Процентний ризик несе емітент, що випускає в звертання середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному зниженні середньо ринкового відсотка в порівнянні з фіксованим рівнем.

Цей вид ризику при швидкому зростанні відсоткових ставок в умовах інфляції має значення і для короткострокових цінних паперів.

Кредитний ризик - небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, що приєднуються кредиторові. До кредитного ризику відноситься також ризик такої події, при якому емітент, що випустив боргові цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсотки по них або основній сумі боргу.

Кредитний ризик може бути також різновидом ризиків прямих фінансових утрат.

Ризики прямих фінансових втрат складаються з наступних різновидів: біржовий ризик, селективний ризик, ризик банкрутства, а також кредитний ризик.

Біржові ризики – це небезпека втрат від біржових угод. До цих ризиків відносяться ризик неплатежу по комерційних справах, ризик неплатежу комісійної винагороди брокерської фірми і т.п.

Селективні ризики (лат. selectio - вибір, добір) - це ризики неправильного вибору видів вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля [6, c.19].

Ризик банкрутства це небезпека яка виникає в результаті неправильного вибору вкладення капіталу, повної втрати підприємцем власного капіталу і нездатності його розраховуватися по взятим на себе зобов'язанням.

У процесі дослідження ризиків підприємства особливу увагу варто приділити обліковій специфіці його діяльності і взаємозв'язкам останньої з діяльністю партнерів підприємства. Результати аналізу даного питання дозволяють затверджувати, що ризики підприємства тісно пов'язані з ризиками інших видів бізнесу і займають значиме місце в загальній сукупності ризиків.

Пріоритетною для підприємств є мінімізація техніко-виробничих ризиків. У той же час ці ризики формують основу операційних ризиків страхових компаній, оскільки підприємства прагнуть зняти з себе ризики, перекладаючи їх на страховиків.

В даний час кредитні ризики (за винятком ризиків, пов'язаних з дебіторською заборгованістю) не здійснюють помітного впливу на діяльність підприємства. Це спричиняє нерозвиненістю фондового ринку (відсутність портфельних ризиків) і низькою кредитоспроможністю підприємств. У той же час, ці ризики впливають на професійних учасників фондового ринку, де підприємство виступає як інвестор (прагнучи вкласти засобу) або позичальник (при розміщенні акцій і облігацій) [13, c.83]. Кредитні ризики підприємств у цьому випадку переходять в операційні ризики трейдеров.

Облік операційних ризиків у діяльності підприємств відіграє меншу роль у порівнянні зі страховими компаніями, банками або професійними учасниками фондового ринку. Прямо операційні ризики підприємств не впливають на ризики інших сфер бізнесу.

У силу специфіки своєї роботи діяльність підприємства піддається ринковим ризикам (в аспекті динаміки цін на матеріали і вироблену продукцію). У той же час, якщо підприємство активно не займається зовнішньоторговельною діяльністю або діяльністю на ринку цінних паперів, воно, на відміну від інших суб'єктів бізнесу (наприклад, банків), прямо не піддається впливу таких ринкових ризиків, як валютний і процентний ризики.

У свою чергу, переважну більшість ризиків підприємства складають основу кредитних ризиків банків: чим вище ризики підприємства, тим вищу ціну за свій ризик призначає банк.

1.2 Оцінка ризику як складова системи керування ризиком

Оцінка ризику є найважливішої складової загальної системи керування ризиком. Вона являє собою процес визначення кількісним або якісним способом величини (ступеня) ризику [11, c.74].

Оцінка рівня ризику є найбільш складним і відповідальним моментом, оскільки саме від її результатів залежать подальші дії підприємства. В першу чергу необхідно встановити перелік ризиків, які є найбільш реальними. Зміст даної процедури поділяють на два основних етапи.

По-перше, необхідно визначити перелік тих ризиків, зниження яких залежить безпосередньо від підприємства (наприклад, ризик втрати майна через недотримання умов зберігання і умов виробництва). До них, передусім, відносяться внутрішні ризики, (ризики, рівень яких залежить від організаційної структури, професійного рівня працівників, системи управління і контролю), вплив яких можна послабити або, навіть, частково ліквідувати за рахунок підвищення ефективності менеджменту.

По-друге, необхідно визначити ризики зовнішні, рівень яких не залежить від особливостей функціонування підприємства (наприклад, ризик змін законодавства). Ці ризики не можуть бути усунені, проте вони піддаються мінімізації.

Після встановлення переліку ризиків, необхідно визначити міру їх імовірності.

Не дивлячись на високий рівень невизначеності, кожний вид фінансового ризику може отримати відповідну кількісну оцінку.

Ризик має математично виражену ймовірність настання втрати, яка базується на статистичних даних і може бути розрахована з достатньо великим ступенем точності.

Для того, щоб кількісно визначити величину ризику, необхідно знати всі можливі наслідки певної дії та ймовірність самих наслідків. Ймовірність означає можливість отримання конкретного результату. По відношенню до економічних задач методи теорії ймовірностей зводяться до визначення значень ймовірностей настання подій і до вибору з усіх можливих подій найбільш привабливої події, виходячи з найбільшої величини математичного сподівання.

Інакше кажучи, математичне сподівання будь-якої події дорівнює добутку абсолютного значення цієї події та ймовірності її настання. Наприклад, маємо два варіанти вкладення капіталу. Встановлено, що при вкладенні капіталу в проект “А” – очікується отримання прибутку у розмірі 3000 грн., що має ймовірність 0,26, а при вкладенні у проект “В” – отримання прибутку у розмірі 3200 грн., що має ймовірність 0,2. Тоді очікуване отримання прибутку від вкладення капіталу (тобто математичне сподівання) по проекту “А” буде становити – 780 грн. (3000 х 0,26); по проекту “В” – 640 грн. (3200 х 0,20).

Ймовірність настання події може бути визначена об’єктивним чи суб’єктивним методом.

Об’єктивний метод визначення ймовірності побудований на визначенні частоти, з якою відбувається дана подія. Якщо відомо, що при вкладенні капіталу в будь-яку