Економія бюджетних коштів вже дорівнює 5 мільйонам гривень, за рахунок яких додатково закуплено, зокрема протитуберкульозних препаратів на суму 2,4 мільйона гривень та 41 санітарний автомобіль на суму 868 тисяч гривень.

До позитивних тенденцій можна віднести зростання обсягу бюджетних асигнувань на медикаменти та харчування, що спрямовується із бюджетів усіх рівнів. Видатки на медикаменти зросли більше ніж у 2 рази за останні 3 роки. Витрати на харчування збільшилися у 1,5 разу.

За 9 місяців 2005 р. зросли обсяги виробництва вітчизняних лікарських засобів на 128 мільйонів гривень. Нині вітчизняна фарміндустрія на 38% забезпечує наш ринок медпрепаратів. Це створює суттєву економію коштів галузі та населення, адже українські ліки в середньому на 20–60% дешевші за імпортні аналоги.

Проведена наполегливу роботу щодо залучення позабюджетних коштів. Це благодійні внески і кошти, отримані за страховими угодами, кошти підприємств та фінансування за міжнародними програмами тощо.

У 2005 р. надійшло близько 180 мільйонів гривень, а за 4 місяці поточного року — вже 259 мільйонів. Це більше ніж за минулий рік на 44%, а в порівнянні з 2004 — на 67%

Позитивна бюджетна політика 2006 р. стосовно охорони здоров’я буде сприяти реалізації ряду позитивних змін, адже передбачена низка принципових фінансових тенденцій:

1. Збільшення видатків на охорону здоров’я за зведеним бюджетом на 821 мільйон гривень, або на 19%.

2. Підвищення ролі Державного бюджету у зведеному бюджеті охорони здоров’я на 3,6%.

3. Збільшення обсягу видатків із Державного бюджету на виконання програм з охорони здоров’я у 2 рази і на централізоване придбання ліків і протезів у 3,4 разу.

4. Збільшення обсягів видатків по закладах і установах, підпорядкованих Міністерству охорони здоров’я в цілому на 289 мільйонів гривень.

Тільки спільні скоординовані зусилля всіх гілок влади у державі на покращання здоров’я народу приведуть до розквіту нашої незалежної держави, де житимуть багаті і здорові люди. Цьому сприятиме міжгалузева програма «Здоров’я нації», яка розробляється за дорученням Президента України.

4. Зарубіжний досвід щодо фінансування системи охорони здоров'я

Забезпечення достатнього за обсягами та ефективного фінансування є головною запорукою нормального функціонування системи охорони здоров'я в будь-якій країні.

Як свідчить світовий досвід, будь-яка система охорони здоров'я більшою чи меншою мірою стикається з проблемою дефіциту фінансових ресурсів. Кожна з країн Європейського Союзу у свій час вдавалась до реформування національної системи охорони здоров'я. В країнах Східної Європи (Польщі, Естонії, Хорватії, Угорщині, Словенії), де рівень формальної зайнятості населення досить високий, новий підхід до фінансування охорони здоров'я передбачав не збільшення обсягу витрат, а сприяв їх раціональному викориаанню. В той же час країни з менш формальною економікою (Росія, Румунія, Албанія) не змогли запровадити механізми ефективного фінансування через особливості виплат та оподаткування [13, c.2].

Запровадження медичного страхування (МС) було ключовим аспектом реформування системи охорони здоров'я в усіх країнах СЄ та колишнього СРСР і викликало широку дискусію як в урядових колах, так і серед медиків та загального населення. У більшості країн суперечку вирішили на користь обов'язкового медичного страхування, але сектор охорони здоров'я зіткнувся з рядом дилем; соціальне страхування на конкурентній основі чи тільки з одним покупцем; загальнонаціональний чи децентралізований збір коштів; накопичення ресурсів та організація закупівлі послуг тощо. Необхідно було уточнити роль та обов'язки нових організаційних структур та їх зв'язки з міністерством охорони здоров'я, міністерством фінансів, іншими місцевими структурами.

В Україні (державі з відносно високим рівнем неформальної зайнятості) існує бюджетна система фінансування та розподілу ресурсів. Водночас, існує високий процент неформальних платежів. Важливим аспектом загальної реформи охорони здоров'я в Україні є посилення ролі соціальних інституцій. підготовка управлінського персоналу, підвищення відповідальності МОЗ, обласних, районних відділів охорони здоров'я щодо впровадження реформи медичної сфери. Запровадження обов'язкового медичного страхування буде забезпечувати прозорість виконання поставлених завдань та підвищить ефективність роботи медичного персоналу.

Для ефективної роботи медичних закладів менеджерам лікарень потрібне правильне стратегічне планування, правова база та інструменти управління для прийняття рішень щодо ефективного розміщення фінансових та людських ресурсів. У першу чергу повинні бути створені автономні медичні заклади і районні відділення охорони здоров'я (РВОЗ). Для цього необхідно аби обласна влада погодила стратегією реформування охорони здоров'я та створення автономних закладів на території області. Районна влада, у свою чергу, повинна підтвердити повноваження та завдання різних провайдерів медичних послуг, а також ухвалити статути нових автономних підприємств.

Висновки та пропозиції

Погіршення стану здоров'я населення спричинює об'єктивне зростання потреб у медичній допомозі, які не можуть бути задоволені наявною системою охорони здоров'я, заснованою на застарілих принципах.

За цих обставин необхідним є створення ідеологічно нової системи охорони громадського здоров'я, діяльність якої має бути спрямована на поліпшення соціального, фізичного та психічного здоров'я громадян через вплив на біологічні, економічні, політичні чинники і довкілля. Досягнення цієї мети полягає у застосуванні програмно-цільового методу використання ресурсів галузі охорони здоров'я й у системному підході, що передбачає тісне міжвідомче співробітництво - максимальне обмеження тютюнопаління, проведення широкомасшабної антиалкогольної пропаганди з економічно виваженим зменшенням попиту та пропозиції, спрямування певної частки підвищеного акцизу на "гріховні товари" в охорону здоров'я, залучення широких верств населення до фізичної активності, забезпечення якісною питною водою, зміна стереотипу харчування, поширення соціальної реклами та обмеження комерційної реклами лікарських засобів і продуктів, які справляють негативний вплив на здоров'я.

Державна політика щодо профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом і туберкульозом довела свою неефективність. Очевидним є те, що боротьба з цими інфекційними хворобами і їх причинами не стала стратегічним завданням влади на всіх рівнях.

Ключовим