Реферат на тему

Маркетинговий план ВАТ “Івано-Франківськцемент”

Завдяки інвестиційним процесам, що відроджуються в Україні, будівуельний ринок помітно активізувався. Це повною мірою відноситься до його покрівельного сектору, конкуренція у якому набуває все гостріших форм. Вже зараз можна стверджувати, що традиційні покрівельні матеріали витісняються з ринку новими, більш сучасними їх видами.

Дах – “п’ятий фасад” будівлі, одна з його головних частин. Вона захищає від атмосферного впливу і конструкцію будинку, і його споживачів, являючись при цьому важливим декоративним елементом. Сьогодні на ринку пропонується велике розмаїття вітчизняних та зарубіжних покрівельних матеріалів. Це з одного боку відкриває перед споживачами та проектувальниками великі можливості, але з іншого утруднює проблему вибору.

Наш шлях до європейської інтеграції, про яку так багато говориться у верхніх ешелонах влади, нагадує трассу гірського слалому – надто він вже звивистий. Але бізнес – не політика. Тут все набагато простіше. Варто, наприклад, було з’явитись префіксу “євро” у будівельній термінології, як відразу стало зрозумілим – на цій ділянці “фронту” інтеграція України у Європу відбулась раз і назавжди. Судіть самі: “євростандарт”, “євроремонт”, “євробудинок”, “євровікно”, “єврошифер” – і це далеко неповний “джентльменський” набір…

Для полегшення орієнтації, всі покрівельні матеріали умовно можна поділити по зовнішньому вигляду та розмірах на:

- штучні (площею до 1 кв.м): керамічна і “м’яка” черепиця, шиферна і азбестоцементна плитка та ін.;

- листові (площею від 1 кв.м): і азбестоцементні, металічні, полімерні (плоскі та профільовані);

- рулонні (ширина від 1 м): пергамін, рубероїд і їх сучасні модифікації;

- плівкові (шириноа 1 м): резинові та полімерні мембрани;

- мастики: бітумні та полімерні.

Розрізняють також традиційні та сучасні покрівельні матеріали. До перших, наприклад, відносяться керамічна черепиця, плоскі металічні листи, а до других – “єврошифер”, “єврорубероїд”, металочерепиця і т.п.

Ще один аспект класифікації покрівельнихматеріалів – їх вага. В залежності від цього критерію покрівельні матеріали поділяють на легкі (наприклад, рубероїд, металочерепиця – 4…6 кг/кв.м) і важкі (наприклад, керамічна черепиця – 40…65 кг/кв.м)

На вибір покрівельного матеріалу впливають наступні фактори: нахил даху (до 6 градусів – плоскі, більше 6 – похилі); несуча здатність конструкції; об’ємне вирішення, фінансові можливості та естетичні смаки забудовника.

Опис продукту підприємства.

Одним із основних матеріалів для спорудження похилих дахів у нашій країні все ще залишаються азбестоцементні листи, які ще називають шифером. Потреби України в ньому задовільняють 8 заводів. Найбільш потужними серед них є ВАТ «Івано-Франківськцемент», краматорський ЦШК «Пушка», ВАТ «Балцем» (м.Балаклея, Харківської обл.) та київський ВАТ «Азбодеревскло». В сумі ця четвірка може випустити більш як 80% загального об’єму шиферу.

Популярність азбестоцементних листів, особливо у сільській місцевості, пояснюється їхньою дешевизною (1…2 долари за 1 кв.м). Однак ця дешевизна відносна і нестабільна, оскільки левову частку собівартості шиферу складає вартість азбесту, імпортованого з Росії. Обладнання для випуску шиферу закуповується теж, як правило, за кордоном – у Росії, Білорусі, Молдові.

Слабким місцем азбестоцементних листів є їх токсичність, велика вага та не дуже привабливий зовнішній вигляд, який є наслідком переважання в асортиментній структурі шиферу сірого кольору. Хоча треба віддати належне виробникам: деякі з них випускають шифер, пофарбований у різноманітні кольори. “Пальму” першості тут, на думку споживачів, тримає ВАТ «Івано-Франківськцемент».

Врахувавши це, у Європі замість шиферу почали використовувати бітумізовані гофровані листи, різноманітні пластики та інші неметалічні покрівельні матеріали, які у нас називають “єврошифером”. Сировинний склад (а відповідно і техніко-експлуатаційні характеристики готового матеріалу) – не єдина відмінність українського шиферу від його європейського “брата”. Єврошифер значно дорожчий – в середньому у 3..4 рази, а по деяких видах – у десятки разів! Випускається він в широкії гамі кольорів, при цьому найбільшою популярністю і у Європі, і в Україні користуються червоний, зелений, коричневий кольори та їх відтінки. Ще один нюанс – форма листа, а точніше, кількість “хвиль”. Наш лист має 6 або 8 (переважно) “хвиль”, а європейський від 10 до 14. Зрозуміло, найбільш економічним для споживача є 14-хвильовий єврошифер.

Перспективи розвитку ринку.

В контексті розширення Євросоюзу, перед українськими виробниками шиферу, незабаром швидше за все постане надзвичайно серйозна проблема: втрата окремих ринків збуту азбестоцементного шиферу. Найбільш болючим цей удар може бути для тих підприємств, значна частина збуту яких припадає саме на експорт (ВАТ «Івано-Франківськцемент», ЦШК «Пушка», ВАТ «Балцем»).

Зараз основними зарубіжними ринками збуту шиферу для них є країни СНД та деякі країни з бувшого соцтабору. У 2004 році планується розширення Євросоюзу за рахунок включення до цього об’єднання ще десяти країн. І з огляду на те, що кожен з претендентів мріючи про це, безумовно, безапеляційно виконуватиме абсолютно усі вимоги Євроспільноти. Однією з яких може бути обмеження використання азбесту у певних галузях народного господарства. Сьогодні у таких країнах, як Угорщина, Югославія, Румунія попит на азбестоцементні листи залишається досить високим, але якщо там введуть подібні обмеження як у Польщі або Чехії, то зрозуміло українським підприємствам доведеться непереливки.

У числі перших на українському ринку з’явився азбестоцементний шифер німецької фірми «Етерніт». Ще у 30-ті роки цим матеріалом було вкрито багато дахів на Західній Україні. Але в часи масового психозу у Європі, пов’язаного із шкідливістю азбесту, фірма ледве не збанкрутіла. Зараз вона перебудувала своє виробництво та випускає гофровані листи без застосування азбесту – на базі інших армуючих волокон. Наразі в Україні аналогічного продукту не випускають, але потенціал для переорієнтації українських виробників на безазбестову технологію виготовлення шиферу,