Курсова робота

Операційний менеджмент (ом), як різновид функціонального менеджменту.

1.

Природа, історичний розвиток ОМ та його місце в загальній системі менеджменту.

2. Категорійний апарат ОМ.

3. Цілі та завдання ОМ на сучасному етапі розвитку економічних відносин.

4. Структура і функції ОМ

5. ОМ, його функції та методи роботи.

1. Природа, історичний розвиток ОМ та його місце в загальній системі менеджменту.

Ключовим терміном ОМ є поняття операції, як продукування матеріальних та нематеріальних цінностей, тобто товарів і послуг.

Окремі науковці ототожнюють це поняття з терміном «виробництво» але виробництво стосується лише виготовлення певних матеріальних цінностей, які мають форму, а «операція» включає не тільки виробництво товарів а й надання послуг.

Організації виробничої сфери відрізняються одна від іншої конкретним видом діяльності, що входить в операційну функцію.

Операційна функція – це дії в результаті яких виробляються товари і надаються послуги, що призначені для споживання у зовнішньому середовищі.

Таким чином, виробничій менеджмент обмежується виробничою сферою і його застосування є надто вузьким.

За принципом руху товару регулюють 3 сфери:

1.Сферу товарного виробництва

2.Сферу товарообігу

3.Сферу споживання товару

Всі вони включають в себе не тільки галузі промисловості, що працюють на невиробничу сферу, а й с/г, побутове обслуговування, громадянське харчування тощо.

Використання терміну ОМ передбачає також здійснення управління підприємницькою діяльністю (в зазначених вище сферах) на рівні управління певними функціями та процесами, які складаються з операцій.

Операція – це невеликий за обсягом, не тривалий за часом самостійний елемент технологічного процесу.

Операція – це елементарний спеціалізований вид роботи, який спрямований на виконання конкретного завдання технологічного, організаційного та соціального характеру.

Операційний менеджмент – це менеджмент у процесі створення товарів і надання послуг, який здійснюється на рівні операцій, починаючи із забезпечення, організації невиробничої сфери, входами та в процесі їх трансформації у виходи.

Основні риси ОМ

1. ОМ притаманний конкретній організації невиробничої сфери, що впливає на її визначення.

2. Здійснюється на рівні операцій

3. Управління спрямоване щодо виробничих процесів невиробничої організації.

Місце і роль ОМ визначається ступенем важливості у повсякденній роботі підприємств та завданням і цілям, які він покликаний досягти.

Основоположником теорії ОМ є Марк Шведерженс, Сенг Лі, Девід Акер, А. Маскон.

На сучасному етапі існує 3 укр. школи ОМ:

Умакова

Мартиненко

Червонюк

Особливістю ОМ визначається його функціональне навантаження на вирішення повсякденних завдань на вирішення повсякденних завдань операційної діяльності. Наприклад закупівля товарів, управління товарними запасами, формування товарного асортименту, проведення рекламних компаній, укладання договорів, транспортування, експедирування, профілактичний ремонт, що допомагає досягти стратегічних цілей організації та сформувати її потреби.

Зазначене вимагає постійного моніторингу операційного процесу з боку низової ланки менеджерів.

2. Категорійний апарат ОМ.

Аналіз категорійного апарату ОМ вказує на те, що реалізацію основної мети діяльності підприємства невиробничої сфери забезпечують такі функції:

- маркетингова

- інвестиційна

- кадрова

- операційна

Виконання останньої функції забезпечує ОМ. Функціональним полем, що дає можливість та формує обмеження ОМ е операційна система.

Операційна система – це відкрита самостійна система, організація поєднання елементів та зв’язків якої забезпечує задоволення кінцевого споживача, його потреб у належному сервісі та матеріальних благах.

Керівники низової ланки здійснюють виробничій контроль матеріальних запасів, контроль за якістю, технологічним обладнанням, вибором місця розташування підприємства, тобто пов’язана зі створенням та керуванням операційним системами.

Ними можуть бути:

Зав. секцій, складів

Провідні товарознавці

Адміністратори, які працюють в оперативному режимі

Зазначена категорія менеджерів здійснює управлінський вплив за допомогою таких інструментів: операційної стратегії та операційної програми.

Операційна стратегія – це підхід, що випливає із загальної стратегії підприємства, але має менший радіус та стосується власне операційної діяльності підприємства невиробничої сфери.

Операційна програма – це система заходів, що забезпечує реалізацію операційної стратегії.

Об’єктом управління є операційний процес:

Операційний процес – це процес який складається із взаємопов’язаних у часі та просторі операцій, щодо трансформації вхідних ресурсів у вихідні результати. Найменшою ланкою об’єкта управління є операція (див п.1)

3. Цілі та завдання ОМ на сучасному етапі розвитку економічних відносин.

Дієвість і прикладна спрямованість ОМ визначається чіткими цілями та сформованими завданнями.

Мета ОМ – є забезпечення найбільш повного задоволення потреб споживачів на товари та послуги підприємства при досягненні достатнього рівня ефективності його функціонування.

Завдання ОМ:

1. Забезпечення ефективного використання матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних ресурсів.

2. Забезпечення в повному обсязі завдань операційної програми (операційного процесу)

3. Досягнення безперервного ходу операційного процесу

4. Досягнення належного асортименту та високої якості товарів та послуг.

5. Організація обслуговування споживачів на належному рівні.

4. Структура і функції ОМ

Структуру операційного процесу операційні менеджери формують відповідно меті та завдань. Проектування операційної системи відбувається з урахуванням наявного виробничого потенціалу, ресурсного потенціалу, ЖЦ товару та послуг, а також процесів, які мають місце на підприємстві.

Створення операційної системи відбувається відповідно розроблених стратегічних рішень операційної діяльності. Це:

1. Вибір оптимального місце розташування підприємства

2. Раціональне розміщення обладнання

3. Визначення типу системи постачання

4. Управління запасами

5. Контроль операційного процесу

6. Забезпечення якості товарів та сервісу для споживачів

Функціонування операційної системи відбувається у відповідності з операційною стратегією згідно всіх пунктів операційної програми, що забезпечується операційними менеджерами та ефективністю операційного управління. Останнє формується за принципами системності та комплексності.

Слід зазначити, що вимірювання показників ефективності доцільно здійснювати у відповідних одиницях.

При дослідженні функціональної х-ки ОМ нами враховано теорії Самоматіної і Весніна, але функцію координації нами замінено на функцію регулювання тому що воно присутне при реалізації будь-якої функції і має на меті усунення відхилень та помилок, виявлених під час контролювання.

Функція контролювання це виявлення, узагальнення та аналізу результатів операційного процесу. Вона реалізується на основі про хід виконання планових завдань, про виявлені відхилення на підприємстві аналізу причин.

Функція регламентування.