· можливість реалізації проекту у межах визначеного часу і виділених коштів;

· наявність технічних можливостей для реалізації проекту;*

підтримка політичних сил при реалізації проекту.

Вибрані таким чином проекти будуть реальними, вони відображатимуть потреби населення регіону та забезпечать стійкий регіональний розвиток.

Важливим є встановлення та поєднання короткотермінових та довготермінових цілей розвитку, оскільки перші націлені на отримання швидших результатів, а другі на основі цих досягнень показують шлях стратегічного успіху. Окрім того, короткотерміновий план розвитку регіону є важливим, бо він демонструє першочергові зміни, які повинні бути зроблені для досягнення позитивного результату. У свою чергу, якщо позитивний результат досягнений, то це свідчить про реальність виконання поставлених довготермінових цілей.

Стратегія довготермінового розвитку регіону формується після проведення аналізу сильних сторін, слабих сторін, можливостей та небезпек у регіональному економічному розвитку .

На основі показаного вище аналізу, проведеного для Берегівського району, можна сформувати цілі, які можуть бути реалізовані як результат економічного розвитку регіону:

· підвищення життєвого рівня населення району;

· успішне функціонування всіх типів підприємницьких структур на території району;

· становлення району з розвиненою мережею освітніх та наукових закладів;

· становлення Берегівського району як для туризму та проведення дозвілля.

Організацію процесу стратегічного планування доцільно розділити на декілька рівнів.

Рівень перший - консультаційний процес.

Під час консультаційного процесу визначальним є встановлення осіб, організацій та установ, які повинні бути включені до формування, а потім виконання плану. Такими організаціями можуть бути:

•

•

•

•

Окрім того, на цьому рівні слід визначити установу, яка була б головною в організаційному процесі та відповідальною за формування стратегічного плану регіонального розвитку. Таким лідером можуть бути Агенції регіонального розвитку, місцеві уряди або інші, спеціально призначені інституції.

Рівень другий _ формування робочих груп. Формування робочих груп слід здійснювати за напрямками, які будуть відображені в стратегічному плані. Тут також слід визначити групу, яка буде забезпечувати регулярні консультації та зібрання всіх груп. Прикладами робочих груп можуть бути:*

група, що визначає функції державного управління; *

розвиток туризму та відпочинок у регіоні; *

розвиток технічної інфраструктури; *

промисловий розвиток регіону; *

маркетингові дослідження території.

Рівень третій - визначення громадських організацій, необхідних для формування реального стратегічного плану.

У процесі стратегічного планування може виникнути ситуація, коли необхідно залучити ширші кола зацікавлених груп осіб та організацій.

Рівень четвертий - формування робочої версії стратегічного плану та її розповсюдження.

На цьому рівні узагальнюються результати роботи всіх груп та формується робоча версія стратегічного плану економічного розвитку регіону. Далі ця робоча версія розповсюджується серед громадськості, різноманітних організацій і установ для отримання зворотного зв'язку та збір думок про план. Це може бути здійснено шляхом анкетування, шляхом проведення зібрань в організаціях та установах, на зборах зацікавлених груп населення. На таких зборах виконавці плану зможуть дати відповіді на всі поставлені запитання та отримати інформацію про зауваження до сформованого плану.

Рівень п'ятий - формування кінцевої версії плану з урахуванням зауважень та розповсюдження кінцевої версії документу.

Після виявлення недоліків сформованого плану та їх урахування формують кінцеву версію плану. Усі думки щодо стратегічного плану мали б бути враховані, або принаймі було пояснення, яке робить зрозумілим, чому вони не можуть бути враховані. Далі необхідно розіслати копії документу в певній формі для всіх груп, які висловлювали зацікавлення процесом створення плану. Окрім того, доцільним є підготовлення версії плану для преси та мас-медіа взагалі. Такий підхід спричинить обговорення плану та дискусії щодо нього як на місцевому так і на загальнодержавному рівнях.

РОЗДІЛ 2.

Соціально-економічний аналіз, основні тенденції та існуючі проблеми розвитку Долинського району

2.1 Географічне розташування

Район розташований на західній окраїні Івано-Франківської області межує з Львівською областю, за 15км від оздоровниці Моршин, у 8км від сусіднього Рожнятівського району та 60км від Міжгірського району Закарпатської області. До обласного центру 58км. Районним центром є місто Долина, яке знаходиться на висоті 365-410м над рівнем моря, ліворуч гірської річки Свіча, притоки Дністра..

Через район проходить автомагістраль загальнодержавного значення другої категорії Стрий--Чернівці і дільниця Львівської залізниці Львів-Чернівці. Район зв’язаний автобусним та залізничним сполученням з деякими містами зарубіжних країн. Через район проходять нафтопроводи Долина-Дрогобич та Жулин-Дрогобич, продуктопровід Дрогобич–Калуш, а також одна з найпотужніших в Європі ліній електропередач ЛЕП-750 та газопровід високого тиску Уренгой-Помара-Ужгород.

Загальна площа території району– 1,25тис.кв.км. В структурі адміністративного територіального поділу Долинський район значиться з 1939 року. В підпорядкуванні району Долинська міська, Вигодська селищна та 29 сільських рад.

2.2 Історичний огляд

Історія Долинщини сягає сивої давнини, перша письмова згадка про район датується з другої половини Х ст. і є найстарішим регіоном Прикарпаття. Заселення тутешніх земель швидше за все зумовлено тим, що тут виявлені поклади солі, а ліси багаті на деревину. Перші згадки про Долинщину пов’язанні з правлінням польського короля Владислава Ягайла. Оскільки в давнину руські князівства були поділені на повіти і Долинщина належала до Жидачівського. Земельні акти засвідчують те, що в 1443 році після смерті Ягели володарем Долинщини став Михайло Кастелян .У 1525 році Долині було надане Магдебурзьке право і право на «роблення солі» а трохи пізніше на-палення горілки. Місцеве населення взялося видобувати ропу, та перша Долинська солеварня з’явилася лише