Курсова робота

Планування та фінансування видатків на утримання установ охорони здоров’я

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Загальний стан системи охорони здоров'я в Україні………………………..5

2. Обчислення витрат на медичні послуги……………………………………13

3. Планування та фінансування видатків на утримання установ

охорони здоров’я……………………………………………………………..20

4. Зарубіжний досвід щодо фінансування системи охорони здоров'я……….25

Висновки та пропозиції…………………………………………………………27

Список літератури………………………………………………………………30

Вступ

Поглиблення демографічної кризи, вражаючі показники смертності та захворюваності населення, особливо працездатного віку, від травм, отруєнь, нещасних випадків, швидке поширення серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань, ВІЛ/СНІДу і туберкульозу загрожують національній безпеці та унеможливлюють економічне зростання України в майбутньому. За роки незалежності чисельність громадян нашої держави скоротилася з 52 до 47 мільйонів.

На показники здоров'я населення значною мірою впливають соціально-економічні чинники, екологія, спосіб життя, а також доступність та рівень медичної допомоги. За період з 2000 по 2005 рік розмір фінансування сфери охорони здоров'я зріс більш як удвічі (2000 рік - 4,8 млрд грн; 2005 рік - 12,6 млрд грн)! Чи відчули це збільшення громадяни України з точки зору поліпшення доступності та якості медичної допомоги чи медичні працівники з точки зору підвищення рівня оплати праці та поліпшення умов роботи? Можна впевнено сказати: ні!

Зростання вартості лікування та збільшення неофіційних платежів зробили медичну допомогу недоступною для широких верств населення. На сьогодні ми маємо найбільшу мережу медичних закладів охорони здоров'я в Європі, найбільшу кількість лікарів. Чи задоволені громадяни України станом справ у системі, що покликана забезпечувати збереження та відновлення найдорожчого їхнього надбання - здоров'я? Чи здатна система, яка "відстала" від інших суспільно важливих сфер держави на 15 років і формально "залишилася" в Радянському Союзі, задовольняти потребу в здоров'ї громадян України в нових ринкових умовах, побудованих на принципах прозорості, економічної ефективності та якості? І знову - негативна відповідь. Такий стан речей - це виклик суспільству і владі, що вимагає адекватного системного реагування. Сьогодні всі - і Президент, і урядовці, і парламентарі, і медики, і пацієнти - розуміють: потрібні радикальні зміни.

Дискусії стосовно реформування системи охорони здоров'я найчастіше зосереджуються на питаннях, пов'язаних із наданням медичних послуг і пошуком шляхів фінансування та організації медичної допомоги у найбільш раціональний, з економічної точки зору, спосіб. При цьому менше уваги приділяють тому, яким чином можна скоротити потребу в медичних послугах шляхом впливу на основні показники здоров'я населення та ефективніше використати наявні ресурси. Якщо кінцева мета існування системи охорони здоров'я полягає в максимальному поліпшенні здоров'я населення, то реформування цієї сфери має стати частиною більш широкої стратегії і не обмежуватись суто медичною галуззю.

Сьогодні українські лікарі виконують свої обов'язки в нелегких умовах. Виклики, що постали перед ними, вже давно переросли у питання національної безпеки. Їх не розв'язати лише ліками і рецептами. Здоров'я нації потребує підвищеної уваги не тільки лікарської громадськості, але й активної міжвідомчої співпраці у владі і підвищення відповідальності кожної конкретної людини за стан власного здоров'я.

Чинна політика держави в галузі охорони здоров'я побудована на принципах лікування хвороб, а не їх профілактики, утримання лікувальних закладів, а не на збереженні здоров'я своїх громадян.

Тому, на мою думку, розгляд вищеперечислених проблем та завдань на сучасному етапі розвитку України є важливим та актуальним.

Метою курсової роботи є огляд загального стану системи охорони здоров'я та планування і фінансування видатків на утримання установ охорони здоров’я.

Предметом дослідження є система охорони здоров’я.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, структурний.

Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

1. Загальний стан системи охорони здоров'я в Україні

Однією з основних проблем, що постає перед українським народом в часи сьогодення, є недостатність впливу системи охорони здоров'я на стан здоров'я населення. Збереження і поліпшення здоров'я має бути одним із найважливіших пріоритетів нації, метою проведення соціально-економічних реформ. І саме стан здоров'я має стати головним критерієм доцільності й ефективності будь-якої діяльності. Вкрай необхідною є орієнтація державної політики на оздоровлення умов життя, зокрема, умов праці, побуту, дітородної діяльності, в рамках стратегії, яка втілюється в усіх країнах Європи під назвою "Здоров'я для всіх" [8, c.127].

Благополуччя кожної людини безпосередньо залежить від стану її здоров'я, рівень якого визначає роль кожної людини в житті й розвитку суспільства.

Здоров'я залежить від багатьох чинників (генетики, довкілля, способу та умов життя), на поліпшення яких сучасна система охорони здоров'я практично не впливає.

В Україні продовжує зберігатися складна демографічна ситуація, зумовлена низьким рівнем народжуваності та зростанням смертності. Високими залишаються рівні загальної смертності, основними причинами якої є хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, нещасні випадки, отруєння і травми. Стандартизований коефіцієнт смертності населення в Україні (14,1‰) удвічі вищий, аніж у країнах Європейського Союзу (7‰). Спостерігаються виражені регіональні відмінності у показниках смертності. Рівні смертності сільського населення вищі, аніж серед мешканців міст. Надзвичайно високі показники смертності населення в працездатному віці, які в 2-4 рази вищі за такі показники в розвинених країнах. Різкої вираженості набув феномен чоловічої "надсмертності": смертність чоловіків віком 25-44 роки майже в 4 рази перевищує смертність жінок аналогічного віку.

Постійно скорочується очікувана тривалість життя (з 1990 по 2003 рік майже на 3 роки). Внаслідок цього розрив із середньоєвропейськими показниками становить більше 6, а з показниками країн Євросоюзу більше 10 років. Найвищим у Європейському регіоні залишається рівень природного зменшення кількості населення, що веде до швидкої депопуляції. Стрімке постаріння населення, яскраво регресивний характер його відтворення, коли частка