Основною стратегією має стати створення якісно нової системи медичного забезпечення населення шляхом чіткої структуризації медичної допомоги з пріоритетним розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на основі організаційних, економічних і медичних переваг.

Сімейний лікар, підготовлений відповідно до сучасних вимог, працюючи безпосередньо з родиною, нестиме пряму відповідальність за здоров'я всіх її членів не тільки в моральному плані, але й у фінансовому. Для цього мають бути змінені економічні засади його діяльності. Результати роботи сімейного лікаря оцінюватимуть за показниками стану здоров'я населення.

Структура видатків на первинну МСД повинна збільшиться до 30% бюджетного фінансування.

Для підвищення доступності якісних ліків мають бути створені відповідні лабораторії щодо визначення їхньої якості та встановлені базові ціни на основні лікарські засоби, що дасть можливість знизити вартість їх.

Формування та реалізація державної політики, забезпечення доступності і якості медичної допомоги має здійснюватись на принципах пріоритетного розвитку первинної ланки - загальної (сімейної) практики, що, безперечно, потребуватиме внесення змін до нормативної бази сфери охорони здоров'я і розробки відповідно до міжнародних вимог стандартів діагностики, лікування та організації медичної допомоги на основі науково обґрунтованої медичної практики.

Які реальні шляхи поліпшення фінансового стану галузі? По-перше, це необхідність багатоканального фінансування медичної сфери, розвиток і легалізація платних медичних послуг при одночасному зростанні державного фінансування. Вагомим внеском в цю справу може бути прийняття та поетапне запровадження закону України про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, адже нині жодна країна в світі не фінансує галузь охорони здоров’я виключно із бюджету.

По-друге, запровадження гарантованого державою безоплатного рівня та обсягу медичної допомоги. Проект такої постанови Кабінету Міністрів вже підготовлено. Це дозволить захистити права громадянина на отримання як гарантованих державою медичних послуг, так і послуг більшого обсягу та вищої якості у державному та недержавних секторах медичної допомоги. Для цього необхідно розширювати і підтримувати мережу недержавних закладів охорони здоров’я і створити реальний ринок медичних послуг для активізації альтернативних джерел фінансування медицини.

Конкуренція між закладами охорони здоров’я з надання медичних послуг сприятиме зростанню їх якості, а також легалізації існуючих тіньових фінансових потоків у сфері охорони здоров’я.

По-третє, створення єдиного медичного простору у регіонах. Це усуне невиправдані бюджетні витрати на утримання паралельних медичних структур. Робота у цьому напрямку значно активізувалася в цьому році.

Необхідна також реальна підтримка власного фармацевтичного виробника для забезпечення фармацевтичного ринку дешевими та якісними ліками. Дійовим чинником могло б стати підвищення до 15% тендерної преференційної поправки до ціни продукції вітчизняного виробництва, а також врегулювання проблеми державного замовлення на закупівлю вакцин, інсулінів та препаратів для лікування соціально небезпечних хвороб.

Потрібна подальша реструктуризація системи охорони здоров’я зі зміщенням акцентів на первинну медико-санітарну допомогу. Це суттєво знизить потребу у високозатратній спеціалізованій допомозі. Усе зазначене вище потребує внесення відповідних змін до нормативно-правової бази медичної сфери, перш за все до «Основ законодавства України про охорону здоров’я» з метою їх приведення у відповідність до стандартів Європейського Союзу.

Список літератури

1. Закон України. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

2. Богиня Д., Волинський Г. До питання щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. України. - 1994. - № 3. - С. 29-34.

3. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.

4. Видатки державного бюджету України// Фінанси України. - 2000, - № 5. - С. 76.

5. До проблеми виконання державного бюджету України// Бізнес-інформ. - 1999. - № 9-10. - С. 45.

6. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів // Екон України. - 1995. - № 1. - С. 12-21.

7. Д’яконова І.І. Удосконалення методів регулювання доходів і видатків державного й місцевого бюджетів //Фінанси України. – 1999. - №3. – с.125-129.

8. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник для вузів. – 2-е видання. – К.: Наукова думка, 1999. – 304с.

9. Епифанов А. О. Механизм регулирования комплексного социально-экономичсского развития обласного региона в условиях перехода к рынку. - Харьков: Основа, 1993. - 76 с.

10. Іванух Р., Крижановський Б. Економічні реформи і розвиток продуктивних сил України // Екон. України. - 1994. - № 3. - С. 35- 44.

11. Ліннакко Е. Обчислення собівартості медичних послуг // Сімейний лікар. – 2005, №9. – С.3-4.

12. Макконнел К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. - К.: Хагард-Демос, 1993. - 785 с.

13. Малагардіс А. Стратегічне планування для ефективного розміщення ресурсів та управління медичними послугами в Україні // Сімейний лікар. – 2005, №9. – С.2.

14. Макаров В.Г. «Теория бухгалтерского учета» – К.: Вища шк., 1997. – 383с.

15. Макроекономічні показники за 1-ше півріччя 2005 р.// Фінанси України. - 2005. - № 10. - С. 75.

16. Опарін В.М. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні //Фінанси України. – 2000. - №9. – с.126-133.

17. Павлюк К.В. Проблеми формування бюджету розвитку //Фінанси України. – 2000. - №1. – с.59-65.

18. Суторміна В.М., Федосов В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій. – К.: Либідь, 1993.– 247с.

19. Федосов В. М; Огородник С. Я; Сутормина В. И. Государственные финансы. - К.: Либідь, 1991. - 276 с.