Резерв не повинний використовуватися для компенсації витрат, понесених у наслідку незадовільної роботи.

Поточні витрати резерву повинні відслідковуватися й оцінюватися, щоб забезпечити наявність залишку на покриття майбутніх ризиків.

При здійсненні нового виробничого проекту може бути використаний спосіб визначення структури резерву непередбачених витрат шляхом його розподілу на загальний резерв, що повинний покривати зміни в кошторисі, доставки до загальної суми контракту й інші аналогічні елементи і спеціальний резерв, що включає в себе надбавки на покриття росту цін, збільшення витрат по окремих позиціях, а також на оплату позовів по контрактах.

Після виконання роботи, для яких виділений резерв на покриття непередбачених витрат, можна порівняти плановий і фактичний розподіл непередбачених витрат, і на цій основі визначити тенденції використання непередбачених витрат до завершення проекту. При цьому невикористана частина виділеного резерву на покриття непередбачених витрат може бути повернута в резерв проекту.

Для ефективного керування дебіторською заборгованістю, ліквідністю і позиковою політикою для даного підприємства рекомендується використовувати такий спосіб зниження ризику господарської діяльності як лімітування. Лімітування може застосовуватися при продажі товарів у кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталу і т.п.

Система фінансових нормативів, що забезпечують лімітування концентрації ризиків, повинна включати:

-граничний розмір (питома вага) позикових засобів, використовуваних у господарській діяльності;

-мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі;

-максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, наданого одному покупцеві;

-максимальний період відволікання засобів у дебіторську заборгованість.

На досліджуваному підприємстві застосовуються деякі види такого способу зниження ризику як диверсифікованість. Однак можливості цього способу мінімізації ризику в ДП «Avon Ukraine» не вичерпані. Так доцільним буде застосування диверсифікованості фінансової діяльності при одночасному збільшенні масштабів останньої. Зокрема збільшення короткострокових фінансових вкладень приведе до росту ліквідності, а їхня диверсифікованість до зниження ризику.

ДП «Avon Ukraine» необхідно враховувати ризик неоптимального розподілу ресурсів, економічні коливання і зміни смаку клієнтів і дії конкурентів. Для даного підприємства ці ризики мають особливе значення, тому що в косметологічна галузь характеризується наявністю гострої конкурентної боротьби як між вітчизняними, так і західними компаніями.

Керувати даними ризиками можна за допомогою маркетингових досліджень. Так доцільно провести дослідження для визначення точної кількості виробництва продукції, вивчення можливих дій конкурентів і переваг клієнтів. Результати даних досліджень можуть бути використані виробничим і комерційним відділами для визначення пріоритетів при розподілі ресурсів у залежності від їхньої наявності, прогнозу смаків клієнтів і з урахуванням дій конкурентів у виробничій і маркетинговій політиці.

Крім перерахованих вище рекомендацій зі зниження ризиків ДП «Avon Ukraine» можуть бути використані методи мінімізації ризиків, пов'язані з включенням додаткових пунктів у контракти з контрагентами, таких як:

-забезпечення зажадання з контрагента по фінансовій операції додаткового рівня премії за ризик;

-одержання від контрагентів визначених гарантій;

-скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах з контрагентами;

-забезпечення компенсації можливих фінансових утрат по ризиках за рахунок системи штрафних санкцій, що передбачається.

На практиці найбільш ефективний результат можна одержати лише при комплексному використанні різних методів зниження ризику. Комбінуючи їх один з одним, у всіляких сполученнях, можна досягти також оптимальної співвідносності між рівнем досягнутого зниження ризику і необхідними для цього додатковими витратами.

Забезпечення виконання життєво необхідних умов контролю за ризиком дає змогу підприємствам на сучасному етапі впроваджувати ефективну діяльність та підтримувати конкурентоспроможну позицію на ринку, тому не формальне, а практичне дотримання процедури прийняття управлінських антикризових рішень є дуже важливим етапом.

ВИСНОВОК

Масові неплатежі в нашій країні на сьогоднішній день в більшості випадків пов’язані з недооцінкою моментів кредитного ризику, з нецивілізованим підходом банків на початку розвитку ринкових відносин до своєї кредитної політики.

При розгляді заявки про кредитування необхідно враховувати найдрібніші деталі стосовно потенційного клієнта , інакше банк може зазнати величезні втрати. Кредитним відділам банків необхідно постійно враховувати, аналізувати зарубіжний та всезростаючий вітчизняний досвід

Розглянувши проблему визначення та аналізу кредитного ризику в комерційному банку я прийшла до висновку , що вона фактично складається з трьох частин:

1. Зібрати якомога більшу кількість достатньо повної інформації про потенційного позичальника , яка б надала можливість охарактеризувати його самого та його діяльність з більшої кількості боків

2. Первинна обробка зібраної інформації, розрахунок первинних показників та ін.

3. Третя, і основна , на мою думку проблема, це - знаходження висококваліфікованих спеціалістів з енциклопедичними знаннями в усіх галузях економіки, які здатні постійно вирішувати нетрадиційні задачі нетрадиційними методами .

Виділення третьої проблеми як основної основане на специфіці кредитного ризику, яка полягає в тому , що на нього прямо чи опосередковано впливає велика кількість економічних факторів та ризиків, цей вплив настільки неоднорідний, що поєднати його в один кількісний показник практично неможливо. Це здатна зробити лише людина з вищеназваними якостями на логічному, а інколи і на інтуїтивному рівні. Дефіцит саме таких спеціалістів в більшості випадків був причиною необгрунтованої кредитної політики, яка призвела багато українських банків до банкруцтва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року

2. Закон України «Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків» за станом на 31 березня 1997 року

3. Правова база з питань банкрутства суб’єктів господарювання: Збірник нормативних актів.-К.: Атіка, 2000. - 224с.

4. Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: Ніка – Центр: Ольга, 1999. – 256с.

5. Важель