Дипломна робота

Стратегічне планування у системі підвищення ефективності розвитку регіону (на прикладі Берегівського району)

ВСТУП

Актуальність теми. Історичний досвід багатьох країн переконливо довів - тільки ті країни, керівництво і населення яких розуміють, що коли кожна базова одиниця суспільства буде розвиватися належним чином, тоді і держава буде заможною. Стратегічне планування економічного розвитку району є одним з найсучасніших методів управління, роль якого зростає одночасно з підвищенням відповідальності органів влади за розвиток району в довгостроковій перспективі, зростання рівня життя його мешканців, збереження та удосконалення інфраструктури, поліпшення надання громадських послуг тощо. Проблема розвитку не великих територіальних одиниць має стати однією з найважливіших складових політики держави і спрямоване на поліпшення життєвого рівня населення. Адже перебудова економічних відносин та становлення різних організаційно-правових форм господарювання зумовили загострення традиційних проблем для районів.

Зазначене планування широко застосовується у багатьох країнах світу (Франція, Канада, Англія, Голландія, Іспанія та ін.). Завдяки йому місцеві уряди мають змогу приймати більш виважені рішення відповідно до поставлених цілей щодо подальшого розвитку територіальних громад, виходячи із сьогоденних реалій та наявних ресурсів. Крім того, стратегічне планування дає місцевим органам влади можливість вибору схем та дій на непередбачувані випадки (особливо це важливо для місцевих органів влади у перехідних економіках), коли найважливіші зовнішні фактори (законодавство, нормативи, кон'юнктура ринку тощо), необхідні для прийняття рішень, постійно змінюються. Як свідчить світовий досвід, ті «місцеві органи влади, які встановлюють цілі для всієї громади, визначають фактори, що впливають на них, а потім розробляють систему планів для досягнення цих цілей, функціонують краще у часи постійних змін».

Після прийняття Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування отримали можливість приймати самостійні рішення щодо перспективних напрямів розвитку громад, провадити більш незалежну від держави власну економічну політику. Водночас більша самостійність у проведенні такої політики вимагає від них максимального покладання на власні сили, можливості i ресурси, застосовання новітніх методів у прийнятті управлінських рішень. І при цьому слід враховувати втрати та вигоди, які можуть дати прийняті рішення, аналізувати та оцінювати їх з урахуванням майбутніх наслідків для розвитку територіальної громади, тобто стратегічно мислити та планувати свою діяльність. Розробка стратегії економічного розвитку районів та міст нині є одним з найважливіших завдань, які постають перед державними органами та органами місцевого самоврядування. Це пов'язано з необхідністю розробки нових генеральних планів, визначення у тісному співробітництві з іншими зацікавленими суб'єктами довгострокових перспективних цілей розвитку територіальної громади, запровадження нових механізмів та інструментів у систему управління районним господарством в умовах ринкових відносин. Останніми роками стратегічне планування економічного розвитку стало досить популярним в багатьох місцевих територіальних громадах України. Внаслідок руйнування радянської планової системи довгострокове планування розвитку районів вищими органами влади в Україні відсутнє. Більшість районів самостійно здійснюють планування свого розвитку лише на наступний рік. За обмеженості коштів, такі річні плани передбачають тільки поточні невідкладні заходи без послідовної роботи на перспективу. Але ж районний економічний розвиток завжди повинен починатися з розробки Стратегії.

На сучасному етапі розвитку нашої держави актуальність теми, обраної автором цієї роботи 3дуже велика. Черговий етап розвитку української економіки впритул підвів українські міста та райони до усвідомлення проблеми необхідності практичного застосування стратегічного планування у своїй повсякденній діяльності. Однак, для цього потрібні не тільки підготовлені фахівці, а значні зусилля по створенню управлінських структур, у задачу яких входить аналіз, планування, організація і контроль за виконання поставлених цілей стратегічного плану.

Темою даної роботи є стратегічне планування у системі підвищення ефективності економічного розвитку Берегівського району та шляхи її удосконалення. На сучасному етапі розвитку нашої держави актуальність теми дуже велика.

Мета даної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні і методологічній розробці основних принципів і практичних етапів удосконалювання стратегічного планування, підвищення ефективності економічного розвитку регіону.

Поставлена мета визначає головні завдання, що підлягають вирішенню в даній роботі:

- визначити стратегічне планування як інструмент ефективного державного регулювання на регіональному та муніципальному рівні;

- акцентувати увагу на стратегічне планування як важливий інструмент, спрямований на прискорення регіонального економічного розвитку;

- вивчити сутність стратегічного планування і його місце в системі стратегічного управління;

- розробити порядок та етапи формування стратегічного плану економічного розвитку території;

- проаналізувати основні напрями удосконалення формування стратегічного планування;

- розробити систему аналізу ефективності й результативності стратегії, коректування цілей і методів їх досягнення.

Об'єктом дослідження виступає стратегічне планування у системі підвищення ефективності розвитку регіону.

Суб’єктом дослідження є вплив стратегічного планування на соціально-економічний розвиток Берегівського району.

Ідеологія стратегічного планування полягає у взаємодії наукового обгрунтування і широкого суспільного обговорення шляхів розвитку регіону. Це дозволяє поєднати довгострокову перспективу розвитку, поточне керування та вирішення нагальних проблем. Стратегія є критичним елементом планування в будь-якій громаді. Головна проблема стратегічного планування – як найкраще розмістити ресурси, щоб забезпечити досягнення цілей регіонального економічного розвитку, зокрема: досягти регіональної економічної стабільності; запровадити різноманітні форми економічної діяльності і зайнятості; створити якісні робочі місця для населення; покращити життєві стандарти.

Вагомим є те, що участь громадськості не повинна здійснюватися за якихось певних обставин; вона повинна бути невід’ємною частиною повсякденного життя громадян. Крім цього, участь громадськості не є тимчасовим явищем. Правом та обов’язком кожного громадянина є участь у вирішенні місцевих справ не лише під час виборів, але й у міжвиборчі періоди.

Для участі громадськості характерні наступні ризики, що зумовлюють низьку ефективність громади: брак довіри