У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні і показують, скільки одиниць прибутку (загального, чистого, операційного) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих засобів, власного капіталу тощо). Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток.

В господарській практиці, статистиці частіше використовують два показника рентабельності, причому один з них має характер ресурсного показника і називається рентабельністю виробництва, а інший - витратний характер і називається рентабельністю продукції.

Рентабельність виробництва характеризує прибутковість підприємства, відносно всіх ресурсів (основних, обігових засобів), які є в розпорядженні підприємства.

Для визначення прибутковості можна скористатися такими основними показниками рентабельності продукції (послуг):

1) Рентабельність реалізованої продукції (послуг) за операційним
прибутком і-го виду (R1i)- як відношення операційного прибутку до чистої
виручки від реалізації:

R1i = Попi / ЧДі, (2.14)

2) Рентабельність реалізованої продукції (послуг) за прибутком від
реалізації і-го виду продукції (послуг) - як відношення прибутку від реалізації до чистої виручки від реалізації:

R2i = ВПi / ЧДі (2.15)

Рентабельність реалізованої продукції (послуг) за чистим прибутком і-
го виду продукції (послуг) - як відношення чистого прибутку до чистої виручки від реалізації. [23]

R3і = ЧПі/ЧДі (2.16)

Обрана система показників прибутку та рентабельності підприємства дає можливість комплексно оцінити та проаналізувати ефективність господарювання ВАТ "Промприлад".

2.4 Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку

підприємства

Для підвищення рівня рентабельності першочергове значення має виявлення резервів зростання прибутку. Для визначення основних напрямків пошуку резервів збільшення прибутку велике значення має аналіз впливу на його величину різних факторів, які класифікуються за різними ознаками, проте найпоширенішою є класифікація представлена на рисунку 2.2.

Слід зауважити, що класифікація факторів є дещо умовною, так як ринкові відносини мають динамічний характер, тобто перебувають у постійному розвитку. Як зображено на рисунку, внутрішні фактори поділяють на виробничі та позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів виробництва і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів. Виробничі фактори в свою чергу поділяються на екстенсивні та інтенсивні.[21]

Рисунок 2.2 - Класифікація факторів, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції

Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку від реалізації продукції через кількісні зміни: зміни обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через „якісні" зміни: підвищення продуктивності праці обладнання та його якості, застосування прогресивних матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації персоналу, зниження матеріалоємності продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів.

До позавиробничих факторів відносять постачальницько-збутову та природоохоронну діяльність, соціальні умови праці і побуту та ін. До зовнішніх факторів відносять природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть спричиняти значний вплив на величину прибутку. Залежно від рівня дії та способу впливу усі фактори діяльності підприємств поділяються на макроекономічні та мікроекономічні. До макроекономічних належать ті фактори, що характеризують ситуацію ринку, тобто рівень попиту та пропозиції. Як правило, діяльність підриємства починається з маркетингових досліджень з метою визначення місця підприємства на ринку, прогнозування відповідних змін. Підприємство не може безпосередньо впливати на ці чинники і змушене приймати ту ситуацію ринку, яка склалася, максимально враховуючи її при плануванні своєї діяльності, так як зміна ситуації на ринку може істотно вплинути на рівновагу попиту і пропозиції, що неодмінно відіб'ється на обсязі продажу і цінах, а в підсумку - на фінансових результатах.

Мікроекономічні фактори відображають діяльність самого підприємства. Вони поділяються на дві групи : техніко-економічні та комплексні.

Система техніко-економічних факторів визначається характером і умовами формування прибутку. На прибуток від реалізації продукції у промисловості впливають такі фактори, як обсяг виробництва товару; ціна за одиницю продукції та собівартість одиниці продукції.

Обсяговий, ціновий та собівартісний фактори за характером дії є узагальнюючими. В них у кінцевому підсумку відображаються показники виробництва і реалізації продукції. У свою чергу, на них впливає безліч первинних факторів. Цей вплив має системний характер, пов'язаний з підпорядкованістю факторів між собою.

Обсяг виробництва залежить від трьох груп факторів, які характеризують складові елементи виробничого процесу, а саме: використання основних засобів, трудових і матеріальних ресурсів. З кожного напрямку

виокремлюються два види факторів - екстенсивні та інтенсивні.

Екстенсивними факторами є фондозабезпеченість і матеріалозабезпеченість,

чисельність працюючих, інтенсивними - фондовіддача і матеріаловіддача, продуктивність праці. Фондозабезпеченіеть відображає достатність або недостачу засобів для ведення виробничого процесу. Вона характеризується рухом засобів, тобто введенням у дію нових потужностей і заміною зношених та застарілих засобів, а також структурою засобів, яка дає змогу забезпечити всі сторони виробничої діяльності. Фондовіддача залежить від технічного стану основних засобів, який характеризується рівнем фізичного і морального