Отже, ми отримуємо два підходи до обчислення собівартості медичних послуг. Перший можна визначити як „знизу-догори", чи мікро-метод обчислення собівартості, який полягає у калькуляції витрат на всі окремі послуги та використання цих послуг окремими пацієнтами. Реалізація такого підходу здебільшого забезпечується комп'ютеризованими інформаційними системами, які збирають всі дані по використанню лікарняних послуг окремо взятим пацієнтом. Необхідні дані включають, зокрема, перелік послуг, наданих в операційних, лабораторіях, радіологіях, лікарняних палатах, послуги пральні, кухні, тощо. Така модель обчислення собівартості передбачає наявність конкретних даних по витратах, крім того, її запровадження потребує відносно великих коштів, оскільки необхідно забезпечити значний обсяг даних та інформації.

Другий підхід можна визначити як „моделювання витрат". На відміну від мікрометоду обчислення собівартості, метод моделювання витрат не вимагає збору додаткових даних щодо використання медичних послуг окремими пацієнтами (такою є практика більшості лікарень України ). Такий підхід можна описати як "згори-донизу": при його застосуванні загальні витрати, пов'язані з функціонуванням лікарні, спочатку, замість розподілу по окремих пацієнтах, розподіляються по клінічних центрах витрат (наприклад, по хірургічних чи гінекологічних відділеннях), а потім — по категоріях послуг (наприклад, згідно з клініко-статистичними групами (ОКО) із використанням ряду показників та індексів діяльності та даних по витратах зі статистичних звітів лікарні. Таким чином моделюються відношення між витратами, видами діяльності та категоріями послуг. Це значить, що для калькуляції собівартості необхідні для надання послуги ресурси (що визначаються згідно з медичними стандартами) та визначення вартості цих ресурсів. Така калькуляція вже здійснюється в Україні. В рамках проекту ЄС, вже були розроблені чотири категорії клініко-статистичних груп для стаціонарної, поліклінічної медичної допомоги, первинної медицини та стоматології, які засновані на існуючих в Україні стандартах охорони здоров'я. Така система категоризації буде інтегрована до інформаційних систем пілотних лікарень.

Нормативні витрати (одиниці відносної вартості) визначаються шляхом оцінки інтенсивності медичної допомоги. Існують системи вимірювання робочого навантаження в рамках яких розробляються, зокрема, коефіцієнти витрат та вартість одиниці продукції для кожної окремої послуги. В основу таких розробок може бути покладено, наприклад, дослідження, середніх витрат часу на надання послуги. Вартість одиниці продукції може бути представлена середньою кількістю корисних хвилин технічного, організаційного та невикористаного робочого часу для реалізації визначеної послуги. Коли у якості детермінанта витрат використовується час, ми підходимо до калькуляції собівартості на основі почасової ставки: загальні витрати діляться на кількість годин чи хвилин для отримання середньої вартості одиниці часу. Помножуючи отриману середню вартість одиниці часу на кількість одиниць часу, необхідних для реалізації відповідної послуги, ми отримуємо вартість цієї послуги.

На практиці методики, що розробляються для обчислення собівартості медичних послуг, часто поєднують елементи як мікрометоду обчислення собівартості, так і моделі "згори-донизу". Однак, жодна з наведених моделей не представляє "справжніх" витрат на лікування пацієнтів кожної групи. Метою моделі "згори-доии-зу" є підрахунок прогнозованих середніх витрат на послуги в рамках послідовного систематичного підходу. Таким чином забезпечується можливість порівняння результатів діяльності різних установ, а також, можливість використання отриманих результатів в управлінні та в процесі відшкодування витрат. У кожній моделі обчислення собівартості має бути чітко визначено, які статті витрат (собівартості) включаються до розрахунків, а які не беруться до уваги. Більше того, нам необхідно знати, яким чином розподіляти кошти, що не витрачаються безпосередньо на догляд за пацієнтом, і яким чином витрати спільного виробництва мають розподілятись за різними продуктами.

На щастя, точність розрахунку витрат не відіграє вирішальної ролі в процесах управління, де важливішим є визначити з достатньою точністю обсяг допомоги. При точному визначенні обсягів необхідної допомоги, лише у випадку суттєво помилкової оцінки вартості, остання може зашкодити адміністративним рішенням. Оскільки від адміністраторів лікарень загалом вимагають точного визначення обсягів допомоги, навряд чи вони витрачатимуть багато власного часу на суперечки стосовно незначних коливань ціни одиниці продукції, натомість, вони прагнутимуть якомога ефективніше та доцільніше використовувати наявний обсяг ресурсів.

Однак, у випадку неточного виміру обсягів допомоги, менеджери лікрень можуть навіть бути покарані за некоректні розрахунки кількості послуг, що мають бути надані різними клінічними відділеннями. У такому випадку, використання неадекватних кількісних показників провокує неспроможність стимулювати ефективне функціонування закладу. Отже, розподіл витрат по клінічних відділеннях можна здійснити лише за наявності коректних кількісних розрахунків обсягів допомоги. На щастя, більшість кількісних розрахунків у лікарнях проводяться із урахуванням кількості пролікованих пацієнтів, при чому сучасні інформаційні технології значно сприяють , реєстрації даних.

Таким чином для підвищення ефективності та продуктивності функціонування лікарень, необхідно забезпечувати керівників клінічних відділень точними розрахунками обсягів допомоги та адекватними розрахунками вартості ресурсів, необхідних для надання медичних послуг.

3. Планування та фінансування видатків на утримання установ охорони здоров’я

Програма дій уряду «Реформи заради добробуту» має потужний блок питань з охорони здоров’я, у 2005р. прийнято близько 20 законів із різних проблем галузі, в тому