Існують такі причини перенасичення товарного асортименту:

· намагання досягти додаткового прибутку;

· спроба задовольнити дилерів, якщо асортимент вузький;

· намагання задіяти невикористані виробничі потужності;

· спроба стати ведучою фірмою, лідером з достатньо широким асортиментом;

· спроба не допустити конкурентів.

Товарний асортимент характеризується:

· шириною, тобто наявністю асортиментних груп;

· глибиною, тобто наявністю позицій у асортиментній групі.

Широкий асортимент дає можливість орієнтуватись на всілякі вимоги споживачів, стимулювати здійснення купівлі у певному місці, для певного цільового сегмента ринку.

Глибокий асортимент надає змогу задовольнити потреби різних споживчих сегментів однотипним товаром, пропонувати діапазон цін, стимулювати підтримку дилерів, розширити місця продажу, приміщення торгівлі тощо.

Сукупність асортиментних груп товарів, що їх пропонує покупцеві продавець є товарною номенклатурою. Товарну номенклатуру фірми зображають з точки зору її широти, насиченості, глибини та гармонійності.

· Під «шириною» товарної номенклатури розуміють загальну чисельність асортиментних груп товарів, які виготовляються фірмою або продаються.

· «Насиченість» товарної номенклатури характеризує чисельність її окремих товарів.

· Під «глибиною» товарної номенклатури розуміють варіанти розфасовок у рамках асортиментних груп.

· «Гармонійність» товарної номенклатури — це ступінь близькості між товарами різних товарних асортиментів з точки зору використання, вимог до організації виробництва, каналів дистрибуції і т. д.

Вище наведене дозволяє відмітити, що підприємство може розширити свою діяльність за допомогою таких трьох способів:

1. розширити товарну номенклатуру за рахунок нових асортиментних груп;

2. збільшити насиченість існуючих асортиментних груп;

3. розширити варіанти випуску нових товарів.

Тобто, асортимент продукції - це підбір однойменної продукції, конкретизований у назвах, видах, гатунках, розмірах, артикулах; а товарна номенклатура — це систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць, що пропонується для реалізації.

Як показав аналіз спеціальної літератури, найосновнішими джерелами для даної дипломної роботи стали праці саме цих авторів. Спеціальна література відіграла важливе значення для кращого вивчення та усвідомлення матеріалу, формування чіткого уявлення про сутність висвітлених мною питань.

1.2 Асортиментна та номенклатурна політика торгівельного підприємства як основа формування його позиції на ринку

Забезпечення умов для досягнення запланованого обсягу товарообороту значною мірою залежить від ефективності асортиментної та номенклатурної політики торговельного підприємства з підбору до реалізації окремих видів та різновидів товарів, планування та регулювання асортиментної структури товарообороту та номенклатури товарів.

Формування асортиментної та номенклатурної політики підприємства спрямоване на найбільш повне задоволення попиту споживачів та забезпечення умов для прибуткової діяльності підприємства.

Асортиментна політика – система заходів, по визначенню переліку товарних груп, які мають найбільшу перевагу для успішної діяльності на ринку, і які забезпечують економічну ефективність діяльності підприємства в цілому [22,84].

Основними завданнями асортиментної політики є:

1.

2.

3.

Проте перед тим як почати формувати асортимент, підприємство повинно розробити певні стратегічні дії щодо асортименту та номенклатури.

Асортиментна політика — це цілеспрямована розробка оптимального асортименту товарної пропозиції на основі вимог певних груп покупців (сегментів ринку), а також необхідності забезпечення найефективнішого використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів [27,95].

Асортиментна політика має вигляд системи показників, які характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту певного виду товару. Зокрема, це такі показники:*

різноманіття видів товарів (з урахуванням типології споживачів);*

рівень і частота оновлення асортименту;*

рівень і співвідношення цін на товари певного виду.

Мета асортиментної політики — зорієнтувати підприємство на випуск товарів, які найбільшою мірою відповідають структурі та різноманітності попиту конкретних покупців.

Система формування асортименту складається з таких основних етапів:

· визначення поточних і перспективних потреб покупців;

· аналіз способів використання продукції та особливостей поведінки покупця;

· аналіз існуючих аналогів-конкурентів;

· критична оцінка виробів підприємства, які пропонуються на ринку (у такому самому асортименті, що і в попередніх пунктах) з позицій покупця;

· з'ясування того, якими виробами необхідно доповнити асортимент, а які вилучити з нього (наприклад, через зміни рівня конкурентоспроможності), або диверсифікувати продукцію за рахунок інших напрямків виробництва підприємства, що не відповідають його нинішньому профілю;

· розгляд пропозицій щодо створення нових виробів, удосконалення існуючих, а також про нові способи та сфери їх використання;

· розробка специфікації нової продукції або поліпшення якості тієї, яку підприємство виготовляє, та її узгодження з вимогами покупців;

· вивчення можливостей виробництва нових чи вдосконалення існуючих виробів (включаючи питання цін, рентабельності та ін.);

· тестування продуктів (з урахуванням потенційних споживачів) з метою з'ясування сприйняття покупцями їх основних параметрів;

· розробка рекомендацій виробничим підрозділам підприємства щодо якості, ціни, сервісу відповідно до результатів досліджень;

· оцінка наявного асортименту, а також планування асортименту та управління ним (оскільки жодні плани не зможуть нейтралізувати наслідки помилок, допущених при плануванні асортименту).

Завдання планування і формування асортименту та номенклатури полягають у тому, щоб підготувати "споживчу" специфікацію на виріб, передати її проектно-конструкторському відділу, а потім прослідкувати за тим, щоб дослідний зразок був випробуваний, у разі потреби модифікований і доведений до вимог, які задовольнятимуть споживачів.

Таким чином, остаточне рішення щодо формування асортименту та номенклатури приймає керівник служби маркетингу підприємства. Він вирішує також такі питання:

· коли доцільніше вкласти кошти в модифікацію виробу, а коли — у стимулювання збуту;

· виготовити стандартний товар (для виробника це має суттєві вигоди: зниження витрат на виробництво, розподіл, збут, обслуговування, розробка єдиного комплексу маркетингу тощо) чи диференціювати (модифікувати) його;

· коли і які товари вилучити з програми продажу, а які включити до неї.

Підбір, планування та регулювання асортименту та номенклатури товарів базується на наступних принципах [15,152]:

1. Відповідність структурі попиту споживачів району діяльності підприємства.

2. Комплексність задоволення попиту споживачів в межах обраної ніші - сегмента споживчого ринку.

3. Забезпечення необхідної широти, глибини та сталості асортименту та номенклатури.

4. Забезпечення умов