Реалізація у сфері комунальної енергетики проектів спільного впровадження в рамках міжнародного співробітництва згідно з Кіотським протоколом дозволить залучити фінанси для поліпшення стану місцевого господарства та довкілля регіонів.

Таким чином, виходячи з аналізу стану муніципальної енергетики, досвіду її реформування в європейських країнах, можна дійти таких висновків і надати такі пропозиції щодо напрямів реформування систем теплозабезпечення в регіонах України.

1. Муніципальна енергетика України потребує як технічного переоснащення на основі передових технологій, так і реформування відносин у сфері теплозабезпечення.

2. Системи централізованого теплопостачання потребують інвестування програм щодо:

· освоєння серійного виробництва та впровадження основних видів сучасного теплоенергетичного обладнання, зокрема високоефективних опалювальних котлів (з ККД понад 85 %);

· заміни зношених теплових мереж, впровадження на теплотрасах сучасних попередньо ізольованих труб та ефективної теплоізоляції з нових матеріалів;

· реконструкції теплових пунктів з установкою в них автоматизованих теплообмінників;

· здійснення спільної роботи ТЕЦ і котелень на загальні теплові мережі;

· будівництва високоефективних TЕЦ з парогазовим циклом;

· впровадження прогресивних технологій спалювання твердого палива;

· застосування комп’ютерних технологій для управління системами тощо.

3. Разом з централізованими системами мають розвиватися системи автономного теплозабезпечення, обсяги впровадження яких залежать від місцевих умов та потреб. Основними заходами щодо впровадження децентралізації систем мають бути:

· створення малих теплоелектроцентралей (міні-ТЕЦ) малої і середньої потужності з використанням сучасних газотурбінних і газопоршневих двигунів як надбудов над існуючими котельнями;

· розширення виробництва вітчизняних автономних систем опалення різного масштабу на основі використання різних (доступних в даному регіоні) видів палива;

· створення вітчизняних автономних систем теплозабезпечення на основі використання НВДЕ, зокрема сонячної енергії та енергії довкілля.

4. Реформування сфери ЖКГ та удосконалення управління, що потребує таких кроків:

· розширення можливостей органів місцевої влади щодо реального впливу на виробництво постачання і споживання тепла;

· забезпечення автоматизованого контролю фізичних потоків теплоносіїв та їхніх параметрів від виробництва до споживання;

· створення ринку тепла, де його ціна визначатиметься реальними витратами та нормальним рівнем прибутку постачальників;

· виключення практики формування бюрократичних перепон для впровадження автономних систем теплозабезпечення за бажанням споживачів;

· поступового переходу в містах від традиційних житлово-експлуатаційних ділянок (ЖЕД) до створення об’єднань співвласників будинків (кондомініумів);

· законодавчої розробки механізмів приватизації об’єктів ЖКГ та поступової передачі функцій державних житлових організацій приватним фірмам за результатами конкурсів;

· впровадження конкурсних принципів надання комунальних послуг населенню у сфері обслуговування й експлуатації житлового фонду;

· проведення просвітницької роботи з населенням щодо переваг і ефективності створення кондомініумів.

5. Неабиякий внесок у вирішення проблем теплозабезпечення може зробити використання нетрадиційних джерел, вторинних ресурсів, для чого потрібно вжити таких заходів:

· активно залучати у паливні ресурси альтернативних видів газу: біогазу, газу звалищ, шахтного метану, доменного, мартенівського і супутнього газу нафтодобування, некондиційного природного газу, розчиненого газу геотермальних вод;

· активно використовувати місцеві види палива: буре вугілля, дрова, відходи деревообробки, солому, тверді побутові відходи, торф, лушпиння, інші види біомаси та їхні суміші;

· забезпечити спорудження та освоєння демонстраційних дослідно-промислових установок теплонасосних систем.

6. Крім удосконалення сфери постачання енергії, потрібно вжити заходів щодо економної її використання та зменшення впливу на довкілля, зокрема:

· запровадити систему стимулювання енергозбереження, а саме:

- державну компенсацію кредитної ставки банків для підприємств, що взяли кредит на реалізацію енергоощадних заходів;

- компенсацію частини витрат населення на запровадження енергоощадних заходів у житлових помешканнях;

- впровадження мотиваційних механізмів при формуванні тарифів для зниження нормативних і понаднормативних втрат тепла;

- впровадження дієвих механізмів використання пільгових тарифів на нічне споживання електроенергії;

· запровадити всебічний облік і контроль, для чого необхідно улаштувати індивідуальні лічильники тепла, термостати гарячої води;

· поширити застосування послуг муніципальних енергосервісних компаній;

· запровадити системи, що дозволяють оптимально використовувати тепло для опалення житла (електричні накопичувачі тепла для акумулювання його вночі та споживання протягом доби, кабельні системи типу „тепла підлога”, „тепла стіна”);

· задіяти механізми, передбачені Кіотським протоколом (проекти спільного впровадження, торгівля квотами на викиди парникових газів);

· впровадити економічні санкції, згідно з якими забруднювач у сфері комунальної енергетики має нести всі витрати, пов’язані із забрудненням довкілля;

· організувати переробку відходів за екологічно чистими технологіями з виробництвом електроенергії.

На виконання п. 7 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.06.08 № 838-р "Про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води та теплової енергії" Міністерство з питань житлово-комунального господарства України надає узагальнену інформацію Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо кількості служб монтажу, обслуговування, ремонту та повірки засобів обліку споживання води і теплової енергії у відповідних регіонах.

Таблиця 2.1.

Кількість служб монтажу, обслуговування, ремонту та повірки засобів обліку споживання води і теплової енергії

№
за/п | Регіон | Кількість служб, які здійснюють роботи з:

монтажу ЗВТ | обслуговування та ремонту ЗВТ | Повірки

ЗВТ | Усього служб

1 | АР Крим | 11 | 9 | 14 | 23

2 | Вінницька область | 16 | 16 | 16 | 16

3 | Волинська область | 0 | 7 | 1 | 8

4 | Дніпропетровська область | 12 | 12 | 12 | 12

5 | Донецька область | 38 | 38 | 11 | 49

6 | Житомирська область | 48 | 48 | 48 | 48

7 | Закарпатська область | 6 | 6 | 6 | 6

8 | Запорізька область | 56 | 56 | 56 | 56

9 | Івано-Франківська область | 35