а) формування повної та достовірної інформації про діяльність установи (організації) та її майновий стан, необхідної для використання внутрішніми користувачами бухгалтерської звітності (керівниками), а також зовнішніми - розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, головними розпорядниками бюджетних коштів;

б) забезпечення інформацією, яка необхідна внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України у виконанні кошторису, а також наявністю та рухом майна і зобов’язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

в) запобігання негативним результатам діяльності та вишукування резервів забезпечення її фінансової стабільності [19].

Терміни подання звітності та органи, до яких подається фінансова звітність, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. за №419 „Про затвердження Порядку подання фінансової звітності”.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку року.

Форми фінансової звітності про операції у натуральній формі повинні бути складені в національній валюті за загальним порядком. Форми звітності про такі операції містять дані про надходження і касові видатки в однакових розмірах.

Бюджетні установи, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, подають сформовану ними звітність до відповідного органу казначейства, у якому вони обслуговуються. Отримані звіти консолідуються органами казначейства (районний рівень) у зведені звіти та подаються відповідним Головним управлінням казначейства, які формують консолідовану звітність в цілому по області та подають її до головного фінансового управління для здійснення аналізу та погодження. Завізована останнім звітність про виконання місцевих бюджетів передається Головному управлінню казначейства для подальшої її передачі на центральний рівень.

Органам Державного казначейства нижчого рівня та установам і організаціям, які знаходяться на казначейському обслуговуванні, терміни встановлюються з таким розрахунком, щоб своєчасно надати звітність вищестоящим органам казначейства відповідно до вимог Бюджетного кодексу.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах забезпечує відображення всіх операцій, пов’язаних з виконанням кошторису. Своєчасне, повне та достовірне відображення в балансі установи всіх операцій дає змогу її керівникові приймати обґрунтовані управлінські рішення, аналізувати роботу установи (організації), контролювати цільове використання бюджетних коштів на підставі затвердженого кошторису [37, 39].

Для виконання цих завдань ведеться бухгалтерський облік:

- надходжень і витрат коштів загального та спеціального фондів;

- використання грошових коштів, матеріалів, обладнання, продуктів харчування, медикаментів тощо;

- розрахунків з дебіторами та кредиторами.

Розглядаючи теоретичні основи обліку бюджетних установ, треба зупинитися на такому важливому питанні, як План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Бюджетні організації здійснюють бухгалтерський облік відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Головного управління Державного казначейства України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ» від 10 грудня 1999 року № 114 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 1999 року за № 890/4183.

Державне казначейство організовує виконання місцевих бюджетів та здійснює контроль за виконанням бюджету на усіх етапах використання коштів, тобто на етапі прийняття зобов'язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів. У процесі контролю за видатками місцевих бюджетів можна виділити три фази, що відповідають етапам використання коштів [41, с. 8-12]:

Попередній контроль здійснюється на стадії прийняття зобов'язань, особливо на стадії схвалення та дозволу на витрачання бюджетних коштів.

Попередній контроль передує здійсненню операцій надходження та витрачання коштів. Ефективність цієї форми контролю полягає в тому, що вона надає можливість запобігти порушенню законів, нецільовому використанню коштів [33, c. 128].

Фінансовий (поточний) контроль на стадії здійснення операцій перед здійсненням платежу, включаючи дозвіл та підтвердження вимог на оплату. Цей контроль постійно здійснюється Державним казначейством України, яке як зберігач державних коштів, зобов'язане забезпечити ефективне і раціональне їх використання відповідно до програми Уряду.

Контроль після здійснення видатків, проведення операцій (аудит). Він дає змогу впевнитись у законності здійснених операцій, використанні коштів за цільовим призначенням. У процесі цього контролю виявляються позитивні і негативні аспекти виконання бюджету.

Особливість фінансового контролю, що здійснюється органами Державного казначейства, полягає в тому, що вони є єдиними виконавцями фінансових функцій при виконанні місцевих бюджетів і не здійснюють перевірок вибірково, а тільки на регулярній основі. Таким чином, забезпечується суворий контроль за правильністю фінансових операцій, їх бухгалтерським обліком, що є гарантією чіткого виконання рішень виконавчої влади. Такий вичерпний контроль здійснюється паралельно з веденням операцій протягом року і тому є ефективнішим, ніж контроль за результатами.

Розділ 3

Шляхи удосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками

Розбудова фінансової системи України внесла суттєві новації в управління фінансовими ресурсами територіальних громад та їх об'єднань. Цьому сприяла демократизація суспільних відносин, формування громадського суспільства, що стимулювало внесення змін до системи управління на місцях.

Приєднання України до Європейської хартії про місцеве самоврядування та ратифікація цього акту у 1996 році прискорили процес демократизації фінансової системи держави через зміцнення місцевих фінансів [30].

Таким чином, перед фінансовою наукою і практикою постало надзвичайно важливе завдання - розробити і впровадити якісно нові підходи до управління бюджетними фінансовими ресурсами.

Одним із підтверджень правильності визначення бюджетної політики з питань міжбюджетних відносин можуть стати переваги казначейського обслуговування місцевих бюджетів, які не тільки відповідають вимогам Бюджетного кодексу, а і є необхідністю сьогодення.

Процес переведення на казначейське обслуговування місцевих бюджетів можна розглядати:

- і як реалізацію функцій управління ресурсів шляхом консолідації ресурсів місцевих бюджетів у єдиній структурі органів системи Державного казначейства і єдиній системі рахунків;

- і як реалізацію принципів, визначених Бюджетним кодексом у частині дотримання єдиних правил здійснення контролю, бухгалтерського обліку, звітності під час виконання бюджетів, кошторисів доходів і