робочі машини й устаткування - бурові установки, станки-качалки, реактори, регенератори, печі, колони, холодильники, конденсатори, теплообмінники, турбобури, електробури і т.д.;

передавальні пристрої - електро- і тепломережі, трансмісії, телефонні і телеграфні мережі, та інше;

По використанню основні фонди поділяються на діючі, запасні і бездіяльні (законсервовані), по приналежності - на власні й орендовані.

Діючі - основні фонди, що знаходяться в експлуатації (як у роботі, так і в чи ремонті в простої).

До запасних основних фондів відносяться устаткування і транспортний засіб, що знаходяться в запасі (у резерві на складі) і призначені для заміни цих видів основних фондів, що вибувають з експлуатації.

Бездіяльними (законсервованими) вважаються основні фонди чи підприємств окремих цехів, тимчасове припинення експлуатації яких документально оформлено у встановленому порядку.

Власні - це основні фонди, що належать даному підприємству. Орендованими ж називаються основні фонди, отримані в тимчасове користування (оренду) від інших підприємств (організацій).

В даний час для оцінки основних фондів у промисловості застосовуються натуральні і вартісні показники. Натуральна форма оцінки визначається значною мірою особливостями технологічного процесу і складом основних фондів кожної галузі промисловості. У натуральних показниках, як правило, враховується устаткування тільки найбільш важливих видів.

Натуральні показники мають дуже обмежену сферу застосування, тому що в них можна оцінювати основні фонди одного виду.

Коли ж виникає необхідність оцінити всю сукупність основних фондів, що є в розпорядженні одного підприємства чи промисловості в цілому, щоб простежити за їхньою динамікою, користуються вартісними показниками. Однак, оскільки основні фонди поступово зношуються і їхня вартість поступово переноситься на виготовлену продукцію, вони не можуть мати постійну вартісну оцінку чи одну її форму.

Первісна вартість Сп - це вартість основних фондів на момент здачі їх в експлуатацію:

Сп = Цо + Зт + Зм, (2.1)

де Цо - вартість (ціна) устаткування ( будівлі); Зт - транспортні витрати по доставці устаткування від виробника до місця встановлення (включаючи тариф на перевезення і вартість вантажно-розвантажувальних робіт); Зм - вартість будівельно-монтажних робіт на місці експлуатації.

Первісна вартість залишається незмінної, поки устаткування функціонує. Ця вартість повинна бути цілком відшкодована за час участі основних фондів у виробничому процесі за рахунок амортизаційних відрахувань.

Залишкова вартість ФЗ - це різниця між первісною вартістю й амортизаційними відрахуваннями (первісна вартість за винятком зносу):

Фз=Фп+Зкрм-А (2.2)

Фз - залишкова вартість основних фондів;

Зкрм-- затрати на капітальний ремонт і модернізацію основних фондів на весь строк служби;

А - амортизаційні відрахування за весь строк служби.

Вартість спожитої частини основних фондів оцінюється амортизаційними відрахуваннями.

Залишкова вартість показує, яка частина основних фондів ще залишилася недопогашеною, якою частиною первісних витрат ще володіють основні фонди в даний момент, тобто яка вартість ще повинна бути перенесена на готову продукцію. По цій оцінці можна судити про ступінь зношеності устаткування на підприємстві. Якщо вона невелика, то устаткування знаходиться на грані виходу з виробничого процесу, на грані повного зносу і найближчим часом повинне бути замінено новим. Якщо оцінка по балансовій вартості по абсолютній величині близька до первісної, то це означає, що основні фонди нові і їхнє відновлення в найближчі роки не буде потрібним . Зіставляючи ці дві оцінки, можна завчасно вживати заходів до того, щоб вчасно обновити основні фонди. У ході їхнього використання залишкова вартість змінюється від первісної до нуля. До моменту закінчення терміну життя устаткування залишкова вартість буде дорівнювати нулю (якщо не враховувати вартість матеріалу, з якого воно виготовлено).

Відновна вартість - це вартість основних фондів в умовах, що змінилися, на момент оцінки. У ході удосконалювання виробництва, як правило, скорочуються матеріальні, трудові і грошові витрати на створення основних фондів, і вартість їх змінюється. Тобто, оцінка по відновній вартості відображає суму коштів, яку необхідно було б затратити для придбання наявних у даний момент фондів у їхньому первісному вигляді по діючих у цей момент цінах.

Якщо потрібно оцінити, у що обійдеться те чи інше устаткування в сучасних умовах, то незалежно від того, коли воно було придбано і скільки коштувало, його варто оцінити за цінами, що діють в даний час. Необхідність у такій оцінці виникає тоді, коли на підприємствах накопичуються одночасно основні фонди, придбані в різний час, особливо якщо термін служби їх обчислюється багатьма роками. У залежності від часу придбання різниця в первісній вартості може бути досить великою.

Це вносить труднощі в облік і нарахування амортизації, тому що на той самий вид устаткування в залежності від термінів його придбання встановлені різні розміри амортизаційних відрахувань. У таких випадках проводять переоцінку вартості основних фондів по відновній вартості.

Таким чином, усі три форми вартісної оцінки основних фондів використовуються в промисловості одночасно і служать для різних цілей.

Основним фактором, що визначає стан основних фондів, є їхній знос. Розрізняють фізичний і моральний знос основних фондів.

Фізичний знос основних фондів - це поступова втрата первісної споживчої вартості в процесі виробництва, через що вони робляться непридатним. Ступінь фізичного зносу окремих об'єктів основних фондів установлюється двома способами.

Моральний знос основних фондів обумовлений створенням нових, більш продуктивних і досконалих засобів праці. Він характеризує знецінювання фізично ще придатних до вживання засобів під впливом технічного прогресу. Розрізняють два види морального зносу:

- внаслідок здешевлення відтворення діючих основних фондів у сучасних умовах,

-

Соціальний знос наступає, тоді, коли техніка, що використовується