Показник співвідношення потенціалу й активності дозволяє використовувати систему не тільки як довідкову, але і як аналітичну. Вона стає діючим засобом керування вузами: варіюючи оцінну значимість того або іншого критерію, Міносвіти може впливати на політику керівників вузу.

Припустимо, необхідно збільшити число аспірантів у вузах країни. Варто підвищити значимість цієї категорії, і вузи, щоб не утрачати своє місце в рейтингу, почнуть нарощувати прийом в аспірантуру. Погано працюють кандидатські ради? Виходить, прийдеться збільшити значимість відповідного показника. Рейтинг Міністерства освіти - система, що постійно корегується і впливає на положення справ у вузах, висуваючи на перший план те, що необхідно в даний момент для удосконалювання державної освітньої політики. У цьому головна задача і, мабуть, головне відмінність програми "Рейтинг вузів" від інших подібних систем.

Ще один показник, що серйозно впливає на місце вузу в рейтингу, - робота його філій. Їхня кількість у багатьох навчальних закладів просто астрономічне, особливо у вузів економічного і юридичного профілів. Часто філії настільки слабкі, що серйозно тягнуть навчальний заклад назад. Усі показники рейтингу, наприклад, число штатних викладачів, розраховуються з урахуванням філій. Хтось йде на хитрість і не надає необхідної інформації з своїм підрозділам, іноді посилаючись на їхню молодість: мол, філія відкрита зовсім недавно - ще і випуск-те не було. Але, як уже було сказано, тепер, після офіційного твердження міністром методики підрахунку рейтингу, прийдеться надавати всі необхідні зведення цілком і в термін. Але життя є життя: деякі вузи - як у минулому, так і в цьому році - не дали необхідної для підрахунку рейтингу інформації. За розпорядженням міністра список "боржників" публікується окремо.

В інших вищих навчальних закладах дотепер немає фахівців з інформатики, здатних перенести необхідну документацію на сучасні електронні носії. Але буває, що вуз занадто пізно подає необхідні дані, і тому його немає в списку.

Необхідну інформацію часто не надають вузи економічного профілю, думаючи, що в силу своєї популярності вони повинні автоматично одержати місце в списках лідерів.

Незважаючи на запити Міносвіти не представили інформацію і

деякі галузеві вузи: в апаратах багатьох міністерств поки просто немає фахівців, знаючих у цих питаннях.

Міністерство підводить підсумки не за навчальний, а за календарний рік, тому публикуемий рейтинг має індекс 2003. Ніяких значних переміщень у ньому не відбулося, хоча одні небагато піднялися, а інші небагато опустилися.

З огляду на, що підсумкові рейтинги вузів найчастіше відрізняються друг від друга в сотих і навіть тисячних частках від одиниці (максимальне значення рейтингу), у приведених таблицях вищі навчальні заклади об'єднані по підгрупах із приблизно однаковим рейтингом і представлені в них в алфавітному порядку.

1.5 Методика розрахунку рейтингових місць

Що стосується методики розрахунку рейтингових місць, то вона лишається незмінною протягом останніх чотирьох років. На першому етапі розраховуються рейтингові місця вищих закладів освіти України окремо для даних двох опитувань — опитування цільової групи молоді та опитування експертів. Для визначення рейтингового місця за оцінками молоді розраховується сума місць за 11 показниками, за оцінками експертів — за 13 показниками.

На другому етапі здійснювалося ранжирування вузів у порядку зростання суми місць. На основі суми місць визначалися, рейтингові місця (сумарні рейтинги) як за результатами опитування молоді, так і за результатами експертного опитування. Інтегрований рейтинг вищих закладів освіти враховує рейтингове місце за оцінками молоді та рейтингове місце за оцінками експертів. Таким чином, інтегрований рейтинг обчислювався на основі суми рейтингових місць за оцінками молоді та експертів

У частині дослідження, що стосувалася експертних оцінок, було

використано більше показників, ніж під час масового опитування

молоді. Це зумовлено тим, що рівень компетентності молоді щодо

деяких питань недостатній, і доцільніше обмежитись лише оцінками експертів.

За кожним із цих показників респонденти називали до десяти вищих закладів освіти III, IV рівнів акредитації, які вони вважали

найкращими. Запитання ставилося як "відкрите" (без "підказки"),

тобто респондент сам називав вузи. Кожен інтерв'юер мав повний

список вузів України, за яким звірялася назва вузу за відповіддю

респондента, і в разі необхідності уточнювалося, який саме вуз той

мав на увазі. За кожним з показників розраховувалося рейтингове

місце за такими критеріями: вузу, що називався за тим чи іншим

показником першим, надавалося десять балів, другим — дев'ять, і так до десятого місця — вузу, який називався десятим, надавався один бал. На основі суми балів розраховувалося рейтингове місце за

конкретним показником. Сумарне рейтингове місце за оцінками молоді визначалося на підставі суми рейтингових місць, одержаних кожним вузом за всіма вищенаведеними показниками.

Таблиця 1. Позиції, за якими оцінювали діяльність вузів III, IV рівнів акредитації експерти та молодь у 2001-2003 рр.

Позиція Експертне опитування Опитування молоді

Рівень поінформованості про вуз + +

Рівень професійної підготовки студентів вузів + +

Найкраща забезпеченість професорсько - викладацькими кадрами + +

Забезпеченість приміщеннями, обладнанням, технікою + +

Забезпеченість навчально-методичною літературою + +

Престижність диплома серед роботодавців + +

Добрі відгуки від колег, друзів, знайомих + +

Найкраща організація наукової роботи студентів + +

Розвиток міжнародних зв'язків у галузі освіти + +

Бажання навчатися у вузі серед абітурієнтів + +

Впровадження новітніх технологій навчання + -

Рівень організації підготовки науково-педагогічних кадрів

вищої кваліфікації + -

Рівень організації