Бухгалтерський облік та облік витрат. Бухгалтерський облік (фінансовий облік) забезпечує інформаційне підґрунтя для здійснення обліку витрат (оперативного/управлінського обліку), але не може його замінити. Разом, бухгалтерський облік та облік витрат постачають дані, на основі яких розробляються показники господарської діяльності організації — ці показники покладено в основу оцінки господарської діяльності та процесу прийняття рішень. Бухгалтерський облік надає інформацію для різних служб поза ор-ганізацією, до яких, зокрема, належать податкові служби; облік витрат, натомість, використовується лише для внутрішніх цілей організації [14, c.27].

Основна відмінність між бухгалтерським обліком та обліком витрат полягає в тому, що ведення бухгалтерії є обов'язковою вимогою до державних та приватних підприємств, що передбачає необхідність складання щорічних фінансових звітів, а ведення обліку витрат не є законодавчо визначеною вимогою. Бухгалтерська звітність показує стан справ загалом по організації, натомість, облік витрат зосереджується переважним чином на інформації про діяльність різних організаційних підрозділів, відділень. Бухгалтерська звітність ведеться відповідно до загальноприйнятих принципів та за історично прийнятою схемою. Облік витрат у центр уваги ставить прогнозування очікуваних у майбутньому витрат та прибутків.

Відповідно, облік витрат у лікарнях має на меті реалізацію двох функцій. По-перше, забезпечення керівного складу адекватними даними, що сприяють прийняттю найбільш оптимальних рішеннь у процесі аналізу прибутковості лікарні, при визначенні цін на товари чи послуги, проведення закупівель та врешті-решт, у процесі прийняття рішень стосовно того, які товари чи послуги вироб-ляти та у якому обсязі. По-друге, облік витрат здійснює інфор-маційне забезпечення процесів планування, контролю та оцінки ефективності діяльності лікарні, при чому ці процеси представлені довгостроковим та короткостро-ковим плануванням (бюджетуванням) та періодичним звітуванням для реалізації зворотного зв'язку та контролю.

Як обчислювати витрати? Система обчислення витрат, як правило, передбачає здійснення обліку витрат у два етапи: акумулювання витрат та їх категоризація, наприклад, витрати на оплату праці, матеріали та послуги, накладні витрати, та подальший розподіл кошт на конкретну статтю витрат. Ці об'єкти можуть бути представлені центрами витрат/відділеннями, послугами, товарами та замовниками. Обчислення витрат по різних відділеннях називається обліком по центрах витрат та проводиться лише в адміністративних цілях. Сьогодні європейські лікарні загалом мають щонайменше два адміністративних рівні (лікарня взагалі та підпорядковані клінічні відділення) і, відповідно, два рівні бюджетування. Друга група об'єктів нарахування вартості — це фактичні послуги та товари. Обчислення собівартості товарів та послуг базується на даних, отриманих в результаті обліку по центрах витрат. Необхідність а обчисленні собівартості товарів та послуг постає тоді, коли лікарня починає продавати послуги замовникам, наприклад, районним управлінням охорони здоров'я, страховим компаніям, що здійснюють медичне страхування, та пацієнтам. Таким чином, облік по центрах витрат має місце і в бюджетних організаціях, але останнім навряд чи потрібне обчислення собівартості послуг, оскільки джерелом їх доходів є бюджет, а не ціни на послуги [11, c.3].

Щодо способу ведення обліку витрат різні відділення лікарні розподіляються за трьома категоріями: до першої категорії відносять адміністративні служби та служби забезпечення, до другої — клінічні служби (клінічні лабораторії, інтенсивна терапія, операційні та аптеки), а до третьої — відділення лікарні. Стаціонарні та амбулаторні клінічні відділення в системі обліку витрат лікарні називаються кінцевими центрами витрат, оскільки вони безпосередньо виробляють послуги для клієнтів, які представляють зовнішнього замовника. Служби забезпечення називаються вихідними чи посередницькими центрами витрат, оскільки вони виробляють послуги переважним чином для кінцевих центрів витрат.

Існує два основних підходи до обчислення собівартості. Перший має назву калькуляція прямих витрат. При цьому підході непрямі витрати не розподіляються по об'єктах нарахування вартості. Цей метод доцільно застосовувати у ситуаціях, де більшість витрат є прямими, що сьогодні трапляється дуже рідко. Таким чином, незважаючи на відносну простоту цього методу, калькуляція прямих витрат виробництва загалом є застарілою. Другий підхід називається методом калькуляції непрямих витрат. Цей метод вимагає двоеталної процедури розподілу витрат. На першому етапі накладні витрати розподіляються з вихідними центрами витрат. На другому етапі, накладні витрати центру витрат розподіляються по об'єктах нарахування вартості (напр., товарах чи послугах), через використання баз розподілу/рушіїв витрат, характерних для другого етапу. Застосування двоеталної процедури розподілу витрат передбачає реалізацію чотирьох кроків. Перший крок полягає у розподілі всіх накладних витрат по кінцевих виробничих та сервісних центрах витрат, другий крок передбачає перерозподіл витрат, що раніше були розподілені по сервісних центрах витрат, на кінцеві виробничі центри витрат, третій крок — обчислення окремих коефіцієнтів накладних витрат для кожного виробничого центру витрат та, врешті-решт, розподіл накладних витрат центру витрат на товари, чи інші встановлені об'єкти нарахування вартості.

Обчислення собівартості послуг. Пацієнти та їх категорії. Цілком очевидно, що для обчислення собівартості будь-яких медичних послуг, перш за все, необхідно визначити що є медичною послугою. Медичною послугою може вважатись будь-який вид діяльності, спрямованої на підтримку життєвих функцій пацієнта, отримання знань про стан здоров'я пацієнта та його поліпшення. Прикладів таких послуг багато: обстеження, лікування, операції, аналізи, призначення медикаментозного лікування та послуги стаціонарного догляду пацієнтів. Вилікований пацієнт (чи вирішена медична проблема) може вважатись "кінцевим результатом виробництва" в лікарнях та становить основу для контролю витрат, в той час, коли продукти виробництва (ліжко-дні, лабораторні дослідження чи операції) є лише проміжними складовими кінцевої послуги [11, c.4].

Якщо нам необхідно отримати адекватні дані по вартості лікування окремо взятої