Реферат
Планування і порядок фінансування
видатків місцевих бюджетів
Міжбюджетна реформа в Україні
Починаючи з 2001 року, в Україні проводиться міжбюджетна реформа, згідно якої докорінно змінився порядок бюджетного пла-нування. Так, були запроваджені формульні розрахунки при визна-ченні обсягів доходів і нормативні методи у плануванні видатків мі-сцевих бюджетів, а також елементи фінансового вирівнювання. Та-кий порядок гарантує адміністративно-територіальним одиницям середній рівень доходів і середні розміри видатків (у розрахунку на душу населення) за рахунок коштів місцевих бюджетів, що повинно поступово зменшити територіальні відмінності у рівнях надання су-спільних послуг населенню.
Нові підходи у визначенні обсягів бюджетних трансфертів створили можливості для об'єктивного і неупередженого перероз-поділу бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідними» у фінансо-вому відношенні територіями. Крім того, прив'язка алгоритму роз-рахунку розмірів видатків місцевих бюджетів до конкретних кількі-сних показників (чисельність населення, кількість отримувачів соці-альних послуг, штатна чисельність працівників органів управління) захищає органи місцевого самоврядування від впливу суб'єктивних чинників у процесі прийняття рішень центральними органами влади. А розрахунки доходів з використанням обумовлених переліків влас-них і закріплених доходів (так званих кошиків) не обмежують ініціа-тиву місцевих фіскальних органів у процесі збирання податків, адже в межах загального обсягу кошика доходів недовиконання показни-ків по одному з податків ножна компенсувати перевиконанням над-ходжень по іншому.
Важливим позитивним аспектом змін у міжбюджетних відно-синах стало врахування у процесі бюджетного планування динаміки надходжень за попередні три роки найважливіших з фіскальної точ-ки зору податків, зборів та інших платежів і доходів, які зарахову-ються до місцевих бюджетів, що заклало необхідні передумови для обґрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективного фі-нансового планування на мікрорівні.
Загалом, організація відносин усередині бюджетної системи України і, особливо, між державним і місцевими бюджетами, посту-пово набуває таких необхідних з позицій зміцнення демократичних засад і місцевого самоврядування рис, як стабільність, прозорість, об'єктивність і зрозумілість. Важливим стимулюючим елементом чинної бюджетної практики стало формування механізму заінтере-сованості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної доходної бази, забезпечення самостійності у витрачанні додатково одержаних коштів.
Характеристика основних змін у плануванні і фінансуванні бюджетних видатків:
•
починаючи з 2001 року, в бюджетній практиці використовуєть-ся формульний підхід до розрахунку доходів місцевих бюдже-тів, що означає створення прозорого й зрозумілого механізму їх формування з мінімальним впливом суб'єктивних чинників;
•
докорінно змінився підхід у розрахунках бюджетних видат-ків: від планування, виходячи з мережі бюджетних установ, до формування місцевих бюджетів на основі єдиних норма-тивів на одного мешканця чи споживача соціальних послуг, тобто запроваджений нормативний підхід до розрахунку об-сягів видатків місцевих бюджетів;
•
сформувався механізм зацікавленості фінансових органів у перевиконанні надходжень доходів загального фонду державного бюджету понад річні розрахункові обсяги, визначені у щорічних Законах України Про Державний бюджет: 50% до-датково одержаних сум доходів зараховується до місцевих бюджетів, 62,5% - до бюджету Автономної Республіки Крим, 100% - до бюджету столиці;
•
зросла роль обласного рівня у перерозподілі бюджетних коштів: встановлення нормативів відрахувань від надходжень прибут-кового податку з громадян до бюджетів міст республіканського та обласного значення і бюджетів районів було покладено на Верховну Раду Автономної Республіки Крим та обласні ради.
Діючий порядок розрахунку дотацій вирівнювання місцевим бюджетам з Державного бюджету України
1. Характеристика змін:*
запровадження формульних розрахунків при визначенні доходів і нормативних підходів при плануванні видатків місце-вих бюджетів, а також елементів фінансового вирівнювання створює прозорий і зрозумілий механізм їх формування з мі-німальним впливом суб'єктивних чинників;*
гарантування адміністративно-територіальним одиницям сере-днього рівня доходів і видатків (у розрахунку на одну особу) з місцевих бюджетів сприяє поступовому зменшенню територіа-льних відмінностей у наданні суспільних послуг населенню;*
зміцнення самостійності місцевих бюджетів і посилення за-цікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної доходної бази;*
перерозподіл бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідни-ми» у фінансовому відношенні територіями;*
прив'язка алгоритму розрахунку видатків до конкретних кі-лькісних показників захищає органи місцевого самоврядування від впливу суб'єктивних факторів у процесі прийняття рішень центральними органами влади;*
оцінка податкового потенціалу територій на основі фактич-них поступлень стабільного і визначеного переліку надхо-джень за попередні 3 роки створює необхідні передумови для обґрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективно-го фінансового планування на мікрорівні;*
розрахунки доходів з використанням обумовлених переліків власних і закріплених доходів (так званих кошиків) не обме-жують ініціативу місцевих фіскальних органів у процесі зби-рання податків, адже в межах загального обсягу кошика до-ходів недовиконання показників по одному з податків можна компенсувати перевиконанням надходжень по іншому.
2. Невирішені проблеми:*
формульний порядок розрахунків не розповсюджується на бюджети міст районного значення, селищ і сіл;*
обмежені можливості селищних і сільських рад у збільшенні доходної бази;*
визначення рівня податкоспроможної не дає об'єктивної оці-нки податкової сили адміністративно-територіальних утворень;*
єдині нормативи видатків у розрахунку на одного мешканця виступають не інструментом нормативного планування видатків місцевих бюджетів на основі науково обґрунтованого визначення потреби в бюджетних ресурсах, а є важелем для здійснення перерозподільних процесів;*
відсутність коригуючих коефіцієнтів, які б відображали регі-ональну специфіку;*
централізованим залишається порядок визначення основних
груп видатків місцевих бюджетів.
3. Шляхи вдосконалення:*
поширення формульних розрахунків доходів для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;*
збільшення можливостей селищних і сільських рад у зрос-танні доходної бази відповідних бюджетів;*
перехід у визначенні індексів податкоспроможності терито-рій від оцінки фактичних надходжень визначеного кола доходних джерел до врахування податкової бази адміністрати-вно-територіальних одиниць;*
розробка нормативів бюджетних видатків методом прямого розрахунку;*
застосування диференційованих бюджетних нормативів з ме-тою врахування регіональної специфіки.
Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державно-го бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами
Враховує:
=> фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
=> кількість мешканців та кількість споживачів