У І півріччі 2007 року зросли обсяги зовнішній торгівлі товарами між Україною та країнами-членами ЄС. Про це повідомляється на сайті Держкомстату.

Експорт товарів до країн ЄС склав 6904,4 млн.дол., імпорт — 9594 млн.дол. Порівняно з І півріччям 2006 р. експорт збільшився на ,7%, імпорт — на ,8%. Негативне сальдо становило 2689,6 млн.дол. (у І півріччі 2006 р. — 1700,6 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,72, у І півріччі 2006 р. — 0,76. Обсяги імпорту товарів збільшились з усіх країн ЄС, крім Швеції, Люксембурґу та Мальти. Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Німеччина (801,9 і 2493,2 млн.дол.), Італія (відповідно 1518,5 і 770,8 млн.дол.) та Польща (805,1 і 1227 млн.дол.).

Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень-вересень п.р. проти відповідного періоду 2006р. скоротився на ,1%, у т.ч. в аграрних підприємствах — на ,4%, у господарствах населення — на ,4%, що обумовлено зменшенням виробництва продукції рослинництва, особливо зернових культур.

За  місяців п.р. обсяг виробництва продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2006р. скоротився на ,9%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах — на ,1%, у господарствах населення — на 5,7%. На початок жовтня п.р. виробництво зернових культур (включаючи кукурудзу) склало 25,5 млн.т (у початково оприбуткованій вазі), що на 16% менше порівняно з початком жовтня 2006р., в т.ч. сільськогосподарськими підприємствами намолочено 19,5 млн.т (на % менше), господарствами населення — 6,0 млн.т (на % менше). Аграрними підприємствами зібрано 2,1 млн.т насіння соняшнику при середній урожайності 14,0 ц з 1 гаторік — відповідно 2,6 млн.т та ,0 ц); цукрових буряків — 3,5 млн.т, що на 42% менше проти минулорічного (при зростанні урожайності до  ц з 1 га проти 280 ц — торік, зібрані площі майже вдвічі менші, ніж на початок жовтня 2006р.). З урахуванням трансформації посівних площ на початок жовтня п.р. аграрним підприємствам (крім малих) залишалося зібрати 1,6% площ зернових та зернобобових культур (без кукурудзи), що підлягають до збирання (на початок жовтня 2006р. — 1,5%), кукурудзи на зерно — 74,7% (90,7%), соняшнику — 42,6% (42,9%), цукрових буряків (фабричних) — 76,7% (67,1% — торік). Озимі на зерно і зелений корм (крім ріпаку) під урожай 2008 року аграрними підприємствами (крім малих) посіяно на площі 3,94 млн.га (99,6% минулорічного рівня), з яких 3,87 тис.га (98,2%) — посіви на зерно. Рекомендації щодо удосконалення державної економічної політики з урахуванням особливостей конкретних ринків. Результати проведеного аналізу дають можливість сформулювати наступні висновки:

1. Універсальним механізмом порівняння ефективності різних економічних агентів та заохочення тих, хто працює краще, є конкуренція. Конкуренція сприяє підвищенню ефективності розподілу ресурсів (алокативній ефективності), ефективності використання ресурсів (Х-ефективності) та ефективності створення нових ресурсів (динамічної ефективності). 2. Оптимуми різних типів ефективності забезпечуються різними типами конкуренції. Так оптимум алокативної ефективності досягається за умов, максимально наближених до досконалої конкуренції. Найбільш сприятливими для динамічної ефективності є ринки зі структурними ознаками розпливчастої олігополії, де ринкова частка чотирьох найбільших продавців складає приблизно 50–55%. Оптимум Х-ефективності забезпечується за умов слабкорозпливчастої олігополії, де ринкова частка чотирьох найбільших продавців складає приблизно 40%. Завданням конкурентної політики є сприяння саме тій моделі конкуренції, що в конкретних умовах забезпечує найбільш вагомий ефект. При цьому вибір певного типу конкурентної політики повинен визначатися насамперед стадією життєвого циклу техніко-економічної парадигми, в якій знаходиться економіка суспільства та її найважливіші сектори. 3. Більшість українських підприємств відчувають конкурентний тиск, який сприяє підвищенню продуктивності праці та якості продукції. Водночас чимало ринків монополізовано внаслідок високого рівня концентрації або інституційних обмежень, на інших не створено рівні умови для всіх суб’єктів господарювання. При цьому головним чинником нерівних умов конкуренції є дії державних органів, які надають одним підприємствам субсидії або привілеї, одночасно створюючи іншим бар’єри для вступу на ринки. На конкурентне середовище негативно впливає також надмірна ускладненість дозвільних процедур, високий рівень плати за адміністративні послуги. Існуючі перешкоди на шляху розвитку конкурентних відносин, на наш погляд, є найважливішим чинником, що обумовлює низький рівень ефективності української економіки. 4. Розвиток конкурентних відносин на ринках агропромислового комплексу пов’язаний з особливими складнощами. Чимало підприємств переробної промисловості та підприємств, що постачають ресурси й надають послуги сільгоспвиробникам, мають ринкову владу, значна частина відповідних ринків монополізована. Істотною перешкодою для розвитку ефективної конкуренції у агропромисловому комплексі України є інституційні обмеження та недостатня розвиненість ринкової інфраструктури. Негативно вплинуло на стан конкурентного середовища запізнення з проведенням аграрної реформи, яка фактично розпочалася лише у 2006 р. Однак і зараз для більшості селян не забезпечені гарантії та умови реалізації їхніх прав власності на землю. Значний негативний вплив на стан конкурентного середовища на цих ринках мають антиконкурентні дії окремих органів державної влади та місцевого самоврядування. У сукупності це призвело до значного відставання АПК у створенні неспотворених ринкових умов діяльності економічних агентів. 5. Суттєве обмеження дії ринкового механізму в сільському господарстві навіть порівняно з іншими галузями сприяло тому, що воно характеризується особливо низькою Х-ефективністю. Аналіз матеріалів первинної статистичної звітності дозволяє зробити висновок щодо колосальних розбіжностей у продуктивності праці між сільгосппідприємствами. За розрахунками автора, якби продуктивність праці на всіх підприємствах галузі була б такою, як на кращих, обсяг виробництва зріс би в 4,7 раза. 6. Наявний низький рівень ефективності використання ресурсів – найбільш важливий чинник, що обумовлює регулярні кризові явища на ринках АПК (зокрема, у 2008 році – на ринках м’яса та цукру). Тому комплексне реформування – єдиний шлях до того, щоб забезпечити стабільний розвиток аграрного сектору. Навіть поява обмеженої конкуренції за землю в результаті реформування сільгосппідприємств, яке було здійснено у 2006 році, сприяла суттєвому зростанню ефективності. У зв’язку з цим найважливіше завдання – запровадити в галузі дію ринкових механізмів у повному