людей із професійною технічною середньою освітою 68% основним джерелом інформації назвали розповіді друзів, знайомих та родичів.

Подальше зниження важливості цього джерела інформації для молодих людей з більш високим рівнем освіти стає помітнішим. Так, серед бакалаврів, а також з-поміж спеціалістів приблизно однакова частка молоді (відповідно, 63% та 50%) зазначила, що розповіді друзів, знайомих та родичів для них є одним із основних джерел інформації про вищі навчальні заклади; тільки 43% майстрів дали таку ж відповідь.

Важливість інформації від друзів, знайомих та родичів практично не змінюється залежно від типу населеного пункту, в якому мешкає респондент. Що ж стосується ЗМІ та власного досвіду, то тут слід зазначити, що в селах засоби масової інформації відіграють більшу роль, ніж у містах (приблизно 16% мешканців обласних центрів та міст і майже 19% мешканців сіл використовують засоби масової інформації як основне джерело інформації про вищі заклади освіти).

Гендерні ознаки не впливають на пріоритетність джерел отримання інформації, а зафіксовані відмінності не є значущими: 17% чоловіків користуються ЗМІ; 65% — покладаються на розповіді друзів, знайомих, родичів; 15% — на власний досвід; серед жінок: 16% — користуються засобами масової інформації; 67% — покладаються на знайомих, друзів родичів і 15% — на власний досвід.

1.4. Основні показники, що використовуються в рейтингу

Які ж показники враховуються при складанні рейтингу вузів?

Звичайно, враховуються співвідношення студентів і викладачів,

оснащеність комп'ютерних центрів і бібліотек, обсяг вкладених у

оснащення засобів, умови навчання, відсоток випускників, що одержали дипломи першого і другого ступеня, працевлаштованість випускників.

Звичайно, у першій десятці показники вище, а тому, можна сказати,самі університети краще. Але рейтинг вузів складається щороку, і університети в них часом за рік устигають переміститися на десять, а те і двадцять позицій. Тому багато університетів відносяться до рейтингові як до лотереї, до гри, у которую приходиться грати.

Рейтинги бувають різні. Різними бувають і наслідки їх обнародування. Рейтинг відразу може і прославити, і серйозно зіпсувати репутацію, причому часом зовсім незаслужено - якщо його укладачі недостатньо компетентні в своїй справі. Сьогодні багато видань беруть на себе сміливість публікувати рейтинги українських вузів, складені на власний розсуд. Може бути, саме тому один і той же вуз займає в подібних списках різні місця: де лідера, а де й аутсайдера.Порівняльну оцінку діяльності вузів там проводять уже більше десяти років, але тільки торік міністр Міносвіти підписав наказ, що затвердив офіційну методику збору й обробки інформації для визначення рейтингів вузів. І якщо колись ректор міг і проігнорувати міністерський запит про необхідні показники, те тепер усі тепер зобов'язані надавати потрібну інформацію в термін

Одна з головних умов довіри до рейтингу те, що його розроблювачі повинні бути не просто професіоналами, але ще і людьми, не зацікавленими в якомусь конкретному кінцевому результаті. Багаторівневу модель порівняльної оцінки ВУЗів України і їхніх філій - комп'ютерну програму "Рейтинг вузів" – було створено Мінестерством Освіти України.

Працювати по ній почали з 1990 року. Головне в програмі те, що вона визначає рейтинг не серед усіх вузів узагалі, а лише серед родинних навчальних закладів: класичних університетів, технічних і технологічних, економічних, медичних і так далі. Усі вузи згруповані по відповідним профілям.

Оцінка роботи навчальних закладів виробляється по 24 основним показникам. Інформацію, необхідну для підрахунку рейтингу, вузи надсилають по запиті міністерства. Звичайно, у когось може виникнути бажання прикрасити свій портрет, але досвід

роботи дозволяє відразу помітити навіть невелике необґрунтоване

збільшення того або іншого показника. Утім, найчастіше такі проблеми виникають не "по злому намірі", а просто через великої завантаженості вузів усякого роду запитами і паперами.

Методика підрахунку місця в рейтингу складна і кропітка. У ній є багато підвідних каменів, несерйозне відношення до яких

може негативно позначитися на місці вузу в загальному списку.

Наприклад, співвідношення рівнів потенціалу й активності вищого навчального закладу. Це основа основ даної методики.

Аналізуючи будь-яку діяльність, ми звичайно виділяємо основні її показники: хто робить? у яких умовах і на якій техніці? як робить? Перші два питання характеризують потенціал вузу. Він залежить від рівня кваліфікації профессорсько-викладацького складу, матеріально-технічної бази, соціально-побутових умов життя студентів і т.д. Потенціал набирає силу і працює. Те, у чому виражається ця робота, входить у поняття "активність вузу": видавнича діяльність, наукові дослідження, підготовка аспірантів і докторантів, робота кандидатських і докторських рад, відрядження за рубіж, навчання іноземних громадян і ще багато чого іншого.

Потенціал і активність тісно зв'язані між собою. Здавалося б, росте потенціал, росте й активність. Трудися - і ти лідер! Але всі не так просто. Звичайно в рейтингах ці два показники

складають, але вірний результат може дати тільки їхнє співвідношення. Лише воно відбиває щире положення справ. Якщо у вузу високий потенціал, а активність роботи невелика - це відразу змістить його з перших позицій.

Допустимо, у вузу прекрасний потенціал: багато власних площ, "остепененных" викладачів, штатних кадрів, студентів, багаті бібліотечні