Таблиця 3.18 - Значення коефіцієнтів парної і часткової кореляції.  |

У | Х1 | Х2 | х3 | Х4 | Х5 | Х6

У | 1      

Х1 | 0,6181 | 1     

х2 | 0,7845 | 0,38616 | 1    

Х3 | 0,9219 | 0,78362 | 0,77106 | 1   

х4 | 0,6586 | 0,67524 | 0,32621 | 0,635792 | 1  

х5 | 0,6453 | 0,08526 | 0,68001 | 0,252917 | 0,12877 | 1 

х6 | -0,313 | 0,17954 | -0,1704 | -0,15961 | -0,00934 | 0,17157 | 1

Дані аналізу показують, що зв’язок між досліджуваною функцією та х6, відсутній, а з х1, х2 наближений до лінійного, між Х4 , X5 та прибутковістю зв’язок нелінійний. Таким чином саме Х1, Х2, Х4 відбираємо в кінцеве рівняння. Оскільки коефіцієнти парної кореляції між Х6 та функцією є меншими за 0,6, а між фактором Х3 та У більший за 0,8, то дані фактори виключаються з кінцевого рівняння. На основі результатів регресійного аналізу, будуємо рівняння, яке матиме вигляд:

у = -2,32+ 5,63*х1 -0,002*х2 + 0,081*х3 -0,301*х4 +0,501*х5 +2,737*х6

Остаточне рівняння регресії матиме вигляд:

у = -2,32+ 5,63*х1 -0,002*х2 -0,301*х4 + 0,501*x5

Коефіцієнт множинної кореляції (RM) рівний 0,98427 вказує на сильний кореляційний зв'язок досліджуваної функції і незалежних змінних, які увійшли в рівняння, а коефіцієнт детермінації (DT) рівний 0,9687 і вказує на те, що зміна Y на 96,87 % обумовлена зміною цих показників. Невелике відхилення між ним і нормованим коефіцієнтом детермінації говорить про те що фактори та кількість спостережень було підібрано вірно.

Проведення дисперсійного аналізу або перевірка параметрів рівняння на значимість показала, що критерій Фішера Fs роз. > Fs табл., (25,86> 2,62) а значить дана модель адекватна і її можна використовувати для подальшого аналізу.

Побудована кореляційно-регресійна модель відповідає основним статистичним вимогам істотності, адекватності та стійкості розв’язку, про що свідчать відповідно розраховані в програмному забезпеченні Excel коефіцієнти множинної кореляції та детермінації, F-критерію Фішера, отриманих значень довірчих інтервалів для коефіцієнтів рівняння.

Можна графічно порівняти результати моделювання за отриманим рівнянням регресії із значеннями з статистичної вибірки (рис.3.8) з метою візуальної оцінки похибки моделювання.

Рисунок 3.8 – Графічне порівняння розрахованих величин із статистичними даними

Побудована модель дозволяє визначити зміну досліджуваної функції при зміні кожної з незалежних змінних, які в неї входять в абсолютному та відносному вираженні. Абсолютну зміну прибутковості розраховуємо аналізуючи коефіцієнт регресії при відповідному Х(і), відносну зміну — аналізуючи коефіцієнти еластичності.

Таблиця 3.19 – Резерви підвищення прибутковості продукції

Фактичне значення, Уф | Змінна Хі | Фактичне значення змінної Хі | Середнє значення Хсері | Відхилення [Хі-Хсері] | Можливий приріст функції | Теоретичне значення функції, Ут | Ріст функції,%

% | +/-

1,08 | Х1 | 0,014 | 0,015 | 0,0009 | 0,0052 | 1,0852 | 0,48 | 0,0052

Х2 | 38 | 37,42 | -0,5800 | 0,0012 | 1,0812 | 0,11 | 0,0012

Х4 | 4,92 | 4,90 | -0,0200 | 0,0060 | 1,0860 | 0,56 | 0,0060

X5 | 0,7 | 0,74 | 0,0350 | 0,0175 | 1,0975 | 1,62 | 0,0175

Збільшення коефіцієнта оновлення основних засобів на 0,0009 ч.од.. приведе до збільшення прибутковості на 0,48%.

Якщо відбудеться зменшення питомої ваги матеріальних витрат продукції у загальній собівартості на 0,58%, то це приведе до збільшення прибутковості на 0,11%.

Зменшення частки бракованої продукції на 0,02% приведе до зростання прибутковості на 0,56%;

Зростання коефіцієнта реалізованої продукції на 0,036 ч.од. дозволить підвищити прибутковість на 1,62 %.

Таким чином, варто було б звернути увагу на підвищення коефіцієнта реалізації продукції, зменшення частки бракованої продукції, зменшення питомої ваги матеріальних витрат продукції у загальній собівартості тощо.

3.6 Класифікація можливих резервів підвищення прибутковості

Максимізація прибутку та мінімізація збитку одна з цілей діяльності будь-якого підприємства. Резервами зростання прибутку є кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни чинників, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності. Під резервами підвищення прибутковості підприємства розуміють невикористані реальні можливості підвищення рентабельності. Ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості виробництва продукції (наданих послуг, виконаних робіт).

Основними резервами збільшення прибутку є:

- збільшення обсягу реалізованої продукції (послуг, робіт);

Одним із основних резервів зниження собівартості продукції (послуг, робіт) є впровадження у виробництво нової техніки та покращення використання основних та оборотних активів.

Це дасть можливість зменшити собівартість виробництва і, відповідно, збільшити прибуток та рентабельність підприємства.

Собівартість продукції (послуг, робіт) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. В укрупненому вигляді собівартість продукції (послуг, робіт) включає вартість використаної сировини, матеріалів, палива, енергії, інструменту, заробітну плату промислово-виробничого персоналу, витрати на амортизацію і ремонт основних засобів, витрати на доставку та інші витрати, пов'язані із виробництвом продукції (послуг, робіт).

Зниження собівартості продукції (послуг, робіт) є важливим джерелом росту прибутку та рентабельності підприємства. В телекомунікаційній галузі це питання вирішується шляхом впровадження передової сучасної технології, підвищення рівня автоматизації процесу надання послуг, покращення використання

обладнання, економії всіх видів ресурсів.

Зниження собівартості лежить в основі збільшення загальної суми прибутку, а, відповідно, і розмірів відрахувань у фонди економічного стимулювання (фонд розвитку підприємства, фонд матеріального стимулювання та інші).

Вибір шляхів зниження собівартості базується на використанні резервів, що забезпечують умови для зниження окремих видів витрат і собівартості в цілому.

Підвищення прибутковості підприємства можна досягнути ще і такими шляхами:

- поліпшення