соціальним призначенням (наприклад, престижністю товарної марки). Прикладом внутрішньовидових конкурентів можуть служити різні торгові марки пива (Жигулівське, Рогань, Чернігівське, Хайнекен, Балтика і т.д.), горілки (Столична, Гетьман, Неміров, Мягков, Пшенична і т.д.), чаю (Майський, Імператорський, Батік, Принцеса Канді, Бадьорість і т.д.) [22, 39].
Конкуруючі товари тих самих або різних видів можуть випускати різні підприємства-виготовлювачі. Тоді між ними виникають міжфірмові конкурентні відносини і з'являються міжфірмові товари-конкуренти однорідних і різнорідних груп.
Міжфірмові товари-конкуренти – товари (або, послуги) однорідних і різнорідних груп тих самих або різних видів, вироблені різними фірмами, але задовольняючі аналогічні або однакові потреби.
Особливостями цих товарів є однакове функціональне призначення, незважаючи на розходження інших споживчих властивостей, здатність задовольняти однакові основні потреби, що і створює передумови для боротьби за обмежений платоспроможний попит. По асортиментній приналежності такі конкуруючі товари можуть мати розходження (наприклад, пиво і газовані фруктово-ягідні напої), а можуть бути одного виду і найменування (наприклад, торти «Пташине молоко»).
Таким чином, на насиченому ринку між товарами і/або послугами однорідних і різнорідних груп і видів виникають конкурентні відносини, обумовлені боротьбою за обмежений обсяг платоспроможного попиту і, що виражаються у формі різних видів конкуренції.
В умовах конкурентного середовища прояв закону єдності і боротьби протилежностей знаходить вираження в прагненні суб'єктів, що хазяйнують, розширювати й обновляти асортимент вироблених і реалізованих товарів для більш повного задоволення потреб, що приводить до виникнення конкурентних відносин між товарами, що раніше випускали, і новими товарами.
1.3 Аналіз конкурентоспроможності і взаємодій в комерційній діяльності торгових підприємств
Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий комплекс економічних характеристик, визначаючих положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може містити характеристики товару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.
Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми виробника продукції відносяться між собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби [8, 97].
На рівень конкурентоспроможності фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій виробництва, використання новітніх винаходів та відкриттів,залучення сучасних засобів автоматизації виробництва.
Рівень конкурентоспроможності фірми залежить від того, якими товарами вона торгує, де і як товари споживаються.
Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон`юктуру ринку та ін.
Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатне довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.
До кола показників, які визначають конкурентоспроможність фірм, включаються (Додаток В):
Ш
частка на внутрішньому і світовому ринках;
Ш
чистий доход на одного зайнятого;
Ш
чисельність зайнятих;
Ш
кількість основних конкурентів.
Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді, визначається як "конкурентоспроможність за обсягом", або "загальна конкурентоспроможність підприємств". Відділення цього типу конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують національні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної економіки [7, 100].
Існує цілий ряд методик оцінки конкурентоспроможності з урахуванням як цінових, так і нецінових факторів. Особливу роль при аналізі конкурентоспроможності експортної продукції відіграє фактор часу. Приймається до уваги так звана теорія "життєвого циклу" товару.
В практиці при проведенні оцінки конкурентоспроможності, в основному, аналізуються технічні параметри (наприклад, показники потужності, вантажопідйомність, надійність і тип), менше уваги приділяється економічним показникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання, ефективність експорту, тощо. За однією з існуючих методик, рівень кокурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціни експортного товару до "еталонної ціни", або середньозваженої ціни аналогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку.
В практиці закордонних фахівців існують спеціальні індикатори та методи визначення цінової конкурентоспроможності за даний період. Визначення цінової конкурентоспроможності на внутрішньому національному ринку, як правило, проводиться шляхом порівняння цін внутрішнього ринку і цін імпортних товарів, або світових цін. На зарубіжному ринку співставляються три показники: витрати виробництва в національній валюті; обмінні курси валют; розміри прибутків (різниця між продажною ціною на ринку і витратами виробництва).
З нашої точки зору слід привернути увагу фахівців до розгляду питання КС товару у тому вигляді, як воно подається у монографії "Пути повышения КС экспорнной продукции" під редакцією В.Я.Маштабея. Розглядаючи КС, як відповідність товару умовам ринку по технічним, економічним, комерційним та іншим характеристикам, він пов`язує воєдино поняття "якість", "технічний рівень", "конкурентоспроможність". Загальна кількість цих показників досягає 400.
Автори виділяють такі групи техніко-економічних показників, які характеризують складний виріб на ринку споживання [18, 12]:
- властивості виробу на стадії попиту, а саме - економічна ефективність його використання (наприклад, потужність обчислення, довгостроковість, амортизація, ремонтоздатність,тощо);
- характеристики виробу з точки зору можливості його використання в комплексі з машинами та зручності експлуатування (технічні параметри, площа, тощо);
- характеристики виробу на стадії цього збуту (зовнішній вигляд, вид пакування, тощо);
- інші ознаки (наприклад, престижність).
Наведені групи показників поділяють на два основних види: технічні та економічні. В свою чергу, вони відповідно поділяються на параметри ергоекономічності, естетики, відповідності стандартам та законодавству, а також на параметри, які визначають рівні окремих елементів ціни попиту (рис.1.6).
Рис.1.6 Показники конкурентоспроможності
Неабияку роль у визначенні КС продукції відіграє кон`юктурна інформація. Велике значення мають