від традиційного вирішення проблеми, легко приймати нововведення і зміни.
Існують певні сфери діяльності, де необхідне застосування фізичної сили або робота, пов'язана з високим рівнем ризику. Поза сумнівом, ця сфера професійної діяльності належить чоловікам. Чисто жіночою роботою можна назвати, наприклад, роботу секретаря.
Перш за все, слід зазначити, що «відбір - це процес вибору з групи кандидатів осіб, які по своїх соціальних, психологічних, психофізичних властивостях в максимальному ступені відповідають вимогам професійної діяльності» [6, c. 122]. Вся теорія професійного відбору базується на теоретичних основах фізіології, психології, психофізіології, соціології, педагогіки, медицини, математичної статистики. Такий широкий спектр наукових знань прикладного характеру вимагає кваліфікації фахівця з відбору персоналу.
Найгостріше проблема стоїть з оцінкою психофізичних якостей. Річ у тому, що недостатній розвиток тієї або іншої спеціальності таких якостей може стати протипоказанням до вибору професії, оскільки деякі з цих якостей мало піддаються розвитку і вдосконаленню. Ще Платон свого часу відзначив, що "люди народжуються не дуже схожими один на одного, і їх природа буває різна, та і здібності до тієї або іншої справи теж". Мало людей, однаково здібних до багатьох занять. Природа нагороджує нас здатністю в одній або декількох сферах професійної діяльності. Щось виходить краще, щось гірше, ніж в інших. З цим треба миритися і знайти своє місце в житті, де застосування здібностей буде найбільш корисним і приносити радість і задоволення від праці.
Вирішуючи проблеми відбору і прогнозування успішної професійної діяльності, необхідно враховувати не тільки психофізичні властивості особи, але і інші, не менш важливі характеристики. Загальною умовою для проведення атестації і відбору персоналу є визначення бажаних для даної професії якостей.
Метою будь-якого професійного відбору є, в першу чергу, визначення здібностей людини; причому, здібностей, необхідних для даної конкретної професії. Здібності перш за все є якостями особи.
Особливості проведення тестування
Будь-яка освічена людина не один раз в своєму житті стикалася з проходженням тестів. Професійне тестування має ряд відмінних особливостей, які необхідно знати і бути до них готовими. Процедура тестування у ряді випадків може показатися досить тривалою, проводитися в декілька прийомів по 1,5-2 години. Кількість різних тестів може складати до двох десятків [16, c. 179].
Прикладом системи тестування може служити розробка В.В.Колишкина, запропонована ним для професійного відбору більшості фахівців, особливо офісних працівників, бухгалтерів, економістів, касирів, так само приватних охоронців для виявлення практичних знань і навиків в роботі. Структура всього комплексу тестів визначається, з одного боку, вимогами до професійної діяльності, а з іншого боку, психологічною структурою особи. За допомогою даного конкретного комплексу тестів, оцінюються наступні професійно значущі властивості індивідуальності:
Ш рівень розумової працездатності (об'єм і точність виконання роботи);
Ш вольова регуляція уваги (стійкість уваги);
Ш володіння рахунковими операціями, аналітичний характер мислення;
Ш зорова пам'ять (утримання матеріалу);
Ш дисциплінованість (акуратність ведення документації);
Ш уміння швидко орієнтуватися у великій кількості документів (гнучкість мислення);
Ш сумлінність, посидючість, ретельність при роботі з документами і цінностями, старанність;
Ш "смак до роботи", бажання добре виконати доручену справу, інтерес до роботи;
Ш уміння ладнати з колегами по роботі, клієнтами (товариськість, контактність, емоційна стабільність);
Ш особиста схильність до роботи із знаковими системами і з людьми.
Запропонована методика В.В.Колишкина дає деяке уявлення про те, як може проходити тестування, які якості особи оцінюються, які риси вдачі є бажаними для працедавця.
Тестування не завжди є актуальним методом для працедавця внаслідок порівняльної трудомісткості обробки отриманих результатів, досить тривалого процесу самого тестування і так далі.
У більшості випадків професійний відбір здійснюється шляхом аналізу наданих документів і обов'язково включає особисту співбесіду, яка може проводитися в декілька етапів.
Розділ 2. Оцінка персоналу як найважливіший елемент системи управління
2.1. Загальна характеристика процесу оцінки персоналу
Оцінка персоналу – це цілеспрямоване порівняння певних характеристик працівників з відповідними параметрами вимог та еталонів. Головними характеристиками виступають [11, c. 25]:
Ш професійно-кваліфікаційний рівень працівників;
Ш ділові якості працівників;
Ш результати праці;
Використовують зовнішню оцінку та самооцінку персоналу. Зовнішня оцінка діяльності працівників здійснюється керівником фірми, трудовим колективом, безпосередніми споживачами продукції.
Самооцінка здійснюється самим працівником і базується на власному уявленні про цілі життя та трудової діяльності, допустимих і заборонених способах їхнього досягнення, про необхідні моральні якості – сумління, чесність, відданість справі.
Оцінка персоналу може базуватися на загальновизнаних принципах [8, c. 201]:
Ш об’єктивності;
Ш всебічності;
Ш обов’язковості;
Ш систематичності;
Дотримання цих принципів дає змогу використати оцінку персоналу для:
Ш підбору та розстановки нових кадрів;
Ш прогнозування просування працівників по службі;
Ш раціоналізації прийомів і методів роботи;
Ш побудові ефективної системи мотивації праці;
Ш оцінки ефективності діяльності окремих працівників і трудових колективів.
Оцінювання персоналу проходить таким чином:
1. Процедура оцінки
Ш місце оцінки;
Ш суб’єкт оцінки;
Ш порядок і періодичність оцінки;
Ш використання технічних засобів
2. Зміст оцінки
Ш оцінка особистих якостей:
o об’єкт;
o критерії;
Ш оцінка праці:
o вимірювання та оцінка витрат праці в часі;
o оцінка складності праці та змісту роботи;
Ш оцінка результатів праці:
o безпосередні результати;
o побічні результати;
3. Метод оцінки
Ш виявлення елементів (показників):
o програма збирання даних;
o методи збирання даних;
o методи обробки та оформлення інформації;
Ш вимірювання елементів (показників):
o натуральні і вартісні показники;
o умовні вимірники (бали, коефіцієнти);
o інші вимірники (характеристики, порівняння з ідеальним чи нормативним об’єктом).
2.2. Комплексна оцінка персоналу на основі системи балів
Широко на практиці використовується комплексна оцінка персоналу за бальною системою. Головна ідея такої оцінки персоналу – кількісно виміряти як самого працівника, так і виконувану ним роботу.
Для характеристики працівника комплексна оцінка конкретного працівника здійснюються за формулою [11, c. 92]:
Коп = 0.5 х Ппкр х Пдя + Пср х Пдр
де, 0.5 – емпірично визначений коефіцієнт, уведення в формулу для