стратегіч них альянсів, партнерів та інших видів кооперації зі споживачами, постачальниками, партнерами, застосування нових управлінських інстру ментів, нові методи розподілу відповідальності та повноважень серед працівників при виконанні робіт у межах окремих видів діяльності в організації та між різними видами діяльності чи структурними одини цями; реалізація нових способів організації зв'язків із зовнішніми установами (інституціями), інтеграції з партнерами, постачальниками в межах виробництва, забезпечення, розподілу ресурсів, товарно-матеріальних цінностей.
З 2006 року до ініціативи, яка була започаткована Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном і отримала назву Глобального догово ру, приєднались майже 100 українських та міжнародних компаній, асо ціацій і громадських організацій. Глобальний договір є ініціативою, спрямованою на сприяння соціальній відповідальності бізнесу та підтримку підприємницьких кіл при вирішенні проблем глобалізації та створення більш стабільної і конкурентоспроможної економіки.
Це у свою чергу зумовлює те, що одним з пріоритетних завдань національної торговельної політики є посилення соціальної спрямова ності розвитку внутрішнього ринку. Підприємство - це складний со ціальний організм, який розвивається за рахунок внутрішніх ресурсів і в своєму існуванні відчуває безліч зовнішніх впливів та поштовхів. Тільки наближення змісту соціальних та економічних функцій під приємства через механізм збалансування витрат, використання ре сурсного потенціалу та отриманого прибутку забезпечує довготрива лий розвиток підприємства, зниження його екзогенної залежності, Практика досвіду реалізації інновацій у торговельних підп риємствах таких форматів, як су пер і гіпермаркет свідчить про:
- недостатнє регламентування корпоративної культури щодо пріоритетності інноваційної політики підприємства;
а відсутність необхідних компетенцій у керівників щодо розроб лення конкурентної стратегії та методології впровадження інновацій на етапах життєвого циклу організації;
» неузгодженість системи управління мотиваційними процесами персоналу різних рівнів з урахуванням результатів корпоративної стратегії;
недостатність налагодженої функції (особливо для великих підприємств) внутрішньофірмового навчання і підвищення кваліфі кації персоналу, у тому числі з використанням сучасних електронних систем дистанційного навчання, що є необхідним для мережових торгових форматів.
Сучасні економічні умови діяльності торговельних підприємств характеризуються, з одного боку, високим рівнем агресивності та непередбачуваності поведінки в регіонах задля отримання «високих прибутків», а з іншого - необхідністю орієнтування і конкретизації змістового наповнення виробничої, науково-дослідної, торговельної діяльності на вирішення суспільних інтересів і потреб.
Інновації у веденні бізнесу передбачають реалізацію нових ме тодів здійснення підприємницької діяльності: розробка та реалізація нової або значно зміненої корпоративної стратегії, впровадження сучасних методів управління; розробка та впровадження нової або суттєво зміненої (поліпшеної) організаційної структури управління, інновації у роботі з персоналом, нововведення при організуванні (по будові) операційної системи, формуванні внутрішньоорганізаційних систем, виконанні окремих робіт (процедур, застосування сучасних систем контролю якості, сертифікації робіт, товарів і послуг, впровад ження нових логістичних схем, впровадження інформаційних систем управління (в т.ч. автоматизованих); реалізація нових форм стратегіч них альянсів, партнерів та інших видів кооперації зі споживачами, постачальниками, партнерами, застосування нових управлінських інстру ментів, нові методи розподілу відповідальності та повноважень серед працівників при виконанні робіт у межах окремих видів діяльності в організації та між різними видами діяльності чи структурними одини цями; реалізація нових способів організації зв'язків із зовнішніми установами (інституціями), інтеграції з партнерами, постачальниками в межах виробництва, забезпечення, розподілу ресурсів, товарно-матеріальних цінностей.
З 2006 року до ініціативи, яка була започаткована Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном і отримала назву Глобального догово ру, приєднались майже 100 українських та міжнародних компаній, асо ціацій і громадських організацій. Глобальний договір є ініціативою, спрямованою на сприяння соціальній відповідальності бізнесу та підтримку підприємницьких кіл при вирішенні проблем глобалізації та створення більш стабільної і конкурентоспроможної економіки.
Це у свою чергу зумовлює те, що одним з пріоритетних завдань національної торговельної політики є посилення соціальної спрямова ності розвитку внутрішнього ринку. Підприємство - це складний со ціальний організм, який розвивається за рахунок внутрішніх ресурсів і в своєму існуванні відчуває безліч зовнішніх впливів та поштовхів. Тільки наближення змісту соціальних та економічних функцій під приємства через механізм збалансування витрат, використання ре сурсного потенціалу та отриманого прибутку забезпечує довготрива лий розвиток підприємства, зниження його екзогенної залежності, звер нення та подання скарг, споживацьку обізнаність та екологічну безпе ку; брати на себе зобов'язання щодо охорони здоров'я: запобігати нещасним випадкам і хворобам, пов'язаним з роботою; доводити до мінімуму ризики для здоров'я, властиві робочому середовищу, ство рення безпечних умов праці та робочих місць, що відповідають сані тарним нормам.
При визначенні пріоритетів розвитку підприємства, його страте гічній цільовій установці має бути підпорядкована вся діяльність підрозділів (філій) в реальному вимірі часу, тобто відповідати стадії
життєвого циклу організації (рис. 1). Компонентний склад потенціалу торговельного підприємства визначається основними підсистемами організації і стає одночасно об'єктом оцінювання та управління. При чому, дієздатність потенціалу щодо належного режиму реалізації та нарощування повинно досягатись через налагодження зв'язків між стратегічним і оперативним управлінням на засадах використання методичного інструментарію, що забезпечує єдність підходів, оцінок, вимірювання та принципу встановленого зворотного зв'язку між видами управління. ТРозвиток ринку, динамічність навколишнього середовища, за гострення конкурентної боротьби обумовлюють потребу у застосуванні нової філософії постійного удосконалення діяльності підприємства -від управління якістю діяльності підприємства до якості управління підприємством.
Основними принципами якісної системи управління повинні стати:
- спрямованість на узгодженість та задоволення інтересів стейкхолдерів ;
- стратегічна сфокусованість фінансового, клієнтського, кадрового та маркетингового аспектів управління;
- гармонізація цілей усіх рівнів працівників, менеджменту, власників та суспільства;
- орієнтація на інноваційні процеси та внутрішньоорганізаційне інтрапренерство ;
- соціально відповідальна поведінка кожного із стейкхолдерів ;
- безперервність вдосконалень, збалансованість та керованість розвитку.
Створення і реалізація на підприємстві системи
