Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити вірогідність потенційних результатів. Це має місце, коли фактори, що потребують обліку, настільки нові та складні, що відносно них неможливо отримати достатню інформацію. При прийнятті рішення повністю уникнути ризику неможливо.

Можливі 3 джерела ризику:

1. брак часу для прийняття рішень;

2. дефіцит інформації;

3. недостатні можливості управління ситуацією. (1).

Наведемо класифікацію управлінських рішень у загальному вигляді для системи управління суспільним виробництвом.

1. За цілями розвитку та критеріями ефективності управління системи:

Ш кінцеві цілі комплексного розвитку та відповідні критерії;

Ш проміжні цілі локальних завдань розвитку системи та відповідні критерії;

Ш рівень досягнення критеріїв за кінцевими та проміжними цілями.

2. За об'єктами управлінського впливу:

Ш народне господарство;

Ш країна, регіон, область, місто, район;

Ш галузь народного господарства;

Ш об'єднання, підприємство, організація;

Ш технологічний переділ, служба, цех, ділянка, агрегат чи установка.

3. За вихідними елементами процесу праці у суспільному виробництві та за рівнем використання цих елементів:

Ш трудові ресурси;

Ш матеріальні ресурси;

Ш виробничі потужності;

Ш фінансові ресурси.

4. За результатами суспільного виробництва:

Ш обсяг та номенклатура (асортимент) засобів виробництва та предметів споживання, різноманітних послуг, які характеризують рівень добробуту та всебічного розвитку всіх членів суспільства;

Ш якість праці та продукції, те, наскільки вони відповідають світовим та перспективним стандартам;

Ш ступінь задоволення потреб виробництва та членів суспільства у випущеній продукції чи наданих послугах (ступінь досягнення можливого рівня добробуту та всебічного розвитку всіх членів суспільства).

5. За часовим проміжком виникнення ситуації, що потребує управлінського рішення, та за часом реалізації цього рішення:

Ш реальний масштаб тривалості безупинних технологічних процесів;

Ш оперативні періоди (календарні — завершена технологічна операція чи цикл, робоча зміна, доба, тиждень, декада, наростаючий період з початку місяця, місяць);

Ш поточні періоди (техніко-економічні — місяць, квартал, наростаючий підсумок з початку року, рік);

Ш перспективні періоди (п'ять, десять років чи більше).

6. За методами та функціями управління, через які проявляється прийняте рішення в розвитку суспільного виробництва:

Ш облік, контроль, звітність;

Ш розроблення планів (балансові та оптимізаційні розрахунки);

Ш господарський розрахунок; комерційні взаємовідносини;

Ш економічне стимулювання;

Ш організація виробництва та праці;

Ш регулювання технологічних параметрів (усунення небажаних відхилень).

7. За методами оброблення та надання інформації всім ланкам системної ієрархії відповідно до функцій управлінського персоналу:

Ш виявлення відхилень показників розвитку об'єкту від рівня, що намічено проміжними та кінцевими цілями;

Ш встановлення належності конкретній підсистемі управління;

Ш виявлення причини, що призвела до відхилення;

Ш визначення тенденцій відхилення та причини, що його викликала;

Ш розроблення нормативів, що реально враховують умовит функціонування виробництва за показниками та факторами відхилення;

Ш розроблення та вдосконалення методів і моделей узгодження всіх сторін та елементів розвитку суспільного виробництва;

Ш визначення конкретної величини рішення з усунення негативних та закріплення позитивних відхилень;

Ш стандартизація рішень.

8. За формою прояву та забезпечення прийнятого рішення:

Ш наказ, розпорядження про технологічні, організаційні, адміністративні, заохочувальні заходи;

Ш положення, інструкція про проведення нових робіт чи вдосконалення існуючих;

Ш планові завдання;

Ш технічні завдання, технічні та робочі проекти подальшого розвитку виробництва.

Управлінські рішення можна класифікувати насамперед за такою ознакою: одне й те саме рішення ухвалюється за схожих обставин або ж різка зміна останніх змушує ухвалювати нове рішення. Тобто на цій основі розрізняють програмовані (програмні) та не програмовані (не програмні) рішення.

Таблиця 1.1

Порівняльний аналіз програмованих та не програмованих рішень.

Характеристика | Програмовані рішення | Непрограмовані рішення

Тип рішення

Частота застосування

Цілі

Інформація

Наслідки

Організаційний рівень

Час для розв'язання

Основа для розв'язання | Добре структуроване

Часто повторюване

Чіткі, конкретні

Доступна та

достовірна

Незначні

Низькі рівні

Короткий

Правила вирішення,

набір процедур | Погано структуроване

Нове і незвичне

Невизначені

Невідомі джерела

Важливі

Високі та середні рівні

Відносно довгий

Оцінка і творчість

Програмовані рішення базуються на звичці, заведеному порядкові або процедурній політиці і ухвалюються за типових обставин. Програмовані рішення найкраще впроваджуються у бюрократичних організаціях, зважаючи на раціональність та ефективність їхньої діяльності. Програмовані рішення - це результат послідовних кроків (заходів чи дій), що сприяють вирішенню проблеми. Як правило, у цих випадках число альтернатив обмежене і вибір повинен бути зроблений в межах напрямів, що визначені динамікою розвитку організації.

Коли виникають проблеми або ситуації, для яких програмоване рішення непридатне або невідоме, то керівники або особи, від яких залежить ухвалення рішення повинні звернутися до не програмованого. Характеристики не програмованих рішень передбачають слабку структуру, що зумовлена браком інформації, незатверджену процедуру та відсутність цілей або завдань. Не програмовані рішення приймаються у ситуаціях, які внутрішньо не структуровані, відносно нові або ж зустрічаються вперше. Такі ситуації залежать від невизначених обставин, від неконтрольованих сил, від впливу непередбачених чинників.

Відобразимо класифікацію управлінських рішень на рисунку 1.1.

Рішення безумовно повинно бути скероване на вирішення конкретної проблеми.

Характер рішення повинен відповідати загальній філософії установи чи закладу, де воно напрацьовується. Якщо філософія установи чітко визначена, прийняття рішення рішень з проблем , що часто повторюються, стає рутинною процедурою. Політика допомагає зберегти впевненість у тому, що рішення буде розумним, чесним і відповідатиме цілям організації

Рис.1.1 Класифікація управлінських рішень

1.3. Процес і моделі прийняття управлінських рішень

Процес прийняття рішень складний і багатосторонній. Він вмішує цілий ряд стадій і операцій. Питання, скільки і які стадії повинен пройти процес прийняття рішень, який конкретний зміст кожного з них, суперечливі і неоднаково вирішуються менеджерами. Це залежить від кваліфікації керівника, ситуації, стилю керівництва і культури організації. Важливо, щоб кожен менеджер розумів сильні сторони й об-меження кожного підходу та процедуру прийняття рішення і вмів виби-рати кращий варіант з урахуванням ситуації і