Курсова робота

Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг в Україні

Зміст

Вступ…………………………………………………….…………3

1.Теоретичні основи рейтингу

Анкетування в системі рейтингу...............................................4

Інтерв”ю і фокус-групи..............................................................10

1.3 Опитування ( експертне і масове).............................................11

1.4Основні показники, що використовуються в рейтингу..........17

1.5Методика розрахунку рейтингових місць.................................22

2. Рейтинг ВУЗів України

2.1 Система вищої освіти в Україні..........................................25

2.2 Рейтинг ВУЗів України.......................................................28

Висновок......................................................................................30

Список літератури.......................................................................31

Вступ

Система освіти в Україні є однією зі значимих і визнаних освітніх систем у світовому співтоваристві. У 2004 році мережа державних організацій системи освіти містила в собі 654 закладів вищої освіти з 1680 філіями, 2628 закладів середньої професійної освіти, 3789 закладів початкової професійної освіти, 63 закладів додаткової професійної освіти. Загальна кількість студентів і учнів, що навчаються на всіх рівнях освіти в Україні, складає 6 млн. чоловік, у тому числі 3 596 тис. студентів вузів, 1 650 тис. системи початкової освіти. Чисельність студентів вузів на 10 000 населення склала в 2003 р. 191 чол., з них 92 чол. на 10 000 населення навчалися за рахунок бюджетних засобів. Недержавний сектор освіти значимий і представлений тільки в системі вищої професійної освіти: питома вага недержавних вузів у загальному їхньому числі досягла 37,5%. Однак у недержавних вузах навчається тільки 13% від чисельності всіх студентів вищих навчальних закладів.

Мета даної курсової роботи-дослідити стан ринку освітніх послуг в Україні,провести аналіз вищих учбових закладів згудно методик,запропонованих Міністерством Освіти України.

Основним завданням-визначити рейтинги ВУЗів України. Маркетинг у сфері вищої освіти починає відігравати роль інструменту ефективної політики на ринку освітніх послуг, стає невід'ємною частиною менеджменту вузу. Поряд із проведенням спеціальних досліджень ринку, використанням різних засобів комунікації, маркетингових каналів, що займаються просуванням інформації про освітні послуги і їхню реалізацію, актуальним є питання про сегментування ринку споживчих послуг вищих навчальних закладів.

1.1 Анкета в системі рейтингу

Рейтинг вузу – це результат комплексної оцінки всієї його

діяльності. Причому, незалежно оцінюються два сумарних

показника: потенціал вузу й ефективність його використання.

Якісне поліпшення цих показників уможливило б істотне просування в рейтингу.

На другому етапі при зборі первинних даних (інформації, зібраної вперше для якоїсь конкретної мети) вибирають метод дослідження. Зупинимося на опитуванні, тому що анкетування є одним з основних інструментів саме даного методу маркетингового дослідження.

Опитування може піти в усній або письмовій формі. Усні і телефонні опитування називають звичайно інтерв'ю. Опитування розділяються:

1) по колу опитуваних (частки особи, експерти, підприємці й ін.);

2) по кількості одночасно опитуваних (одиничне або групове інтерв'ю);

3) по кількості тим, що входять в опитування (одна або трохи (омнібус) );

4) за рівнем стандартизації (вільна схема або структурована, цілком стандартизована);

5) по частоті опитування (одне- або багаторазове опитування).

При письмовому опитуванні учасники одержують опитувальні аркуші, що вони повинні заповнити і відіслати по призначенню. У даному випадку використовуються переважно закриті питання, відповідь на які полягає у виборі одного з приведених варіантів. Питання підрозділяються в такий спосіб:

так - немає питання (іноді передбачається відповідь типу 'не знаю' або 'ні так, ні немає');

альтернативні питання, при яких потрібно вибрати з ряду можливих відповідей один, іноді трохи;

ранжирування об'єктів порівняння, наприклад автомобілів, на базі переваг, що суб'єктивно відчуваються; шкалирующие питання, що дають диференційовану оцінку подібності або розходження досліджуваних об'єктів.

Різні види питань задають різні рівні шкал, які можна застосувати надалі для виміру величини досліджуваної ознаки.

При розробці питань потрібно виходити з потреби в інформації і можливостей опитуваних дати правильна відповідь. Якщо дослідника цікавить тільки згода або незгода, то достатно питання виду 'так - немає'. Якщо ж потрібно зробити висновок про думки опитуваних, то необхідно використовувати шкалирующие питання.

Опитувальні аркуші можуть включати, крім питань власне кажучи справи, питання, що допомагають установити контакт з опитуваним, і питання, що контролюють правильність і дійсність відповідей. Крім того, використовуються статистичні питання, що стосуються особистості опитуваного.

Питання, що можуть викликати неприємні почуття, наприклад сором, невдоволення або бажання прикрасити реальність, найкраще ставити не в прямій, а в непрямій формі, наприклад: замість питання ' чиМаєте ви автомобіль?' можна поставити запитання 'Хто у вашій родині має автомобіль?'. При дослідженні реальних мотивів і думок часто використовуються методи проекції й асоціації. У першому випадку тестируемому особі пропонується описати яку-небудь ситуацію або виразити можливу реакцію третьої особи на цю ситуацію. Як правило, люди приписують іншим тієї особливості характеру, якими вони володіють самі, свої думки і представлення. На принципі асоціації заснований тест, що з'ясовує, що нагадує випробуваному те або інше слово, наприклад: що асоціюється зі словом 'літо' і т.д. (словесна асоціація). Ту ж основу має тест доповнення пропозицій, у ході якого опитуваному пропонується закінчити неповна пропозиція, наприклад: 'Спортивним автомобілем володіють люди, що...'. Час відповіді в обох випадках повинне бути обмежено, щоб одержати спонтанні судження.

У дослідженні найчастіше використовується усне опитування, або інтерв'ю. Якщо опитування проходить за строго заданою схемою, то говорять про стандартизований інтерв'ю. Репрезентативність подібної форми збору даних багато в чому залежить від імені, що проводить інтерв'ю. З одного боку, гарна його підготовка сприяє зменшенню частки осіб, що відмовляються брати участь у роботі. З іншого боку, потрібно враховувати вплив інтерв'юера на опитуваних, котре спотворює іноді результати опитування.

Переваги вільного опитування (мається только тема і ціль; конкретної схеми немає):

можливий індивідуальний підхід до кожного з опитуваних осіб, що допомагає підтримувати атмосферу довіри;

можливе одержання додаткової інформації.

Недоліки подібних опитувань: важко протоколювати відповіді;

погана порівнянність результатів; труднощі в обробці даних; високі витрати.

При зборі первинних даних