Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовую-чи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання й старіння засобів праці та формами їхнього відшкодування існує певний взаємозв'язок (рис. 1.).

= , =

де Ар – річна сума амортизаційних відрахувань;

ОФ – повна первісна або відновна вартість об’єкта основних фондів;

Л – ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів;

Т – очікуваний термін корисного використання об’єкта основних фондів;

(ОФ – ОЛ) – вартість, що амортизується;

Ам – місячна сума амортизаційних відрахувань.

У таблиці 3 ми можемо розглянути вартість основних фондів та суму нарахованої амортизації згідно з податковим обліком за 2003 рік.

Таблиця 3. Вартість основних фондів та сума нарахованої амортизації згідно з податковим обліком (балансова вартість, тис. грн.)

Групи основних засобів | Вартість основних фондів на початок року | Збільшення вартості основних фондів | Зменшення вартості основних фондів | Вартість основних фондів на кінець року | Сума нарахованої амортизації за рік

Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої | 5806,8   | 5521,9 | 284,9

Автотранспорт, меблі, побутові прилади | 415,0 | 31,5 | 5,3 | 342,8 | 98,4

Інші ОФ, не віднесені до груп 1 і 2 | 4459,6 | 138,4 | 14,1 | 3945,2 | 638,7

ЕОМ, інформаційні системи | | 34,1  | 34,1 

Разом | 10681,4 | 204,0 | 19,4 | 9844,0 | 1022,0

По цих групах в податковому законодавстві встановлено квартальні норми амортизації:

1 група – 1,25%,

2 група – 6,52%,

3 група – 3,75%,

4 група – 15%. (Для ОФ придбаних до 1.01.2004р)

РОЗДІЛ ІІ

ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

2.1. Строки експлуатації.

Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передовсім активної частини основних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення строків експлуатації машин (устаткування), з одно-го боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобто змен-шення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого — призво-дить до збільшення собівартості продукції за рахунок амортиза-ційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощу-вання виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для розширеного їх-нього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктив-ності діючих знарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє ут-римання та експлуатацію.

Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у ви-робничому процесі протягом усього періоду функціонування. Найбільш поширеною є методика визначення оптимальних строків експлуатації виробничого устаткування за мінімальною величиною так званих питомих затрат суспільної праці на одиницю корисно-го ефекту (наприклад, сумарної продуктивності устаткування за різних строків його функціонування). Проте результати спеціаль-них досліджень свідчать, що найбільш істотний вплив на еконо-мічно доцільний строк експлуатації устаткування справляють два фактори — щорічний розмір амортизації та середньорічні ремонтні витрати. Це уможливлює практичне застосування простішого і наочнішого методу оптимізації строків експлуатації - через міні-мізацію сумарної величини цих економічних показників з викори-станням графічного способу.

2.2. Відтворення основних фондів.

Нагромадження та оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснен-ня відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що пе-редбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окре-мих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, мо-дернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є здійснюва-ним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До рекон-структивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недо-цільною. Піл розширенням діючого підприємства заведено розумі-ти спорудження його другої та наступних черг, додаткових вироб-ничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язани-ми елементами єдиного відтворювального процесу, які доповню-ють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня еко-логічної безпеки виробничо-господарської діяльності.

2.3. Показники ефективності відтворення основних фондів.

Система показників, яка може вичерпно харак-теризувати ефективність основних фондів, охоп-лює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; дру-гий — показники рівня використання основних фондів у цілому та