До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п. ), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів праці.

За ринкових відносин важливе значення має вибір оп-тимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів (Рис. 2.1.)

Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема: оподаткування доходів підприємства; темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; відсоткової політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; суті страте-гічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких дже-рел може бути детальний аналіз:

по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;

по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів», пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат.

Порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капі-тальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

Відповідно до чинною законодавства джерелами фінансуван-ня капітальних вкладень можуть бути:

1) власні фінансові ресурси;

2) позичені фінансові ресурси;

3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

4) кошти державною бюджету та місцевих бюджетів;

5) кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підпри-ємства; амортизаційні відрахування; прибуток, який використовує-ться у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.

Рис. 2.1. Джерела фінансування капіталовкладень

При оцінці ефективності вкладень в основні засоби, аналізу їх експлуатації і відтворення необхідно виходити з наступних принципових положень:

функціональна корисність основних засобів зберігається протягом ряду років, тому витрати по їхньому придбанню й експлуатації розподілені в часі;

момент фізичної заміни (відновлення) основних засобів не збігається з моментом їхнього вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що занижують фінансові результати діяльності підприємства;

ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному в залежності від їхнього виду, приналежності, характеру участі у виробничому процесі, а також призначення.

Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, але і соціально-побутову, ефективність їхнього використання визначається не тільки економічними, але і соціальними, екологічними й другими факторами.

Як джерела інформації для аналізу основних засобів використовуються рахунки "Основні засоби", "Знос основних засобів”, "Капітальні інвестиції", та ін., дані аналітичного обліку по відповідним рахунках, по видах і окремих об'єктах основних засобів, форма N 1, форма N 2, річної і квартальної бухгалтерської звітності підприємства.

Нарахування амортизації по основним засобам здійснюється за податковим обліком. Ліквідаційна вартість основних засобів, згідно з обліковою політикою підприємства , завжди прирівнюється до нуля.

Для малоцінних необоротних матеріальних активів існує особливий порядок амортизації, яка нараховується у першому місяці використання відповідного об'єкта у розмірі 100% його вартості.

Слід зазначити, що початкова вартість основних фондів ТзОВ «Імперово Фудз» станом на 31. 12. 2007 рік становить 205,4 тис.грн., а залишкова вартість 132,9 тис.грн., сума нарахованого зносу 72,5 тис.грн. А загальна вартість необоротних активів склала 393,6 тис. грн.

Для аналізу фінансового стану підприємства та необхідних висновків з цього, зокрема, щодо його фінансового положення, застосовується наступна група коефіцієнтів, які порівнюються з нормативними та й динаміці:

1 .Оцінка ліквідності підприємства

Платоспроможністю (ліквідністю підприємства) називається його спроможність здійснювати платежі наявними засобами, або такими, котрі безперервно поповнюються за рахунок його діяльності. Платоспроможність (ліквідність) характеризує життєздатність, стійкість підприємства.

Показники ліквідності розраховуються як відношення суми короткострокових зобов'язань.

Для обчислення показників ліквідності необхідно всі активи балансу розділити на групи по ступеням їх ліквідності.

Перша група ліквідних засобів - грошові засоби в касі, на розрахунковому рахунку, валютному та інших рахунках, а також короткострокові фінансові вкладення.

Друга група ліквідних засобів - зобов'язання, які легко перетворюються в грошові засоби (дебіторська заборгованість).

Третя група ліквідних засобів - товарно-матеріальні запаси, готова продукція, незавершене виробництво.

Для оцінки ліквідності використовується такі показники:

1. Коефіцієнт покриття (Кп), розраховується як відношення до поточних величин, поточних активів до поточних зобов’язань (ф.2.1.)

(2.1.)

де - сума усіх поточних активів, тис. грн.;

- сума короткострокових зобов'язань, тис.грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 - 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Кп = 0,93 - це означає що підприємство не є платоспроможним.

Коефіцієнт загальної ліквідності (К.з.л) розраховується як відношення величини грошових засобів короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокових зобов’язань (ф.2. 2.)

(2.2.)

Чим більше значення коефіцієнта загальної ліквідності, тим більша імовірність погашення короткострокових зобов'язань. Вважається, що значення даного коефіцієнта має бути Кз.л. > 1.

Коефіцієнт загальної ліквідності на початок року складає 0,89, а на кінець року 0,93, отже коефіцієнт загальної ліквідності на кінець року збільшилося на 0,4 за рахунок оборотних коштів, та товарно-матеріальних запасів.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів, їх еквівалентів і поточних інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. (ф.2.3.)

(2.3)

Цей коефіцієнт показує, яку частку короткострокових зобов'язань підприємство повинно негайно виплатити. Цей коефіцієнт теоретично має лежати в рамках 0,25 < Ка.п < 0.3.

Ка.п – короткострокові зобов’язання

Коефіцієнт абсолютної ліквідності складає на початок року 0,0027, а на кінець року 0,001, отже коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець року зменшився на 0,0017

Величина