Раціональності | Бюджетні ресурси повинні використовуватися економно, не допускатися марнотратства і втрат суспільних коштів. Бюджетні видатки повинні забезпечувати максимальний ефект для територіальної громади.

Публічності | Відомості про хід виконання місцевого бюджету повинна бути оприлюднена

Прозорості | Інформація про виконання бюджету повинна надаватися у зрозумілій формі, містити всі важливі аспекти

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією програм, перелік яких визначено Бюджетним кодексом. Бюджетним кодексом України передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача [28, с. 425-430]. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

- Перша група - видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів.

- Друга група - видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України.

- Третя група - видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Із бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Місцеві бюджети в сучасних умовах є одним з джерел задоволення життєвих потреб населення [29, с. 15].

Отже, можна сказати, що у видатковій частині місцевих бюджетів видатки поділені на три окремі видаткові групи: одна для обласних бюджетів, інша - для міст (обласного або республіканського значення) і районів; ще одна, менша - для міст районного значення, сіл і селищ. Здійснювати видатки доручається тому органу влади, який спроможний ефективно його виконувати. Видатки, що можуть потенційно вплинути на всіх мешканців області, закріплюються за обласними бюджетами. Видатки, що спрямовуються переважно мешканцям компактно розташованого адміністративно-територіального утворення, закріплені за міськими та районними бюджетами. Видатки суто місцевого значення закріплені за бюджетами міст республіканського, обласного, районного значення, сіл і селищ. Міста Київ і Севастополь мають усі видаткові повноваження, закріплені за областями, містами, районами, селами та селищами з дотриманням законів України, що визначають спеціальний статус цих адміністративно-територіальних одиниць.

Тож держава має право регулювати ефективність виконання бюджетів у сферах, орієнтованих передусім на безпосередніх споживачів, а також бере на себе зобов’язання забезпечувати адекватне їх фінансування через закріплені податкові доходи та безумовні (нецільові) трансферти.

Хоч би які дохідні джерела були надані в розпорядження місцевих бюджетів, окремі місцеві органи влади матимуть більшу доходоспроможність, ніж інші. Ця нерівність зумовлена міжрегіональною неоднаковістю обсягів баз оподаткування. Дотації вирівнювання мають на меті усунути наслідки цієї нерівності і гарантувати кожному органу місцевого самоврядування можливість надавати соціальні послуги на приблизно однаковому рівні за однакових ставок оподаткування. Оскільки дотації вирівнювання не пов’язані з фінансуванням конкретних видатків, ці трансферти працюють на вирівнювання видаткового потенціалу різних органів місцевого самоврядування на рівні області, міста та району.

1.2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками: теоретико-методологічні підвалини та ретроспективний огляд

Сучасний етап соціально-економічного розвитку України характеризується помітним посиленням стабілізаційних процесів, що знайшли своє відображення у суттєвому сповільненні інфляційних процесів, зміцненні національної грошової одиниці, гальмуванні темпів спаду, а також нарощуванні промислового виробництва та валового внутрішнього продукту.

Значною мірою пожвавленню економічного життя у державі сприяло підвищення дієвості бюджетної системи в розрізі бюджетного фінансування, яка забезпечується чіткою організацією касового виконання бюджетів за доходами і видатками.

Під касовим виконанням бюджетів слід розуміти організацію та здійснення розрахунково-касових операцій, пов’язаних з їх виконанням. Це один із найскладніших і трудомістких етапів виконання бюджету в цілому, який охоплює:

- прийняття розрахункових документів на сплату податків, зборів, інших платежів;

- організацію та здійснення операцій з бюджетними коштами;

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

- ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про стан виконання бюджетів;

- здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

На кожному етапі розвитку суспільства важливо забезпечити створення такої системи виконання бюджету, яка би дозволяла контролювати відповідність доходів і видатків прийнятому закону про бюджет на поточний період та забезпечувати рівномірний розподіл бюджетних коштів.

У світовій практиці залежно від історичних та національних особливостей держави використовують банківську, казначейську або змішану системи касового виконання бюджетів [32, 40, 42].

Більшість країн має банківську систему, за якої комерційні банки під керівництвом центрального банку вирішують широкий спектр питань, пов’язаних з касовим виконанням бюджетів.

При казначейській системі організація виконання бюджетів, управління бюджетними коштами покладається на казначейство. Ці органи являються касиром для всіх розпорядників і одержувачів бюджетних коштів і здійснюють платежі від імені та за дорученням цих установ та організацій.

При змішаній системі в обслуговуванні бюджетних рахунків приймають участь як органи казначейства, так і банківські установи. Це призводить до певного дублювання функцій цих установ у процесі виконання бюджетів.

В Україні в різні історичні етапи її розвитку функціонували всі вищенаведені системи касового виконання бюджетів. Вони постійно вдосконалювались змінюючи одна одну, забезпечуючи таким чином оперативне отримання інформації про надходження та використання бюджетних коштів, ефективне управління грошовими потоками держави [35].

Прийнятий 21 червня 2001 року Бюджетний кодекс України