання, законодавчому та юридичному забезпеченні, митних правилах. Всі ці особливості значно підвищують загальний комерційний ризик підприємницької діяльності на міжнародному ринку. Тому підприємству необхідно дуже ретельно обміркувати стратегію виходу на зовнішні ринки.

Стратегія інтернаціоналізації - освоєння нових, закордонних ринків, використовуючи не тільки розширення експорту товарів, але й експорту капіталів, коли закордоном створюються підприємства, що випускають в колишніх країнах-імпортерах товари, минаючи обмежувальні торгові бар'єри та використовуючи переваги дешевої робочої сили та багатої місцевої сировини . Організація міжнародної діяльності фірми передбачає вибір способу виходу на закордонні ринки. Вона може зупинитися на експорті, спільній підприємницькій діяльності чи прямому інвестуванні за кордоном. Кожний наступний стратегічний підхід потребує прийняття на себе більшого обсягу зобов'язань та більшого ризику, але обіцяє і більш високі прибутки. Стратегії виходу на зовнішні ринки зображено в табл 1.2:

Таблиця 1.2 - Стратегії виходу на закордонні ринки

ЕКСПОРТ

Непрямий експорт:
Через вітчизняних купців експортерів;
Через вітчизняних агентів з експорту;
Через вітчизняну кооперативну організацію;

Прямий експорт:
Через експортний відділ у власній країні;
Через збутове відділення чи філію за кордоном;
Через комівояжерів з експортних операцій;
Через закордонних дистриб'юторів чи агентів | СПІЛЬНА ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Ліцензування;

Підрядне виробництво;

Управління за контрактом;

Підприємства спільного володіння | ПРЯМЕ ІНВЕСТУВАННЯ

Зборочні підприємства


Виробничі підприємства

На різних етапах інтернаціоналізації фірми використовують різні комбінації дій (відповідно до рис. 1.2), кожна з яких пов'язана з різними витратами, ризиком та ефектом.

Рисунок 1.2 - Зміна глибини залучення в міжнародні ринки за етапами інтернаціоналізації фірми

В якості відмітних ознак ділення способів виходу на зовнішні ринки можуть розглядатися наступні:
а) форма руху капіталу;
б) рівень витрат, пов'язаних з виходом на закордонний ринок;
в) ступінь привабливості інвестування (матричне представлення способів виходу на зовнішній ринок показано на рисунку 1.3).

Рисунок 1.3 - Матриця вибору способу виходу на міжнародні ринки

Розглянемо особливості кожного способу та умови їх використання. Під експортом розуміється реалізація на закордонних ринках товарів та послуг, що виробляються чи виконуються у своїй країні. Розрізняють прямий та непрямий експорт. Непрямий експорт має місце, коли вироби та послуги реалізуються, через посередників:
а) вітчизняний посередник-експортер отримує продукцію від виробника та продає її за кордон;
б)