(на початок року) = 64,7 тис.грн + 480 тис.грн – 301,9 тис.грн =242,8 (2.4.)

(на кінець року) = 76,1 тис.грн + 0 тис.грн. – 338,3 тис.грн =-262,2

Судячи з розрахунків, обсяг власних оборотних засобів на кінець року зменшився на 262,2 тис.грн.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і відображає питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність (2.5.).

Станом на 01.01.2007 р.:

Станом на 31.12.2007 р.:

Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства. Якщо даний коефіцієнт має значення >= 0.5, то фінансування за рахунок одержаних засобів здійснюється в межах норми.

Отже, коефіцієнт фінансової автономії на початок року складає 0,014, а на кінець року 0,017. Фінансовий стан підприємства відповідає нормі.

Оцінка ліквідності.

Управляння ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко і тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому та оперативному плануванні та координації виплат по боргових зобов'язаннях з грошовими надходженнями на рахунок підприємства. Коефіцієнт ліквідності на ТОВ «Імперово фудз» зменшився на 0,0017 (Додаток Б).

Оборотність активів відображає кількість оборотів активів за рік і розраховується як відношення виручки від реалізації до середньої величини активів А сер. (2. 6.)

(2.6.)

Оборотність активів збільшилась на кінець року, на 25.

Велика увага при аналізі поточних активів має бути приділена дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складністю збуту продукції підприємства продають її, використовуючи форми послідовної оплати. Через це дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотних засобів.

На ТОВ «Імперово-Фудз» дебіторська заборгованість на початок року складає 35, а на кінець року 398,5. Відхилення 363,5.

2.2. Фінансове планування на підприємстві.

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа - бізнес-плану.

Бізнес-план має:

давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;

містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;

розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

обов'язково містити програму управління фінансами, що без неї неможливо розпочати будь-яку справу та забезпечити ефективність її виконання;

показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам. Процесом складання бізнес-плану керують такі стимулюючі мотиви:

подати інформацію про підприємство та про наміри власників;

викласти стратегію та тактику підприємства та показати, як взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;

висвітлити фінансові цілі та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;

переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.

Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, загальної неплатоспроможності суб'єктів;

- підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;

- складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;

- залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;

- обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.

За умов економічної кризи перехідного періоду бізнес-план підприємства має передовсім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.

Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

- прогноз обсягів реалізації;

- баланс грошових надходжень та витрат;

- таблицю доходів та витрат;

- прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

- розрахунок точки беззбитковості.

Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною. Найпоширенішою формою фінансового плану є баланс доходів та видатків. Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сума перевищення може направлятися в резервний фонд.

Коли витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує. Додаткові фінансові ресурси можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо. Якщо джерело додаткових фінансових ресурсів уже відоме, то ці кошти включаються в дохідну частину, а сума погашення заборгованості в плановому періоді - у витратну частину фінансового плану.

Фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах. Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.

Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у «Прогнозі обсягів реалізації» та в «Таблиці доходів та витрат».

У процесі складання балансу доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі балансу доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі балансу доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору). Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, годі прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі