(2.8)

де Пн – відсоток виконання норм;

Пб – база, від якої починають користуватися прогресивними розцінками, %;

Кр – коефіцієнт збільшення основної розцінки.

Акордною формою називають відрядну оплату праці за кінцеві результати виробництва, тобто за виконання у визначений період закінченого комплексу робіт. При ній колективу чи окремому працівнику встановлюють загальну суму оплати праці за виконання встановленого комплексу робіт.

Погодинна форма характеризується тим, що в основу всіх розрахунків кладеться відпрацьований час, незалежно від кількості виконаної роботи. На підприємствах почасова форма оплати праці зустрічається у вигляді двох систем:

- проста почасова;

- почасова преміальна.

При простій почасовій системі, оплата праці робітника залежить від присвоєного йому тарифного розряду і відпрацьованого часу.

При годинній тарифній ставці:

Зп=Тг*Ф, (2.9)

де Тг – годинна тарифна ставка;

Ф – кількість відпрацьованого часу, год.

Для окремих видів робіт встановлюється місячна тарифна ставка. Вона розраховується за формулою:

(2.10)

де Тм – місячна тарифна ставка;

Фм – кількість робочих днів у місяці;

Фд – кількість фактично відпрацьованих днів за місяць.

При почасово-преміальній системі на додаток до погодинної тарифної ставки, для посилення матеріального стимулювання за досягнення високої якості робіт, працівникам виплачують премії. Розрахунок здійснюється за формулою:

(2.11)

Погодинну форму рекомендовано використовувати в умовах механізації і автоматизації виробництва, зокрема, на ділянках і видах роботи з регламентованим режимом роботи, де потрібно досягати високої точності та якості виготовлення продукції чи виконання робіт.

Безтарифна система оплати праці. За даною системою заробітна плата усіх працівників підприємства, від директора до звичайного робітника, – це частина працівника у фонді оплати праці усього підприємства або окремого його структурного підрозділу. За цих умов заробітна плата кожного працівника залежить від наступних факторів:

- кваліфікаційного рівня працівника;

- коефіцієнта трудової участі;

- фактично відпрацьованого часу.

Кваліфікаційний рівень працівника підприємства встановлюється усім членам трудового колективу і визначається діленням фактичної заробітної плати за минулий період до її мінімального рівня за цей період.

Система кваліфікаційних рівнів створює більше можливостей для стимулювання висококваліфікованої праці. Усі працівники розподіляються, наприклад, на десять кваліфікаційних груп, для кожної з яких встановлюється свій кваліфікаційний рівень.

Таблиця 2.1. Приклад системи кваліфікаційних рівнів працівників підприємства.

Кваліфікаційна група | Кваліфікаційний рівень

1. Керівник підприємства | 4,5

2. Головний інженер | 4,0

3. Заступники керівника | 3,6

4. Керівники підрозділів | 3,25

5. Ведучі спеціалісти | 2,65

6. Спеціалісти і робітники вищої кваліфікації | 2,5

7. Спеціалісти ІІ категорії | 2,1

8. Спеціалісти ІІІ категорії | 1,7

9. Спеціалісти та робітники | 1,3

10. Некваліфіковані робітники | 1,0

2.2 Характеристика нормативних матеріалів, які регулюють використання фонду оплати праці

Заробітна плата – це виражена у грошовій формі частина сукупного продукту, що виплачується працівникові відповідно до витраченої ним праці.

Держава визначає норми оплати праці: за роботу в позаробочий час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час, за час простою, який стався не з вини працівника, у разі виготовлення продукції, що виявилась браком не з вини працівника, працівників до вісімнадцяти років у випадку скорочення тривалості тривалості їхньої щоденної роботи тощо. Вона гарантує: оплату щорічних відпусток, оплату часу, витраченого на виконання державних обов`язків, для підвищення кваліфікації, переведення працівника за станом здров`я на легшу менш оплачувану роботу, пільги для вагітних жінок тощо.

Заробітну плату з практичного погляду можна охарактеризувати як плату, що надається за використання праці, або як ціну витраченої праці. вона може бути у вигляді премій, гонорарів, місячних окладів тощо.

Уся заробітна плата працівників поділяється на номінальну та реальну.

Номінальна заробітна плата – це сума коштів, отриманих працівником за його роботу впродовж розрахункового періоду.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату.

Оплата праці кожного робітника незалежно від виду діяльності та форми власності підприємства визначається його особистим внеском з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується. Однак кожному працівникові має бути гарантований мінімальний розмір заробітної плати, нижче від якого за законодавством йому не мають права нараховувати платню. Тому в організації оплати праці підприємству не завжди надається повна самостійність. Часто оплата праці регулюється і контролюється компетентними державними органами, що виражається у встановленні обов`язкового загального мінімуму заробітної плати та її індексації, тобто з прив`язкою до темпів зростання цін.

Основним документом, що регулює організацію оплати праці є ЗУ «Про оплату праці», згідно з яким визначаються основні положення оплати праці, розмір та особливості нарахування мінімальної заробітної плати. Крім державних існують й інші обмеження у питаннях оплати праці, що обумовлюються в колективних договорах. Умови і розміри оплати праці працівників організацій, що фінансуються з бюджету, регулює Єдина тарифна сітка розрядів та коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетних установ і організацій.

На основі аналізу впливу певних факторів на заробітну плату, використовують показники пов`язані з рухом кадрів на підприємстві. Рух кадрів характеризують коефіцієнти обороту з прийому та звільнення, коефіцієнти стабільності кадрів.

Коефіцієнт обороту з прийому:

(2.12)

де Чп – кількість прийнятих працівників;ї

ССЧ – середня спискова чисельність працівників.

Коефіцієнт обороту із звільнення:

(2.13)

де Чзв – кількість звільнених працівників;

ССЧ – середня спискова чисельність працівників.

Коефіцієнт стабільності (постійності) кадрів:

(2.14)

Обов`язковою умовою правильності аналізу є розгляд всіх явищ в динаміці. Це дозволяє уникнути випадкових висновків.

Для цього використовують:

1. Абсолютний рівень – абсолютний розмір членів ряду:

y0, y1, y2,…, yi-1, yi, yi+1,…, yn

2. Абсолютний приріст – різниця абсолютних рівнів двох суміжних періодів:

?yл=уі - уі-1 (2.16) ?yб=уі – у0 (2.17)

3. Темпи росту:

(2.18) (2.19)

4. Темпи приросту:

(2.20) (2.21)

або

?tл=