Але не тільки солевиварюванням славилася Долинщина. В селах району наприкінці ХVIII ст. діяли власні папірні, видобували залізну руду, займалися ливарною справою. Поряд з цим ремеслом розвивалися торгівля, землеробство, скотарство. Часто-густо мирну працю мешканців Долинщини та її околиць порушували набіги монголо-татарських завойовників, війни. У ХVI ст. повіт захопили польські магнати. Небувале спустошення пережив регіон у 1594 році, коли опинилися у важкому ярмі татарських ненаситників. Але жителі не мирилися із поневіряннями. Досить було спалахнути визвольній війні українського народу проти польських загарбників під проводом Богдана Хмельницького, як багато з них пішло в загін Семена Височана. Коли ж вибухнуло визвольне повстання 1740-61 рр., то зброю в руки взяло майже все населення.

Але сил, щоб здобути волю, а відтак утримати владу було замало. При першому поділі Польщі 1772 року землі Долинщини потрапляють до рук Австро-Угорщини, яка зберегла своє панування в країні до 1918 року .

Коли в Україні з’явилась можливість здобути державну незалежність, багато жителів повіту стали на захист Західно-Української Народної Республіки, гарячою лавиною влилися в ряди Української Галицької Армії. Після того, як Українська Народна Республіка перестала існувати, на Долинщину, а це був 1919 рік, знову повернулася польська влада, яка придушила найменші прояви волі та незалежності. У тридцяті роки на теренах Долинщини виникають підпільні осередки Організації Українських Націоналістів, провідником яких був Степан Бандера. Долиняни мужньо боролися супроти німецько-фашистських загарбників(1941-44рр.), протидіяли новому приходу більшовицької влади. Уже в 60-ті роки на Долинщині зародилася нова політична організація- Український Національний Фронт.

На початку XIX ст., коли розвивались дрібні мануфактурні виробництва, коли процвітала торгівля, відчувається раптовий наплив євреїв, які міцно тут вкоренилися. Протягом двох століть їх було в районі майже порівну з українцями. В результаті жахливих акцій, проведених німцями на початку сорокових років XX ст., єврейське населення зникло, а деякі сім’ї, що вціліли у воєнному пеклі, виїхали за кордон.

В довоєнний період жителі регіону були зайняті роботою на дрібних промислових підприємствах. Було кілька гарбарень (вичинка шкіри), кілька млинів, тартаків, свічкарня, клеярня, гончарня, оцтарня, саліна, нафтарня та ін. Крім того жителі району обробляли землю, випасали худобу (шкіра була сировиною для гарбарень).

Після війни всі дрібні приватні підприємства були ліквідовані. Населення було охоплене роботою в деревообробних та нафтових підприємствах, на лісозаготівлі, в колгоспах, на швейній, а згодом на прядильній фабриках у споживчому товаристві, в лісництві, на хлібокомбінаті. У радянські часи пріоритет в структурі господарства району займала деревообробна та нафтова промисловості.

За останні роки активно розвиваються нові форми ринкової економіки: малий і середній бізнес. Добре розвивається торгівля. Частково розвинуто сільське господарство. У користуванні селян малопродуктивні ґрунти. Площа угідь становить 26,5га. Добре розвинутий приватний сектор. Розвиваються фермерські господарства. Майже кожна родина має земельну ділянку, бо колгоспну землю розпаювали, і вирощує сільськогосподарські продукти для власних потреб, у багатьох господарствах утримують корів. Багато молоді їздить по світу, шукаючи заробітків. Значна частина жителів району займається приватною торгівлею.

В ході воєнних подій і зразу після війни в регіоні опинилось багато росіян, які займали переважно керівні посади на підприємствах, в установах, у навчальних закладах, в той же час відбулося велике переселення польських родин на історичні польські землі, а українців з Польщі поселяли на нашій землі. Сьогодні у районі живуть українці, незначна кількість поляків та росіян. Всього 69,8 тис. чол. населення.

2.3 Зовнішнє середовище та природні ресурси.

Клімат території помірно-континентальний з перевагою переносу повітряних мас з Атлантичного океану над переносом континентального повітря зі сходу. В зв’язку з цим зима відносно м’яка, літо помірно тепле та вологе. Середньорічна температура - (7.2°С), середня температура: зимою – (-7.1°С) , літом- (+12.6°С). Середня річна кількість опадів залежить від висоти над рівнем моря і коливається в межах 685-1200мм. Найбільша кількість максимальна в добу опадів–124мм. Кількість посушливих днів(вологість повітря менше 30 %) складає 9-10 в рік. Сніговий покрив в середньому 79 днів, найбільша глибина промерзання ґрунту сягає 83см. Вітер переважно південно - західний. Середня річна швидкість вітру складає 2.4 м/сек. Середня величина випаровування з водної поверхні складає 511мм. Середня тривалість без морозного періоду 155-160 днів, вегетаційного-205-215 днів. За умови тепло-вологозабезпеченості і особливостями розподілу інших метеорологічних факторів у регіоні виділено два кліматичні райони:

1.Надмірно зволожений, помірно теплий, що охоплює передгірську частину району.

2.Надлишково зволожений, що охоплює гірську частину району і ділиться на два вертикальних підрозділи:

- помірно теплий в гірських долинах;

- прохолодний до висоти 1000м та холодний вище 1000м.

На території району, проведено крупно-масштабне обстеження ґрунтів. Відповідно до природної загальності на території поширені дерново-підзолисті поверхнево-глейові і їх відміни різного ступеня розмитості. Поширені дерново-буроземні та буроземно-підзолисті поверхнево-глейові ґрунти та їх змиті відміни. По днищах балок та понижених місцях терас при близькому заляганні ґрунтових вод, сформувались болотні ґрунти. На низьких заплавах поширені сучасні руслові відклади, а на фрагментах високої заплави поширені дернові слаборозвинені сильнокам’янисті супіщані та дернові неглибокі ґрунти.

Згідно вимог чинного законодавства до особливо цінних земель на території району визначається агровиробнича група ґрунтів під шифром 192-Д (дерново-буроземні опідзолені глеюваті слабощебялюваті середньо суглинкові ґрунти теплого поясу (від 250 до 500м над рівнем моря).

Середня якість ґрунтів по області значно вища, ніж якість ґрунтів на території району. Це пов’язано з природним місцем розташування регіону в передгірській зоні. Сільськогосподарські землі становлять приблизно 90 % від загальної площі, в основному використовуються громадянами для ведення