Постачання матеріальних ресурсів на підприємство здійснюються через господарські зв'язки. Господарські зв'язки являють собою сукупність економічних, організаційних і правових взаємин, що виникають між постачальниками і споживачами засобів виробництва. Раціональна система господарських зв'язків припускає мінімізацію витрат виробництва і звертання, повна відповідність кількості, якості й асортименту продукції, що поставляється, потребам виробництва, своєчасність і комплектність її надходження.

Господарські зв'язки між підприємствами можуть бути прямими й опосередкованими (непрямими), тривалими, і короткостроковими.

Прямі господарські зв'язки для підприємств є найбільш економічними і прогресивними в порівнянні з непрямими, тому що вони, крім посередників, зменшують витрати звертання, документообіг, зміцнюють взаємини між постачальниками і споживачами. Постачання продукції стають більш регулярними і стабільними.

Опосередковані господарські зв'язки менш економічні. Вони вимагають додаткових витрат на покриття витрат діяльності посередників між підприємствами-споживачами і підприємствами-виготовлювачами.

З класифікацією зв'язків на прямі і непрямі тісно зв'язаний розподіл їх по формах організації постачань продукції. З цього погляду розрізняють транзитну і складську форми постачань 14, 51.

При транзитній формі постачання матеріальні ресурси переміщаються від постачальника до споживача прямо, минаючи проміжні бази і склади посередницьких організацій. Крім того, підприємство, одержуючи матеріал безпосередньо від постачальника, прискорює доставку і скорочує транспортно-заготівельні витрати. Однак її використання обмежене транзитними нормами відпустки, менше яких постачальник не приймає до виконання. Використання цієї форми постачання для матеріалів з невеликою потребою приводить до збільшення запасів і зв'язаних з цим витрат.

При складській формі матеріальні ресурси завозяться на склади і бази посередницьких організацій, а потім з них відвантажуються безпосередньо споживачам.

Складська форма постачання відіграє велику роль у забезпеченні дрібних споживачів. Вона дозволяє їм замовляти необхідні матеріали в кількостях менше встановленої транзитної норми, під якою розуміють мінімально припустиму загальну кількість продукції, що відвантажується підприємством виготовлювачем споживачу по одному замовленню. При складській формі постачання продукція зі складів посередницьких організацій може завозитися малими партіями і з більшою частотою, що сприяє скороченню запасів матеріальних ресурсів у споживачів. Однак у цьому випадку останні несуть додаткові витрати за складську переробку, збереження і транспортування з баз посередницьких організацій. Тому в кожному конкретному випадку потрібно економічне обґрунтування вибору форм постачання.

Існує два варіанти організації завезення матеріальних ресурсів: самовивіз і централізована доставка. Самовивіз характеризується відсутністю єдиного органа, що забезпечує оптимальне використання транспорту. Підприємство самостійно домовляється з транспортними організаціями, не пред'являє твердих вимог до типів використовуваного транспорту – головне вивезти матеріальні ресурси. Відсутня необхідність використання строго визначених видів тари, часто відсутні умови для безперешкодного під'їзду транспорту, швидкого розвантаження і приймання матеріальних ресурсів.

При централізованій доставці підприємство-постачальник і підприємство-одержувач створюють єдиний орган, ціль якого оптимізувати сукупний матеріальний потік. Для цього розробляються схеми завезення продукції, визначаються раціональні розміри партій постачань і частота завезення; розробляються оптимальні маршрути і графіки завезення продукції; створюється парк спеціалізованих автомобілів і виконується ряд інших заходів.

Таким чином, централізована доставка дозволяє:

- підвищити ступінь використання транспорту і складських площ;

- оптимізувати товарні запаси, як у виробника, так і в споживача продукції;

- підвищити якість і рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва;

- оптимізувати розміри партії постачань продукції.

Забезпечення матеріальними ресурсами виробничих цехів, ділянок і інших підрозділів підприємства припускає виконання наступних функцій:

- установлення кількісних і якісних завдань по постачанню (лімітування);

- підготовка матеріальних ресурсів до виробничого споживання;

- відпуск і доставку матеріальних ресурсів зі складу служби постачання на місце її безпосереднього споживання або на склад цеху, ділянки;

- оперативне регулювання постачання;

- облік і контроль за використанням матеріальних ресурсів у підрозділах підприємства.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТОВАРОПОСТАЧАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ “СВІТАНОК”

2.1 Фінансово-господарська діяльність підприємства

Діяльність підприємства ЗАТ “Світанок” – це виробництво та продаж продукції з деревини.

Специфікація продукції: дошка класу А та Б, довжина від 2,2м до 4 м, ширина від 120 мм до 250 мм, товщина від 26 мм до 50 мм; паркет дубовий класу А та Б; меблевий щит (дубовий); меблевий щит (сосна).

Головними постачальниками матеріалів підприємства є наступні підприємства: “Ліспром”, “Укрліспост”, “Лісопторг”, “Украпапір”, “Древкомп”.

Для того, щоб оцінити ефективність діяльності підприємства в сучасних умовах треба проаналізувати його організаційну структуру (див. рис. 2.1).

Рис. 2.1 Організаційна структура підприємства ЗАТ “Світанок”

Генеральний директор займається поточним управлінням підприємством, до його компетенції входить прийняття рішень щодо управління підприємством як фінансового так і організаційного змісту, найом працівників. Має право підпису фінансових документів

До функцій головного бухгалтера відносяться: ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідно до національних стандартів і нормативних актів, що діють на Україні; надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством; надання щорічного звіту.

До функцій відділу маркетингу відносяться: начальник відділу є заступником головного бухгалтера; моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства; проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу; планування і керування запасами підприємства; надання щорічного звіту.

Виробничий відділ займається плануванням виробництва продукції, контролем його якості, а також матеріально-технічним забезпеченням.

Підрозділ матеріального забезпечення займається: забезпеченням підприємства необхідними матеріалами; відбором постачальників матеріалів; аналізом якості поставленої продукції; контролем за наявністю необхідних матеріалів, аналізом ефективності використання матеріалів підприємства.

Відділ збуту займається реалізацією продукції підприємства.

Підприємство у своєму розпорядженні має три склади. В складах № 1 та 2 зберігаються необхідні матеріали для виробництва., склад № 3 призначений для зберігання готової продукції. Загальна площа складів становить 293, 6 м2.

Процес здійснення господарської діяльності господарюючими суб’єктами передбачає ефективне поєднання великої кількості організаційних, трудових, матеріальних, фінансових тощо ресурсів. Даний ефект вимірюється шляхом співставлення отриманого результату з витратами живої і уречевленої праці на його досягнення. Якість і обсяг