Ш визначення тенденцій відхилення та причини, що його викликала;

Ш розроблення нормативів, що реально враховують умови функціонування виробництва за показниками та факторами відхилення;

Ш розроблення та вдосконалення методів і моделей узгодження всіх сторін та елементів розвитку суспільного виробництва;

Ш визначення конкретної величини рішення з усунення негативних та закріплення позитивних відхилень;

Ш стандартизація рішень.

8. За формою прояву та забезпечення прийнятого рішення в КС «Станіславська» існують такі види рішень:

Ш наказ, розпорядження про організаційні, адміністративні, заохочувальні заходи;

Ш положення, інструкція про проведення нових робіт чи вдосконалення існуючих.

Незалежно від підходу, який обрала особа, що приймає рішення, існують визначені кроки, що вона проходить у процесі прийняття рішень. Процес може бути розбитий на шість кроків:

1. визначення проблеми;

2. установка цілей;

3. розробка альтернативних рішень;

4. вибір альтернативи;

5. реалізація рішення;

6. оцінка результатів.

Прийняття і реалізація управлінських рішень в КС «Станіславська» - це колективна праця. Організаційна діяльність у прийнятті управлінських рішень відбувається на 2 стадіях процесу:

1) підготовці групою фахівців альтернативних варіантів рішення;

2) підготовці до запровадження рішень у дію.

Організаційно-управлінські рішення оформляють у вигляді наказу або розпорядження, після чого вони набувають сили. Однак велика кількість рішень мігрує в організації у вигляді усних розпоряджень, завдань, побажань та інших керуючих директив. Головне завдання менеджера полягає в тому, щоб організувати виконання такого рішення, забезпечити координацію і контроль виконання.

Таким чином, організація виконання рішень немислима без контролю. Контроль виконання рішень є завершальною стадією управлінського циклу. Він набуває форми зворотного зв'язку, за допомогою якого можна одержати інформацію про виконання рішення, досягти мети, яку визначила організація.

Отже, прийняття рішень займає досить важливе місце в діяльності кредитної спілки «Станіславська». Процес прийняття рішень є досить добре розробленим, проте необхідно його вдосконалювати: вчитись приймати правильні рішення в умовах ризику, швидко приймати рішення, використовувати тільки релевантну інформацію і т. д.

3.Рекомендації щодо вдосконалення організації процесу прийняття управлінських рішень

3.1 Заходи щодо покращення організації процесу прийняття управлінських рішень

1. Інформаційне забезпечення разе 'язуваних завдань

Менеджери мають можливість ефективно виконувати свої функції тільки тоді, коли вони володіють точною і своєчасною інформацією.Менеджери повинні знати потреби клієнтів і буй. впевненими в тім, що інформаційна система організації ефективно обробляє необхідні дані, що використовуються для розробки стратегії, забезпечення конкурентноздатності і прийняття управлінських рішень. Досягнення необхідного інформаційного забезпечення для вироблення рішення — завдання аналітичних і спеціальних служб організації.

Ефективність використання інформації залежить від здатності організації збирати первинні дані, що забезпечують менеджерів необхідною їм інформацією.

Первинні дані являють собою вихідні дані, цифри і події, Перетворення даних залежить від ефективності роботи інформаційної системи фірми (окремих працівників, процедур, технічного оснащення, програмного забезпечення, носіїв і т.д.).

Для ухвалення управлінського рішення необхідно, щоб у відповідні органи керування надходила тільки інформація з необхідними якісно-кількісними характеристиками в належному обсязі й у потрібний час.

Якщо інформації недостатньо, то ухвалення рішення буде то створюються труднощі для її переробки. Рано прийшла інформація — може загубитися в текучці справ, а пізно прийшла — вже не має актуальності і споживчої вартості.

Звичайно інформацію розділяють на два класи: об'єктивну і суб'єктивну. Співвідношення суб'єктивного й об'єктивного у відбитій інформації залежить від багатьох факторів, у тому числі, від рівня професійної підготовки і культури людини, потреб та інтересів, складності процесу, ліміту часу, рівня і технічних засобів керування.

Саме джерело інформації носить об'єктивний характер, але інформація про нього суб'єктивна, тому що при відображенні відбувається прийом, перетворення і передача її людиною. Працівник, у тому числі і ЛПР, може і сам організувати інформацію (складання інструкцій, наказів, розпоряджень, вибір альтернатив і т.д.). У цьому випадку суб'єктивність інформації закладена на самому початку.

Суб'єктивність інформації не можна ототожнювати з по-милковістю, невірогідністю — це різні категорії. Суб'єктивна ін-формація може лише мати високий рівень об'єктивності і вірогідності.

Людина може бути одночасно інформатором (джерелом) і інформантом (одержувачем). Здійснюючи управлінський вплив на об'єкт керування, ЛПР виступає як інформатор, а коли одержує інформацію про хід впливу і результати діяльності об'єкта керування (зворотний інформаційний зв'язок) — знаходиться в ролі інформанта.

Завдання ЛПР в інформаційному середовищі керування досить багатогранне і вимагає:

Ш відокремлювати цінну інформацію від «шумів»;

Ш виділяти з інформації найбільш важливу частину, що дозволяє аналізувати поточний стан об'єкта керування і виробляти правильне рішення;

Ш працювати зі слухами, уміло керувати такого роду інформацією, що істотно може поліпшити мікроклімат у колективі і його керованість.

Інформаційне забезпечення вирішення завдань керування базується на наступних характеристиках інформації: обсяг, вірогідність, цінність, насиченість і відкритість. Розглянемо коротко сутність цих характеристик.

Обсяг інформації, як правило, розглядається з двох сторін — як обсяг символьної і сприйманої інформації.

Обсяг символьної інформації визначається кількістю букв, знаків, символів і звичайно виражається в байтах.

Обсяг сприйманої інформації має три рівні:

1. інформаційна надмірність;

2. субмінімальний рівень;

3. недолік інформації (інформаційний голод).

Інформаційна надмірність про об'єкт керування підвищує якість рішення, однак, збільшує час на ухвалення рішення і підвищує вартість інформації. Іноді ЛПР навмисно створює надмірністьність інформації (якщо це можливо) чи йде на її дублювання і прийнятті важливих рішень.

Недолік інформації утрудняє вироблення правильні рішення, збільшує ступінь ризику, невизначеність ситуації, ви гає сучасних економіко-математичних методів для підвищення ймовірності вірного рішення, за яке відповідають фахівці-аналітики, що, у цілому, так само здорожує вартість прийнятих рішень.

Субмінімальний рівень інформації — це мінімально повний обсяг інформації для конкретної людини, при якому він може прийняти обгрунтоване управлінське рішення. Зрозуміло, що цей рівень