За допомогою товару, що характеризується ринковою новизною, підприємство виходить уперед, формує новий ринок, випереджає на якийсь період конкурентів і на цій основі забезпечує зростання своїх прибутків.
До таких товарів відносять: принципово нові товари, що задовольняють нову потребу (дошка віндсерфінгу, дельтаплан); товари, які по-новому задовольняють вже існуючі потреби (відеомагнітофони); товари в новій упаковці; товари з новими перевагами; товари, що виготовляються з нових сировинних ресурсів, за новими технологіями. Таким чином, маркетинг пропонує систему ринкових, товарних, збутових і виробничих критеріїв для нових товарів з метою отримання підприємством конкурентних переваг на ринку.
Розрізнюють три основних типи нововведень: адаптація продукції до зміни потреб ринку, умов виробництва й експлуатації; модифікація, яка є розширенням асортименту певного виробу на основі базової моделі; оновлення продукції — це найбільш складний процес, оскільки передбачає докорінну перебудову технології для випуску принципово нових товарів, він охоплює питання капіталовкладень, НДДКР, підготовки кадрів тощо.
Процес розробки товару-новинки включає наступні етапи: висування ідей; відбір ідеї; розробка концепції (задуму) і її перевірка; розробка стратегії маркетингу; аналіз можливостей виробництва і збуту; розробка товару; випробування в ринкових умовах; розгортання комерційного виробництва.
Товарна марка має велике значення: дає змогу підприємству здобути суспільне визнання і забезпечити значне поширення товару; створює помітний образ товару, полегшує вибір покупців, гарантує постійний рівень якості, .слугує рекламним аргументом і т. д. Створення товарної марки є складовою планування випуску товару і реалізації марок.
Існують чотири типи позначень марок: фірмове ім'я, фірмовий знак, товарний образ, торговий знак.
Товари та послуги можна розділити на дві великі групи, належність до яких визначається типом споживача, — товари широкого споживання та товари виробничого призначення. При ширшому визначенні товару цим терміном можна позначити все, що пропонується для придбання, використання, прийняття: організації, окремі особи, місця та ідеї.
До товарів широкого вжитку відносяться товари, які купуються кінцевими споживачами для особистого використання. Цю групу товарів маркетологи зазвичай класифікують в залежності від купівельної поведінки споживачів. До товарів широкого вжитку відносяться товари повсякденного попиту, товари попереднього вибору, товари особливого попиту і товари пасивного попи. Маркетинг таких товарів відрізняється так само, як відрізняються і способи їхнього придбання .
Товари повсякденного попиту — це товари та послуги широкого вжитку, які споживачі звичайно купують часто, без роздумів й з мінімальними зусиллями на їх порівняння та власне покупку. Прикладами таких товарів є мило, цукерки та газети. Зазвичай такі товари недорогі, їх можна придбати практично всюди. Як правило, такі товари пропонують у багатьох місцях продажу, щоб товар завжди був під рукою, коли він потрібен споживачу.
Товари попереднього вибору купуються не дуже часто; споживач витрачає багато часу і зусиль на збір інформації про товар, а також на порівняння різних марок щодо їхньої придатності, якості, ціни та зовнішнього оформлення. Прикладами подібних товарів та послуг є меблі, одяг, уживані автомобілі, послуги туристичних агенцій та готелів. Продаючи такі товари, маркетолог звичайно користується послугами кількох торгових посередників, які надають споживачу необхідну інформацію і допомагають зробити вибір.
Товари особливого попиту — це товари широкого вжитку і послуги, що мають унікальні характеристики або належать до певної марки, заради яких значна кількість споживачів готова витратити додаткові зусилля. Прикладами подібних товарів можуть слугувати деякі марки та моделі автомобілів, дорога фототехніка, одяг від відомих кутюрьє, послуги відомих артистів або лікарів. Наприклад, товаром особливого попиту є автомобіль Lamborgini, оскільки заради його придбання споживачі готові подолати великі відстані. Покупці звичайно не порівнюють такі товари між собою — їм доводиться витрачати час лише на те, щоб дістатися до дилера, який торгує потрібним товаром.
Товари пасивного попиту — це товари широкого вжитку, про які споживач або не знає, або знає, але, як правило, не замислюється про їхню купівлю. Більшість крупних нововведень перебувають в цій категорії до того, поки реклама не повідомить споживача про їхнє існування. Класичними прикладами можуть слугувати послуги зі страхування життя, домашні охоронні системи та донорська здача крові. Вже через свою природу подібні товари потребують для свого збуту значних маркетингових зусиль у вигляді реклами, методів особистого продажу та інших маркетингових прийомів.
Товари виробничого призначення — це товари, які купують для подальшої переробки або використання у господарській діяльності. Таким чином, різниця між товарами широкого вжитку та товарами виробничого призначення полягає в цілі, для якої купується товар. Якщо споживач купує газонокосарку, щоб зайнятися ландшафтним дизайном, інструмент стає промисловим товаром.
Товари виробничого призначення поділяються на три групи: матеріали і комплектуючі, капітальне майно, допоміжні матеріали та послуги.
Матеріали і комплектуючі складаються з сировини та матеріалів, що пройшли промислову обробку. Під сировиною розуміють сільськогосподарську продукцію (зерно, бавовну, м'ясо домашньої худоби, фрукти, овочі) та природні продукти (риба, деревина, сира нафта, залізна руда). Категорія готових матеріалів та комплектуючих включає в себе матеріальні складові (метал, пряжа, цемент, провід) та комплектуючі (невеликі електродвигуни, шини, литі фасонні вироби). Найчастіше матеріальні складові та комплектуючі вироби продають безпосередньо кінцевим промисловим спожи-вачам. При цьому найважливішими маркетинговими міркуваннями в даному випадку є ціна та рівень сервісу — на відміну від марки та реклами.
Капітальне майно — це товари виробничого призначення, які допомагають покупцю в його виробничій діяльності або інших операціях. До капітального майна відносяться стаціонарні спорудження та допоміжне обладнання. Стаціонарні спорудження — це будівлі (заводи, офіси) та стаціонарне обладнання (генератори, свердлувальні станки, великі комп'ютери, підйомники). Допоміжне обладнання включає в себе рухоме заводське обладнання та