Для того щоб теорія була завершеною, потрібно розглянути ще дві змінні, що істотно впливають на обстановку в країні, — випадкові події й дії уряду. Випадкові події — це ті, які керівництво фірми (а найчастіше й уряд країни) не може контролювати: винаходи, «прориви» в основних технологіях, війни, інші політичні події за кордоном, а також різкі зміни потреб і попиту на закордонних ринках. Ці події спричинюють момент невизначеності, що може «розморозити» або змінити структуру галузі й тим самим дати можливість фірмам однієї країни обійти фірми іншої. У багатьох галузях такі «випадки» чимало сприяли зміні позицій у конкурентній гонці. Дії уряду в особі державних установ будь-якого рівня можуть і підсилити, і послабити конкурентні переваги країни. Особливо чітко це видно при аналізі впливу політики уряду на кожний з детермінантів. Так, антимонопольна політика позначається на конкуренції на внутрішньому ринку, законодавчі акти можуть спричинити зміну попиту на внутрішньому ринку, асигнування на утворення можуть змінити положення деяких факторів виробництва, а державні закупівлі — стимулювати родинні й підтримуючі галузі.

Технологія формування конкурентних переваг являє собою комплекс маркетингових процедур і способів їхнього виконання, призначених для кращого позиціювання підприємства в конкурентному середовищі. Принциповими особливостями цих технологій є:

систематичний характер виконання, зумовлений динамічністю конкурентного середовища й необхідністю її постійного моніторингу;

висока відповідальність при їхньому розробленні й виконанні, зумовлена сильним впливом розроблювальних рішень на найважливіші економічні показники;

інерційність прояву наслідків підготовлюваних рішень і як наслідок — неможливість оперативного усунення небажаних наслідків;

складність організаційної підтримки реалізації технологій через їх багатофункціональність та необхідності координації робіт між різними ієрархічними рівнями управління підприємством;

інтерактивність, що пояснюється наявністю великої кількості не формалізованих процедур і необхідністю введення окремих корективів внаслідок змін кон'юнктури;

необхідність потужної інформаційної підтримки у вигляді статистичних даних, результатів панельних досліджень і так званих слабких сигналів;

багатокритеріальність, пов'язана з багатоаспектним характером як процесів управління, так і стану конкурентного середовища.

Результат реалізації цих технологій — широкий клас складних управлінських рішень, орієнтованих одночасно, принаймні, у трьох просторах: товарному, регіональному й функціональному. Причому функціональний аспект з погляду технологічності підготовки найбільш значимий. Так чи інакше, технологія повинна бути у будь-якому управлінському процесі. У зв'язку з цим розроблювати технології формування конкурентних переваг необхідно для замкнутого управлінського циклу, що включає аналітичні роботи, стратегічну й тактичну діяльність підприємства. Фундаментом для пошуку конкурентних переваг є аналітична робота з вивчення стану й тенденцій розвитку ринку в цілому й активності конкурентів зокрема.

Етап процесу формування конкурентних переваг допускає порівняльний аналіз можливостей фірми, а також стану й тенденцій розвитку конкурентного середовища. Його мета — виділити ті ключові переваги, які в ситуації, що створилася, забезпечать довгострокове економічне зростання. Технологія пошуку включає спеціальні процедури локалізації аналітичної роботи, визначення потенційних можливостей зростання, аналіз причин та умов виникнення конкурентних переваг. Результати відображаються в розроблювальній конкурентній карті ринку.

Пошук конкурентних переваг може не мати сенсу, якщо ринок не дає можливостей для економічного зростання. Місткість ринку, характер його розподілу між конкурентами, інтенсивність конкурентної боротьби є, з одного боку, ключовими факторами, що визначають привабливість бізнесу, а з іншого — базовими параметрами, що визначають конкурентні переваги. їхня оцінка необхідна для визначення потенційних можливостей зростання на досліджуваному товарному ринку.

Одним з найбільш загальних виражень міри досягнення цілей підприємства є його фактична ринкова частка. її розрахунок потребує точного визначення місткості ринку. У зв'язку з відсутністю офіційної статистики по обсягах продаж багатьох товарів для вимірів ємності можна скористатися рядом додаткових рахункових процедур, що використовують дані про структурні характеристики пропозиції товарів; інформацію, одержувану в ході панельних досліджень; дані про інтенсивність споживання й середній строк експлуатації товару; параметри первинних, повторних і додаткових продаж.

Однак при всій інформативності показника ринкових часток для цілей аналізу практичний інтерес має не тільки її розрахунок, а й оцінка динаміки. За факторним аналізом і його спеціальними процедурами можна розкласти динаміку на позитивні й негативні складові. Фактори, що забезпечують зростання частки, визначають сферу пошуку довгострокових конкурентних переваг; фактори, що сприяють зниженню, містять недоліки конкурентної політики.

Для того щоб детальніше оцінити причини й умови виникнення конкурентних переваг, необхідно по групі позитивних факторів зростання ринкових часток провести порівняльний аналіз комплексу маркетингових коштів, що використовуються на ринку. Завершенням технології пошуку є побудова конкурентної карти ринку в результаті перехресної класифікація конкурентів по ключових характеристиках міри їхнього домінування на ринку — розміру й темпах зростання ринкових часток по конкретному типі продукції.

Оцінка положення конкурентів дає можливість вирішити ряд взаємозалежних завдань: визначити особливості розвитку конкурентної ситуації; установити міру домінування фірми на ринку; виділити найближчих конкурентів і встановити відносну позицію фірми серед учасників ринку. Класифікація конкурентів дає можливість систематизувати виявлені конкурентні переваги й простежити, як