Процес оформлення кожного нового замовлення на постачання матеріалів і комплектуючих супроводжується рядом витрат адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговори і т.п.). Знизити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, що рівносильне збільшенню обсягу партії, що замовляється, і, відповідно, підвищенню розміру запасу [16, 134].

Крім того, нагромадження запасів часто є змушеною мірою зниження ризику недопоставки сировини і матеріалів, необхідних для виробничого процесу підприємства. Відзначимо, що в цьому зв'язку підприємство, що орієнтується на одного основного постачальника, знаходиться в більш уразливому положенні, ніж підприємство, що будує свою діяльність на договорах з декількома постачальниками [20, 111].

Матеріально-виробничі запаси можна класифікувати за місцем перебування у виробничому процесі:

1. Виробничі запаси;

2. Незавершене виробництво;

3. Готова продукція [15, 109]: .

До першої групи відносять запаси сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, конструкцій і деталей, паливо, тару і тарні матеріали, відходи, запасні частини, інші матеріали.

Для кожного виробничого процесу (або стадії виробничого процесу) можуть бути виділені наступні види вихідних матеріалів:

а) Сировина, що утворить у результаті переробки значну частину (по кількості або вартості) кінцевого продукту. До сировини, як правило, відносяться первинні матеріали, що не пройшли переробку взагалі або пройшли в незначній мірі. Прикладами можуть служити продукти рослинництва, тваринництва або рибальства; продукти видобутку і збагачення руди в гірничодобувній і металургійній промисловості, а також матеріали, одержувані в результаті специфічних технологічних процесів хімічної і фізичної обробки. Вихідні продукти більш високого ступеня переробки, наприклад попередньо змонтовані деталі, що складають значну по кількості частину кінцевого продукту, такого, як електромотор, відносяться до категорії напівфабрикатів. Процедура закупівлі таких продуктів на стороні аналогічна закупівлі інших видів сировини.

б) Допоміжні матеріали, що займають незначну (по кількості або вартості) частину в складі кінцевого продукту. Проте такі матеріали можуть мати важливе функціональне значення. Прикладами допоміжних матеріалів є швейні нитки при пошитті одягу, монтажні болти, дріт. Необхідно також враховувати ту обставину, що віднесення продукту до тієї або іншої категорії матеріалів залежить від особливостей виробничого процесу. Так, ті ж нитки в текстильній промисловості служать сировиною для виготовлення тканини. З дроту визначеного виду можуть виготовлятися скріпки, і вона в даному випадку буде сировиною.

в) Виробничі матеріали, що не входять на відміну від сировини і матеріалів до складу кінцевого продукту, але необхідні для нормального ходу виробничого процесу. Вони забезпечують впровадження в дію й експлуатацію устаткування. До таких засобів відносяться мастильні матеріали, охолодна рідина для свердлильного устаткування, миючі засоби. До числа виробничих матеріалів належить також енергія.

г) До числа комплектуючих відносяться продукти, що не вимагають обробки взагалі або потребують її в незначній мірі. До числа операцій, що виробляються з ними, можуть відноситися пересортовування, зміна розміру партії, маркування і т.п. [18, 40]

Сировина, напівфабрикати, допоміжні матеріали відносяться до загальної категорії сировина і матеріали (тому що піддаються обробці або переробці в процесі виготовлення кінцевої продукції).

На шляху перетворення сировини в кінцевий виріб і наступний рух цього виробу до кінцевого споживача створюється два основних види запасів (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні види матеріальних запасів

Виробничі запаси – запаси, що знаходяться на підприємствах усіх галузей сфери матеріального виробництва, призначені для виробничого споживання. Ціль створення виробничих запасів – забезпечити безперебійність виробничого процесу.

Товарні запаси – запаси готової продукції в підприємств-виготовлювачів, а також запаси на шляху проходження товару від постачальника до споживача, тобто на підприємствах оптової, дрібнооптової і роздрібної торгівлі, у заготівельних організаціях і запаси в дорозі [6, 187].

Товарні запаси підрозділяються, у свою чергу, на запаси засобів виробництва і предметів споживання.

Запаси виконують наступні основні функції, відповідно до виконання яких можуть бути виділені види запасів по функціях, що виконуються ними.

Страхові запаси, для яких можливий розрахунок величини запасів на основі статистичних даних. Страховий запас призначений для наступних цілей:

- для нейтралізації „нормальних” коливань попиту (зміна темпів продажів);

- для нейтралізації відхилень у постачаннях (по тривалості циклу постачання.

Підготовчі запаси, для яких можливий розрахунок величини запасів на основі статистичних даних і відомих дат подій. Як приклади таких майбутніх відомих подій, до яких необхідно підготуватися, можна назвати нагромадження запасів для задоволення сезонного попиту, очікуваного росту продажів при проведенні програм стимулювання збуту, при планових зупинках у виробництві постачальників, при проведенні планового ремонту на заводі, при реконструкції і т.п.

Огороджуючи запаси – при встановленні їхньої величини переважає рішення керівників як метод оцінки величини такого роду запасів. Вони можуть створюватися для наступних основних цілей:

- для подолання наслідків неконтрольованих майбутніх подій (страйку в компанії та постачальників, політична нестабільність у країні, звідки поставляється важлива сировина, і ін.);

- для страхування від ймовірного підвищення ціни постачальником.

Транспортні запаси – можливий розрахунок величини цих запасів на основі відомих вихідних даних. Як транспортні можуть трактуватися матеріали і продукція в дорозі з одного місця збереження на інше, до вантажоодержувача. Необхідно при розрахунку їхньої величини враховувати час, відстань і спосіб перевезення.

Цикловий запас, що виникає внаслідок партійності виробництва і закупівель. Його можна розрахувати на підставі наявних вихідних даних, а його обсяг відображує компроміс між вартістю збереження і вартістю формування нового замовлення. Справді, при великій величині замовлення ростуть витрати збереження виробів у запасах (при рідких, але значних по виробничих обсягах або замовленнях на закупівлю підприємство в середньому підтримує між замовленнями великі запаси, ще не витрачені виробництвом або збутом). При незначному